Знаний краєзнавець-дослідник і трудолюбивий непосида Теодозій КОРОЛЬ живе так, що час від часу бачить краєзнавчі сни, і корпає вікову минувшину предків у селі Томашівці, яке, на його думку, колись називалося Тумашівці, а нині належить до Войнилівської територіальної громади Калуського району. Свого часу, з десяток років тому, насолодившись його «Світом східних галлів» (2010 р.), я назвав Теодозія Євстаховича подвижником слова, який замилуваний у свою землю і занурений у працю для її блага… Я й сьогодні підписуюся під своїми першими враженнями і переконаннями.
Нову книжку – літературно-художнє видання «Що було, те було. Образки з життя галичан» – Т. Король, очевидно, приурочив до своєї поважної життєвої віхи. Принаймні я відчув той змістовий настрій книжки з першого дотику до написаного – автор випотрошив зі свого куфра часу все найцінніше, розфасував по поличках і виставив оті життєві скарби на публічний огляд. Скажу відверто, що після потужного, резонансного і настільки ж контроверсійного краєзнавчого «Світу східних галлів», очевидно, непросто було автору в своїй новій книжці покласти на читацькі ваги щось вартніше, тож поклав на творчий жертовник наймиліше серцю – образки споминів про своє життя – як воно було і як є. Найголовніше, на мій погляд, у книжці те, що нею краєзнавець відкрив для шанувальників своєї творчості (і не шанувальників також) головно себе – як людину, галичанина і відважного дослідника минулого рідної землі, а також накреслив штрихи до портретів низки тих гідних людей, які були й залишаються милими й моєму серцю. Серед них – мій колега колишній фотокореспондент «Галичини» і фольклорист світлої пам’яті Василь Мельник. Саме йому я вдячний, що нині маю честь знатися з паном Теодозієм та бути обізнаним з його резонансними краєзнавчими студіями. «Василь Мельник любив подорожувати, – пише автор книжки «Що було, те було». – Він супроводжував мене в експедиціях до Золочева й Новосілки, на околиці якої було знайдено містичні камені. Подорожували ми разом околицями Лисця та вервечкою міст від Львова, через Комарно, Рудки, Самбір до Старого Самбора і звідти через Нагуєвичі, Дрогобич, Стрий – до Калуша. Протягом шістнадцяти років Мельник не лише пропагував мої праці, а й твердо повірив, що галичани є давнім народом і частина з них походить від кельтів, яких римляни називали галлами. Приятелі жартома називали його останнім галлом. Він роками збирав афоризми. Видав книжку «Рінь» афоризмів на християнську тематику. До кінця 2019-го мав дати до друку, з моєю передмовою, книжку, яку назвав «Мудрість галлів»…».
Якщо В. Мельник за означенням близьких і знайомих його сучасників був «останнім галлом» калуським, то Т. Король, за моїм образним сприйняттям, є галлом чинним, тумашівським.
Конструкція книжки «Що було, те було» хоч кострубата й не прилизана, та за своїм змістом сповідальна, щира, і представляє у слові розмаїте перехрестя доріг життя. Такі сторінки читаються серцем – спрагло і одним подихом. Редактор видання й автор передмови – Василь Щеглюк, член Національної спілки письменників України.
В основі композиції книжки – біографічне осердя: авторські спомини про життєві епізоди. Воно вміщує кілька розділів, більша частка з яких присвячена образкам з пережитого та портретам людей, які творили і творять світ навколо. Звісно, у виданні є чимало таких біографічних рядків, чи ностальгійних потоків молодості, які можна образно означити творчістю для вузького вжитку – дорогі лише автору та його родинному колу й мало приваблюють стороннього читача. Проте навіть серед них, якщо прочитати всі 268 сторінок видання, кожен охочий може знайти дуже багато цікавих фактів, які пан Теодозій засвідчує як очевидець історичних реалій життя і учасник минулих подій, а також деталізує як дослідник-краєзнавець.
Для себе ж я відкрив у книжці краєзнавця Т. Короля як цікавого талановитого оповідача, непересічного письменника. Тому що тексти його оповідей і образків з життя галичан – про людей з Войнилівщини, Калущини, Долинщини, Болехівщини тощо – учасників національно-визвольної боротьби часів ОУН–УПА, про післявоєнне життя та часи радянщини, про рідні Томашівці, читаються тепло, легко і спрагло. А ще відзначу етнографічну вагу нової книжки Теодозія, яка містить чимало спостережень автора про звичаї, традиції і смаки людей того чи іншого села, про їхню світоглядну побутово-звичаєву самобутність тощо.
Та навіть у своєму життєписі й літописі доби автор залишається невиправним дослідником і частину сторінок присвятив краєзнавчій темі свого найгучнішого творчого набутку – історії східних галлів: «Сни про камінь з текстом», «Сон про Петранку», «Сон про давнього галла», «Пошуки істини та написання першої книги», «Томашівські старожитності», «Кургани і походження назви Тумашівці», «З чого почався «Світ східних галлів» і т. ін. Але я вважаю, що такі серйозні, а часто й суперечливі дослідницькі вкраплення без належних і доказових аргументів у загалом мемуарній книжці недоречні, тому що в описовому, а не аналітичному форматі видаються без такого підгрунтя притягнутими за вуха. Продовження дослідження історії східних галлів – тема для окремих краєзнавчих студій: є час і місце для аналітичних наукових висновків, а є час і місце – для оповідок та бувальщин з життя.
Отже, у своєму новому виданні Т. Король ніякою краєзнавчою несподіванкою, попри мої очікування, не заінтригував, бо, очевидно, й таких намірів не мав. «Що було, те було», повторимо, – то книжка спогадів з життя, поданих крізь світобачення її автора та тих людей навколо, які творили і творять його повсякдення.
Чи на часі така книжка? Без сумніву. Адже видання є не лише родинним життєписом Теодозія Короля, воно й актуалізоване українськими воєнними реаліями, показує героїчні чини і внутрішній світ борців за волю України у часі Другої світової й після неї, розкриває гнилі підвалини і людиноненависницьку філософію «русского міра» «визволителів» на живих свідченнях і фактах ХІХ ст., ницість і безкультур’я його носіїв, разючі відмінності світу московських окупантів від овиду галицьких традицій в Україні: «Виховані у галицьких родинах шанобливо ставитись до старших, молоді робітники зверталися до бригадира на «ви» та називали його по імені і по батькові… Що то значить галицькі культура та звичаї! За два роки роботи я жодного разу не чув, щоб робітники на бурових вимовляли матюки або інші вульгарні слова. Хіба деколи хтось спересердя сказав «курва»… Незабаром, трохи ознайомившись із оточуючими нас «горьковскімі русскімі», переконалися, що тут є звичним звертання до старших із висловами: «… твою мать!» і «Пашол ти на х..!» Усі матюки тут були прийнятними, як нормальні. Вони тільки підсилювали колорит багатої на це мови «старших братів».
І насамкінець, на мій погляд, найголовніше: нова книжка Теодозія Короля навчає патріотизму, але не напускного, не у формі гасел, не партійного чи про людське око, а справжнього, бо навчає любові до Бога, до родини, до ближнього, до рідної землі, до України.
