Сьогодні з 24 на 25 грудня у більшості країн християнського світу відзначають Різдво Христове західного обряду. Його ще називають католицьким. До нього вже долучилися минулого року й українці, хоча багато хто святкував цей празник і раніше.

Наближення празника по всьому світу розпочинається ярмарками, встановленням ялинок і прикрашанням вулиць святковою ілюмінацією. Впродовж багатьох століть у різних куточках планети сформувалися й власні різдвяні традиції та звичаї.

У США на Різдво Христове чекають святого Миколая, точніше Санта Клауса, на санях і з подарунками. Образ усміхненого доброго бороданя в червоному вбранні вигадала компанія напоїв «Кока-Кола» для реклами своєї продукції ще в 1930 році. Американці святкують Різдво по-різному, адже в США живуть люди різних культур і традицій: тут є і ялинки, прикрашені іграшками, гірляндами та ангелом на верхівці, і багатий урочистий обід, головна страва якого - запечена індичка, і подарунки. Різдвяні пісні звучать у той день звідусіль.

Як і у США, в Канаді переплітаються різні традиції і культури. Отож і святкування народження Спасителя теж відбувається по-різному. Країна поділена на англійську та французьку частини. У англійській частині дотримуються британських традицій. Святкують 25 грудня, обдаровуючи зранечку один одного подарунками, потім йдуть до обідні. А повернувшись, влаштовують святковий обід із запеченою індичкою, воловим м’ясом та пудингом.

У французькій частині Канади більше уваги приділяють святій вечері. Близько опівночі до урочистої Літургії в кожному будинку під ялинку ставлять ясла. Після Богослужіння сім’я сідає до святкового столу, головною стравою якого є м’ясний пиріг, а на десерт – шоколадний корж. Діти шукають подарунки у великих шкарпетках.

Британці теж купують подарунки. До святкового столу готують фруктовий пудинг із 13 складників, що символізують Ісуса Христа і його апостолів, смажену індичку з соком журавлини. До празника дарують близьким квітку пуансетії, що символізує «Вифлеємську зірку». Діти шукають подарунки не під ялинкою, а в прикрашених шкарпетках біля каміна або ліжка. Пишучи листи до святого Миколая, вони кидають їх у камін, бо вірять, що дим піднімає їхні листи-побажання до неба. Колядують діти за кілька днів до свята. Також ставлять спектаклі, схожі до українських вертепів.

У Голландії Святий Миколай приносить подарунки в день свого свята (там це 6 грудня). Голландці виставляють для цього свої чобітки. Білому коневі Миколая залишають сіно. У перший день Різдва жителі запалюють вогники на ялинці. Після святкової літургії сідають до столу, декорованого білими, зеленими і червоними квітами. Головними стравами є дичина (зайчатина, індичка чи качка) і обов’язково - святковий хліб, а на десерт – різноманітні пудинги. Після цього голландці колядують і читають оповідання про Різдво.

Святкування Різдва Ісуса Христа в Ірландії починається богослужінням. Дітям дарують адвентний календар (календар постів), де під кожним грудневим днем заховано ласощі з шоколаду. На свято готують деруни, запечену птицю, смажену картоплю, тістечка, паштети з рубленого м’яса і пудинги з ромовою підливою або сметаною. В деяких районах зберігся звичай запалювати на вікні свічку, що символізує освітлення дороги Святій Сім’ї і стомленим мандрівникам, які заблукали вночі. Діти вішають на свої ліжка шкарпетки чи наволочки, щоб святому Миколаю було де покласти подарунки.

Іспанці відзначати празник починають традиційною лотереєю. На Святий вечір уся родина сідає за стіл, на якому мають бути смажене порося, качка в апельсиновому соусі, запечена індичка, риба, халва та тістечка. Після вечері йдуть на Богослужіння. Ялинка і різдвяний вертеп у іспанців теж популярні. Подарунки діти отримують 6 січня – у день Трьох Царів. Іспанці вважають, що волхви до новонародженого Ісуса приїжджали на верблюдах, тому діти залишають для цих тварин воду та їжу в садах або на ґанку. Чемні діти наступного після Різдва ранку знаходять порожні посудини, а в черевиках – безліч подарунків. Для неслухняних Царі залишають спеціальне їстівне «вугілля» з цукру.

Напередодні Різдва в Австралії жителі розстеляють біля своїх будинків покривала і колядують. Багато хто святкує на пляжі. Австралійці обдаровують один одного презентами, грають у крокет, пляжні ігри, купаються. Традиційна святкова вечеря у них - це гриль-страви, також холодні страви з морепродуктів, індичка, салати, десерт зі сметани, граната й полуниці.

В Мексиці головним атрибутом свят є вертеп. Люди переодягаються в Пресвяту Марію та святого Йосипа і подорожують домівками, просячи про нічліг для втомлених подорожніх. Урочисте святкування починається після обіду 25 грудня. Члени родини діляться солодким хлібом, діти отримують подарунки. У деяких сім’ях вони отримують подарунки ще й 6 січня – у день Трьох Царів.

