Минуло вже 357 років від часу надання Івано-Франківську магдебурзького права. Хоч дата і не «кругла», але святкували гучно і з розмахом. У рамках святкування відбулися різнопланові міжнародні фестивалі, нагородження найкращих освітян міста, рекордний велопробіг та багато інших цікавих і вражаючих заходів. У такі перенасичені подіями дні хочеться мати суперсилу, яка дозволить бути в кількох місцях одночасно, адже за іншої умови доведеться йти на компроміс та обирати з величезної кількості подій найцікавішу чи найважливішу для вас.

Від «Свята ковалів» до «Край.Ки»

Цьогорічний День міста пройшов під знаком фестивалів. Адже з 3 по 5 травня в Івано-Франківську їх відбулося аж 7. Зокрема «Свято ковалів», котре вже впродовж 17 років є невід'ємною частиною відзначення дня народження Івано-Франківська. Міжнародний фестиваль «живої скульптури» відбувся вперше, але вже встиг настільки сподобатися жителям та гостям міста, що вони хочуть продовження. Вже вчетверте міжнародний фестиваль мистецтв «Карпатський простір» наповнює Івано-Франківськ різножанровими мистецькими подіями і робить його культурною столицею України. Другий Всеукраїнський великодній фестиваль хорової музики «Катедральні дзвони» додав численним світським заходам більш сакральної і величної атмосфери. Крім того, доповнили святкову картину фестиваль фарб «Holi», фестиваль мистецтв «Мелодії парку» та фестиваль етномоди «Край.Ка».

Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків зазначив, що нинішнього року місто відзначало свій день народження потужно, з синергією, адже ті фестивалі, які пройшли в обласному центрі, доповнювали одне одного.

Театр «живої скульптури»

На перший міжнародний фестиваль «Живої скульптури» завітало 35 акторів із семи країн світу: Польщі, Іспанії, Німеччини, Болгарії, Нідерландів, Білорусі та України. Першого дня побачити їхнє перевтілення в живі статуї можна було на «стометрівці» та вулиці Лесі Українки. Тут організували 23 локації, на яких «оживали» скульптури та презентували свої оригінальні виступи. Це викликало неабиякий ажіотаж як серед дітей, так і дорослих. Звідусіль долинали захоплені відгуки від глядачів: «Браво!», «Щось нове!», «Це так цікаво!»... Подивитися на цю дивовижу можна було й наступних днів у Палаці Потоцьких.

Перед самісіньким перформансом вдалося поспілкуватися з німецьким гостем з Берліна Джоном Меном, його виступ був дуже інтерактивним. Він каже, що основна «фішка» його дійства в тому, що люди взаємодіють з ним, а не просто дивляться на нього як на скульптуру. І це справді так, адже довкола його виступу зібрався чималенький натовп. Хтось уважно спостерігав за актором, хтось знимкував чи знімав відео, а ще інші радо долучилися до дійства і розмалювали актора кольоровими фарбами.

– Думаю, що наше місто готове до цього фестивалю. Давно хотіли привезти до Івано-Франківська жанр вуличної театральної скульптури. Це перший міжнародний фестиваль в Україні. Хотіли перш за все провести його в рідному місті, адже у нас є де це зробити: «стометрівка», пішохідні зони, – наголосив співорганізатор фестивалю «живої скульптури» Артур Гулько.

За словами автора ідеї мультикультурного міжнародного фестивалю «Карпатський простір», співголови оргкомітету, народного артиста України Богдана Струтинського, за чотири роки його проведення захід став брендом не лише Прикарпаття та України, а й Європи і світу.

– Уже вчетверте фестиваль «Карпатський простір» крокує Україною, – наголосив Богдан Струтинський. – Це одна з найпотужніших історій, яку проживає нині сучасна Україна. Щасливий з того, що сьогодні ми маємо рекордну кількість країн–учасниць фестивалю. Тому що «Карпатський простір» – це фестиваль великих можливостей, який об'єднує людей за різними смаками, за різними виявами мистецтва, яке існує в світі…

На 14 фестивальних локаціях упродовж трьох днів творили мистецтво кулінарне, літературне, театральне, музичне, художнє, дитяче, традиційне, сучасне... Це була справжня арт-мозаїка подій, заходів і незабутніх вражень.

У Палаці Потоцьких лунала музика інтелекту та свободи, адже тут організували джазовий простір. Зокрема перед публікою виступили тріо Наталії Лебедєвої і Лаура Марті (Україна), тріо «Ali Jackson Musician» (США/Франція), квартет «Woody Black 4» (Австрія) та тріо «Aaron Goldberg» (США). Вартість квитків на джазову локацію – від 50 до 150 гривень. Ці кошти спрямують на розвиток Палацу Потоцьких. Хоча слухати музикантів можна було і безплатно, просто перебуваючи на території Палацу Потоцьких.

