Як і годиться, відомий публіцист, письменник і літературний критик, уродженець села Лужки на Долинщині Дмитро Юсип свою книжку «Франкова Кузня» доби дисидентів-шістдесятників» вперше презентував на «малій батьківщині» - у місті Долині в приміщенні Народного дому Долинської районної організації ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

Видання побачило світ в івано-франківському видавництві «Місто НВ» з цікавою передмовою письменника Григора Мовчанюка, посланням і нарисами Петра Шкраб’юка, новими поезіями Дмитра Павличка, спогадами і літературознавчими студіями Миколи Петренка, Тараса Салиги, Михайла Слабошпицького, Віктора Грабовського, Левка Різника, Миколи Васильчука, Валерія Корнійчука, Михайла Паніва, Володимира Качкана, поетичними творами Василя Щеглюка, Ярослави Павличко, публіцистичними потретними шкіцами Михайла Косіва, статтями Миколи Болотенюка, Михайла Бориса, Євгена Барана, Олександра Сича та ін. Та стрижень книжки – публікації Дмитра Юсипа: про Василя Ганущака, Романа Качурівського, Володимира Іванишина, Василя Рудковського, Богдана Корвача, Василя Пилип’юка, Івана Павліху, Василя Олійника, Петра Шкраб’юка, Григора Мовчанюка, Василя Стефака, Михайла Березовського, Романа Кудлика, Михайла Бориса і т.д. У виданні, яке рецензували професори Степан Хороб – з ПНУ ім. Василя Стефаника та Василь Лизанчук – з ЛНУ ім. Івана Франка і яке за обсягом сягає понад чотири сотні сторінок, для ілюстрації автор-упорядник Дмитро Юсип використав унікальні світлини з домашнього фотоархіву.

Дмитро ЮСИП, автор-упорядник видання, літературознавець, літературний критик, публіцист, член НСПУ і НСЖУ:

- Літературна студія «Франкова Кузня» почала працювати на початку 50-х років минулого століття при Львівському університеті. У той час був дуже великий наплив студентів-гуманітаристів – філологів, журналістів, славістів та ін., які мали потяг до творчості. Ініціював створення студії, яка дуже успішно працювала, поет Ростислав Братунь. З неї вийшли Дмитро Павличко, Микола Петренко, Роман Іваничук, Роман Лубківський, Михайло Косів, Ігор Калинець, Богдан Стельмах, Богдан Бойко, Тарас Салига, Роман Кудлик, Василь Ганущак, Василь Рудковський, Роман Полотнюк та ін. Хочу сказати, що і в ті роки, і пізніші у «Франковій Кузні» найбільше було наших краян з Прикарпаття. Наприклад, з мого випуску 1965 – 1970 років: доктор наук Тарас Салига, прозаїк Богдан Бойко, поет Василь Ганущак, професор Михайло Бойко, перекладач Василь Рудковський та ін. До написання книжки про вихованців «Франкової Кузні» мене спонукав нині вже покійний Григор Мовчанюк, який закінчив факультет слов’янської філології, знав добре польську і чеську мови. Він був талановитий поет і видав кілька томів поезій. Грицько знав, що про декого з членів літстудії, зокрема Івана Павліху, Василя Ганущака - з Калуша, Василя Олійника - з міста Долини та інших з вихованців, я вже друкував свої матеріали у журналі «Жовтень». Так ми зробили книжку, до якої увійшли матеріали про всіх вихованців «Франкової Кузні», а ще - з метою, щоб літстудія відродилася і запрацювала. Адже сьогодні, за інформацією професора ЛНУ ім. Івана Франка Василя Лизанчука, літстудія, на жаль, не працює. Попри те, що її вихованцями різних років проведена дуже велика робота, а літстудія принесла значну користь для розвитку українського красного письменства.

…Літературна зустріч з Дмитром Юсипом «Велике слово щедрої душі» у Долині відбулася головно завдяки керівним старанням Долинської районної організації ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка на чолі із Зеновієм Мандриком та відділу культури Долинської РДА, який очолює Володимир Гібчинський. А в організації і проведенні заходу безпосередньо взяли участь заступник начальника відділу культури райдержадміністрації Лариса Шевчук та директор Долинського районного Народного дому Іван Кондрин, модерувала перебіг презентації режисер Долинського Народного дому Мирослава Ружевич. Автор ідеї проведення представлення книжки – почесний голова Долинської районної організації ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка» Степан Янковський.

Свою книжку Дмитро Юсип присвятив світлої пам’яті письменника, Лауреата Шевченківської премії, громадсько-культурного діяча Степана Пушика, літературознавця Григора Мовчанюка, а також тих членів літературного об’єднання «Франкова кузня», які відійшли за межу вічності. Автор-упорядник просить вибачення, якщо кого-небудь із членів літоб’єднання, які в 60-70-х роках тут пройшли гарт, не згадав.

Попри те, що «Франкову Кузню» створили не шістдесятники (літстудія функціонувала ще до того) у передмові до книжки Григор Мовчанюк пише: «Літературна студія «Франкова Кузня», скажемо прямо, була дисидентським творчим колективом, у міру можливостей проводила свої ідеї і справи у життя, оглядаючись, щоб її раптом не прикрили, заборонили збиратися, а як сказано вище, вона була не просто вузівською, а й міською і навіть республіканською з огляду на те, що на її засідання приходили заочники з багатьох областей – Івано-Франківщини, Закарпаття, Тернопільщини, Волині, Житомирщини, Вінниччини, Одещини, Дніпропетровщини…»

На наш погляд, книжка Дмитра Юсипа «Франкова Кузня» доби дисидентів-шістдесятників» сьогодні може слугувати не лише добрим підручником з історії боротьби представників українського письменства за Незалежність України, але й наукою значній частині представників сучасної літературної України загалом, і Прикарпаття зокрема, у «лікуванні» хронічного «захворювання» марнослав’ям і гординею.