У Корницькій ОТГ прагнуть не лише ефективно ґаздувати, а й відповідати за рівень життя громад

Цього року на Коломийщині з’явиться і Корницька об’єднана територіальна громада, до якої увійдуть села Корнич, Королівка і Грушів – ще у листопаді 2018-го прийнято остаточне рішення. Проте дорога до створення ОТГ була дуже важкою. Чому громади вирішили об’єднатися? Які перешкоди довелося долати? Що люди очікують від децентралізації? Про це й інше – у відвертому і, образно кажучи, за крок до здійснення мрії ексклюзивному інтерв’ю з головою Корницької сільської ради Василем ГАВРИЛЮКОМ, який не опустив руки перед труднощами, не розчарувався на пів дорозі, а доклав максимум зусиль, щоб Корнич став не лише осердям шляхів і сполучень між селами Коломийщини, а й рушієм кращого життя об’єднаних сільських громад.

Василь Гаврилюк – голова Корницької сільської ради біля майбутньої нової амбулаторії.

– Так, нарешті наприкінці грудня йдемо на вибори, щоб здійснити мрію громад – створення Корницької ОТГ. На жаль, українські реалії трохи відтермінували вибори. Після об’єднання більша частина коштів залишатиметься у нас на місцевому рівні, зокрема з податку фізичних осіб. Ця частка надходжень до бюджету ОТГ буде дуже відчутною – 60 відсотків, тобто до 12 млн грн. Хоч об’єднана громада і невелика – всього понад три тисячі населення. Проте згідно з планом 2015 року, до Корницької ОТГ мало входити значно більше сіл. А натомість села розділилися, і окрім нашої, створилася ще одна об’єднана територіальна громада – Матеївецька.

– Василю Ярославовичу, що було найбільшою перешкодою на шляху реалізації мрії сільських громад?

– Перспективні плани, які щораз змінювалися. Нас уже хотіли приєднати до Коломиї – ми чотири роки боролися за створення ОТГ з центром у Корничі. У нашій громаді, а також у королівській і грушевській на сходах сіл проголосували за Корницьку ОТГ. Ми доводили, що місто і село – не одне й те саме, тож інтереси громад також різні. Ми домагалися й таки досягли свого.

 Сільська школа. Храм перенесення мощей святого Миколая УГКЦ.
– Чим живуть громади напередодні об’єднання, чим переймаються, про що думають, на що сподіваються? Чи готовий Корнич бути центром ОТГ?

– Ми вже давно готові. І маємо для цього потрібну інфраструктуру – опорну школу, зокрема дітей довозимо до Корнича, є також чудовий дошкільний навчальний заклад на 130 дітей з фаховими керівником і працівниками, навіть з інших громад є охочі його відвідувати. Бо і сполучення між населеними пунктами хороше. А ще у Королівці плануємо збудувати новий дитсадок – бракує місць, бо у громадах є 300 дітей. Село має що показати. Наприклад, маємо і сонячну електростанцію, яку цього року запустили, потужний готель, заправку, нафтобазу, є на території села дві військові частини, військовий аеродром, меблеві цехи, багато торговельних закладів, один із найбільших наповнювачів нашого бюджету – підприємство з вирощування свиней і птиці, яке очолює Михайло Угорський, також обробляє понад 300 гектарів МХП «Зернопродукт» і сплачує податок і т. ін. Вигідно, адже автотраса Н-10 пролягає через село. Будуємо нову амбулаторію загальної практики сімейної медицини, бо чинна розташована у давньому приміщенні. Вже на 90 відсотків виконано робіт. Кошторисна вартість будівництва 9 млн 546 тис. грн, з яких мільйон – з нашого бюджету, а решту – з обласного і Державного. Маємо новий спецавтомобіль, ФАП у Грушеві і Королівці. Корнич відомий ще й тим, що є тут районна спортивна школа. Після створення ОТГ вона буде на нашому фінансуванні – орієнтовно 450 тис. грн потрібно на рік на її утримання. Хочемо залишити чотирьох тренерів і директора. Думаю, що з часом цей заклад також зможе заробляти. До речі, саме у Корничі ще 2004 року збудували перший на Коломийщині спортивний майданчик із синтетичним покриттям. Бюджет ОТГ 2020-го становитиме 15 млн грн – без державних субвенцій, а нині – 3 млн. Маємо у селі і Будинок культури, один з найбільших, належний розвиток самодіяльності і т. ін. А візитівкою Корнича, на мій погляд, є народна майстриня ткаля Катерина Романенчук. Її виставки національного вбрання відомі не лише на Прикарпатті. Колись у Корничі була центральна садиба потужного колгоспа-мільйонера, тож, самі розумієте, інфраструктура також була належна. Значна її частина збереглася, але й багато зроблено і робиться. Приємно бачити, що у селі багато молоді, і вони беруть участь у житті громади. Бо ж за кордоном не будуть усе життя працювати. Люди вже побачили, що навіть зі старим бюджетом – до створення ОТГ зроблено у громаді багато добрих справ, тож, звичайно, розуміють, що і після об’єднання можна надіятися на нові кроки у житті громад. Я особисто не цураюся ніякої фізичної роботи для добробуту села. Беруся – і працюю разом з усіма, сідаю за трактор – і виконую потрібну роботу й т. ін. А ще допомагає команда однодумців, громада і добрі стосунки з підприємцями. Особливо вдячний за допомогу підприємцю Михайлові Угорському, який ніколи не цурається допомогти громаді.

– То що для Вас означає децентралізація? Як Ви її собі уявляєте?

– Я знайомий зі станом речей у тих ОТГ, які створилися до нас, буваю на спільних нарадах. Тож бачу, як вони живуть, а керівники радіють, що можуть робити у громадах добрі справи. Кожен раз звітують про зроблене щось нове і корисне для життя громад. А ще я бачив, як люди живуть і господарюють за кордоном. Розумієте, за такий бюджет, який був у нас до об’єднання, важко було думати про належний розвиток села. Децентралізація – це рух вперед, а також – кінець «союзу» в господарюванні і жебрацтва сільських керівників у районі чи області. До речі, цього року з району ми не одержали жодної копійки. Щораз кажуть, що їм не стає. Після того, що нам довелося перейти на шляху до створення ОТГ, мені видається, що все найгірше – позаду. Дорога до об’єднання не просто важка, а дуже важка. Але всі зусилля того варті.

…Книжку про село Корнич ще не написано. Василь Гаврилюк каже, що вже з десяток років над нею працює колишній голова сільради його дядько Ярослав Гаврилюк, тож вірить, що обов’язково завершить літопис села. Бо завдяки створенню ОТГ громада перегорнула свою ще одну яскраву сторінку. Є надія, що вимріяну.

Редактор відділу соціальних розслідувань та комунікацій з читачами