Також у рамках фестивалю відбулися національні читання-флешмоб «Леся Українка об'єднує». Літературні читання просто неба вже декілька років є невід'ємною частиною «Карпатського простору». Попередніми роками у середмісті звучали безсмертні твори Івана Франка та Ліни Костенко. «Мета дуже проста – щоб це був безперервний марафон українського слова, слова, яке об'єднує», – зауважив Богдан Струтинський.

Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків відкрив захід і зачитав вірш Лесі Українки «Мріє, не зрадь!», перший заступник  голови Івано-Франківської ОДА Марія Савка – «Досвітні вогні», співзасновник фестивалю Богдан Струтинський – «Сон», начальник управління культури, національностей та релігій ОДА Володимир Федорак – «Слово, чому ти не твердая криця...». До заходу також  долучилися студенти ПНУ ім. В. Стефаника, гості свята, а також усі охочі. Таким чином безсмертна творчість Лесі Українки заполонила місто в день його народження та об'єднала людей різних віку та статусу.

Крім того, кожен фестивальний день завершувався грандіозним концертом на головній сцені, яку розмістили на площі І. Франка. Впродовж трьох днів на ній виступили українські та світові зірки: «The HARDKISS», «Каzка», Арсен Мірзоян, Eneli. Франківців не зупинили несприятливі погодні умови і вони навіть під дощем насолоджувалися музикою своїх кумирів. Це було фантастично!

«МІФ» Івано-Франківська

У Палаці Потоцьких в рамках відзначення 357-ї річниці Івано-Франківська та міжнародного фестивалю «Карпатський простір» за ініціативи «Франківськ, який треба берегти» відкрили «Музей Івано-Франківська», скорочено – «МІФ». В його експозиції – старовинний кахель, плитки, двері, елементи декору давніх станиславівських помешкань, ліпнина, цегла та багато інших цікавих експонатів. Загалом у форматі «Музею міста Івано-Франківська» ожило 9 кімнат. В одній з них, стилізованій під інтер'єр початку XX ст., є старовинний одяг та аксесуари, які можна приміряти, щоб зробити атмосферне фото на згадку. Але найважливіше тут, за словами засновниці ініціативи «Франківськ, який треба берегти» Марії Козакевич, не це. А те, що вдалося зібрати на інформаційних стендах, котрі доповнюють її інтер'єр, імена архітекторів, котрі будували Івано-Франківськ впродовж 357 років. Також в одній з кімнат є кінозал. Він теж незвичайний, стилізований під під'їзд. Тут демонстрували фільм про Івано-Франківськ. Інша музейна зала – це справжній археологічний рай, саме тут найменші відвідувачі шукали старовинні артефакти та скарби. Спеціально для цього виготовили монети. Загалом музей вийшов дуже неординарним, інтерактивним, пізнавальним, який дозволив його відвідувачам краще пізнати своє місто, а також хоч на мить уявити, яким воно було.

– Це перший музей історії Івано-Франківська. Не годиться, щоб місто з такою довгою історією досі не мало свого музею, тому створення такого освітнього та культурного простору є давньою моєю мрією і думаю, що мрією багатьох людей, – наголосила Марія Козакевич. – У цьому просторі, в такому символічному місці, як Палац Потоцьких, ми намагалися зібрати старовинні експонати. Окрім того, хотілося відійти від класичного уявлення музею і створити тут інтерактивні, цікаві та сучасні речі, які б ще більше приваблювали молодь, щоб не було таких класичних догм, що не можна нічого чіпати руками, шуміти тощо. Хочеться, щоб цей простір був наповнений сміхом, радістю, щоб в такій ігровій формі діти і дорослі могли пізнавати щось нове і цікаве про історію та архітектуру нашого міста.

Упродовж трьох днів, в які працював «МІФ», він викликав неабиякий ажіотаж. В окремі години людей було настільки багато, що складно було уважно і неспішно все роздивитися. А екскурсії, котрі тричі на день проводила Марія Козакевич, проходили з повним аншлагом. Своє захоплення від «МІФ» висловив і міністр культури України Євген Нищук. Він зазначив, що схожого музею немає в жодному українському місті.

«Він змістовний, простий і насправді відкриває велику і багатогранну історію міста», – наголосив Є. Нищук.

Але попри всі захопливі відгуки та ажіотаж довкола музею поки що невідомо, в якому форматі функціонуватиме він після святкувань.

Рекордний «Велодень»

Майже 2,5 тис. велосипедистів взяло участь у традиційному 11-му «Велодні» до Дня міста. На чолі колони – Євген Нищук, Руслан Марцінків з дружиною Оксаною, Оксана Савчук, а також представники з 12 іноземних країн.

Учасники велопробігу подолали 8,5 кілометра, стартували біля Меморіалу пам'яті борцям за незалежність України (вул. Богдана Лепкого) і попрямували на своїх двоколісниках до фінішної локації в міському парку імені Т. Шевченка. Як безпосередня учасниця дійства зауважу, що це було круто, ефектно та здорово.

«Це неймовірні відчуття, це адреналін, оздоровлення не лише фізичного, а й психологічного, душевного стану. Це виклик і заряд енергії», – зауважив міністр культури після велозаїзду.

Під час «Велодня» вдалося встановити рекорд України в категорії «масові заходи» як велопробіг найбільшої кількості учасників з синьо-жовтими стрічками, а саме: 2 458 велосипедистів. Тож тепер Івано-Франківськ сміливо можна назвати велостолицею.

«Парасолькова» хода та «Франик-пряник»

Дощ і негода не стали на заваді в проведенні традиційної урочистої ходи за участі міського голови, гостей з міст-побратимів, учасників бойових дій на сході України, батьків загиблих героїв сучасної війни, ветеранів визвольної боротьби, мистецьких колективів та інших. У дощовиках та з парасольками процесія пройшлася від площі І. Франка до площі Ринок, де й відбулися основні урочистості з нагоди 357-ї річниці Івано-Франківська. Їх традиційно розпочали з молебню. Далі вітальні слова виголосили міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків, голова обласної ради Олександр Сич, перший заступник голови ОДА Марія Савка, народний артист України Богдан Струтинський та інші.

Руслан Марцінків наголосив, що Івано-Франківськ насамперед вирізняють його жителі, і зауважив, що місто сьогодні активно розвивається і стає ще комфортнішим для життя і привабливішим для туристів.

Також міський голова нагородив лауреатів міської премії ім. І. Франка в галузі літератури та журналістики. Цього року в галузі літератури відзначили Василя Романюка за книгу «Сіймо, а збирати будемо», а також нашого колегу-«галичанина» – заслуженого журналіста України Івана Гавриловича за поетичну збірку «Поміж землею і Небом». У галузі журналістики нагородили Богдана Кучера за його телевізійні проекти  «І..де..я»,  «Говорить Івано-Франківськ» та  «Саме так».

– Міська премія ім. Івана Франка має великий авторитет, навіть на рівні з обласними відзнаками, – зауважив Іван Гаврилович. – Це зобов’язує мене працювати саме в сфері літературної творчості, а не лише журналістики. Все життя намагався поділити одне з другим, вдалося і там, і там, але, звичайно, це виснажує, і час зосереджуватися на чомусь одному…

А після урочистостей на площі Ринок провели акцію «Франик-пряник». Цього разу франківцям та гостям міста презентували пряники із зображенням визначних будівель міста. Смачні презенти спекли кондитери Івано-Франківської харчосмакової фабрики «Ксенія». Перехожі охоче приймали пряники-листівки, чимало з них одразу ж їх куштували. Казали, що смачні.

А завершили святкування дуже яскраво – світловим шоу, яке спроектували на найстарішу будівлю Івано-Франківська – Колегіату (Музей мистецтв Прикарпаття). Це було магнетичне і високотехнологічне дійство. Світлове шоу творили Show Service, відеомапінг – VJ Group Cube. Впродовж 15 хвилин за допомогою світла та відео охочі побували в подорожі у минуле: їм розповіли історію нашого міста.

…Як на мене, відзначення 357-ї річниці вдалося, воно було дуже багатогранним, особливим та феєричним. Впевнена: кожен міг знайти події чи захід до душі. Хтось вперше взяв участь у рекордному велопробігу, хтось завдяки міжнародному фестивалю зміг здійснити свою давню мрію і побачити балет чи виставу світового рівня, ще хтось – підспівувати у багатотисячному натовпі разом з улюбленим гуртом чи зробити омріяне селфі з «живою скульптурою», а хтось – просто випити кави і насолодитися тематичною музикою на «кавовій локації»… Впевнена, дуже багато людей змогло насититися мистецтвом, надихнутися його різними жанрами. І це прекрасно, адже відзначення Дня міста Івано-Франківська вже давно вийшло за рамки звичайних масових гулянь, а стало таким собі мистецьким «лікбезом». Сподіваюся, що так буде і надалі.