Для німців Різдво Христове - родинне свято і данина традиції. Неодмінним атрибутом прикраси будинку є віночок з чотирма свічками. Ще до свята кожного тижня адвенту (передріздвяного посту) запалюється одна зі свічок. Ялинка – незамінна для німців, адже за переказами вважається, що саме з Німеччини звичай прикрашати хвойне деревце поширився по всьому світу. Майже в кожному будинку також ставлять дерев’яні ясла з маленьким Ісусиком. У Різдво німці співають колядки, ласують за святковим столом, особливо полюбляють імбирні тістечка.

Різдво Христове у Франції - свято сімейне, але відзначають його лише один день. До святкового столу подають індичку. Проте найчастіше сім’я збирається не вдома, а в ресторані. Традиційний французький десерт – «різдвяне поліно» (рулет з кремом або морозивом, политий шоколадом) і тістечка з родзинками та мигдалем. Найкращим подарунком під ялинку для французів є шоколад.

У Швеції народження Ісуса Христа - теж сімейне свято, і обов’язково з ялинкою. Різдвяний обід подають опівдні. Це печена шинка, сушена риба, квасоля, рисова каша з молоком, мигдалем і корицею, медові пряники, гаряче вино з прянощами. Увечері з-під ялинки кожен дістає свій подарунок. Наступного дня шведи приймають гостей, вітають близьких і друзів, влаштовують бали. Цього дня всі танцюють навколо різдвяної ялинки, знімають з неї прикраси і виносять з дому. Святкування триває аж до 13 січня.

1. Перша згадка про Різдво як свято відноситься до 200 року нашої ери, коли теологи з Олександрії вирішили, що його треба святкувати 20 травня. У IV столітті нашої ери Римська церква ухвалила святкувати Різдво Христове 25 грудня. Дату святкування було обрано невипадково. Саме в ці дні язичницькі народи, у тому числі й наші предки, відзначали день зимового сонцестояння і народження нового Сонця від богині Коляди. Щоб не порушувати старих традицій, Церква вирішила зробити так, аби свято Різдва збіглося з уже відомим і легко прижилося у народі. Через якийсь час про день Сонця мало хто згадував, а ось Різдво відзначають понині. Проте більшість колядок, які нині співають в Україні, є давніми язичницькими, лише з дещо зміненим текстом.

2. Запалювання різдвяних свічок теж безпосередньо пов’язано з язичницькими віруваннями, адже за допомогою вогню предки відганяли злих духів суворої зими. В християнську епоху запалена свічка у свято Різдва набула особливого значення: вона символізувала перемогу світлих сил над темними, а ще - життєвий шлях, який кожен з нас обирає самостійно.

3. Немовля Ісуса зазвичай зображають за усталеними канонами: в яслах, поруч із деревцями та свійськими тваринами. Проте насправді в Біблії таких точних образів немає. Їх запропонував у XIII cт. один із ревних пропагандистів християнства – Святий Франциск. А ще він подав ідею відтворення хліва, де народився Ісус, у формі скульптурок, що прийнято нині називати шопкою або вертепом. Саме Франциск наполягав на тому, аби новонародженого Сина Господнього зображали таким чином.

4. Відомо, що до хліва, де на світ з’явився Ісус Христос, волхвів привела дуже велика і яскрава зірка. Багато століть астрономи намагалися з’ясувати, яке ж небесне тіло могло так яскраво світити та переміщуватись по нічному небу того дня. У результаті з’явилося кілька версій походження явища. Деякі науковці висловили гіпотезу, що то була комета, інші стверджують, що в день народження Спасителя Меркурій перебував дуже близько до Землі і відбивав від себе світло одразу кількох зірок, тому так яскраво світився.

5. Вперше різдвяні подарунки почали дарувати один одному ще у Стародавньому Римі. Сповідники нової християнської віри обмінювалися коробочками з невеликими сюрпризами. У наш час у багатьох країнах різдвяні подарунки ховають у шкарпетку або під ялинку.

6. В історії свята були періоди, коли в деяких країнах відзначати Різдво категорично заборонялося. Наприклад, в Англії у 1644 році це свято раптом оголосили язичницьким та нечестивим, причому на державному рівні (закон на заборону Різдва навіть прийняв місцевий парламент). Подібне сталося і в американському місті Бостоні (1659 р.) - вето на свято було накладено на 22 роки.

7. Існує легенда, що вперше ялинку різдвяним деревом нарік християнський богослов саксонець Мартін Лютер (ХVI cт.), проте цей факт ніде не підтверджено документально. Також відомо, що ще до ХV ст. ялинку вже широко використовували для прикраси осель на Різдво. Ще одна з версій відноситься до VII ст. нашої ери і пов’язана вона зі Святим Боніфацієм, який зрубав це хвойне дерево на очах у місцевого населення, котре вважало його священним. Деякі історики погоджуються у тому, що перші ялинки ще задовго до християнства стояли в будинках древніх римлян.

8. Першу різдвяну хлопавку ще у 1847 році винайшов лондонський кондитер Том Сміт. До начинки-сюрпризу галасливого атрибуту Різдва разом із дрібно нарізаними конфеті він клав у кожну трубочку невеликі льодяники та дрібні іграшки.

9. У світовій історії відомий реальний випадок, коли свято Різдва Христового на короткий час зупинило бойові дії. Це сталось в 1914 році y Франції. Під час Першої Світової війни солдати німецької, англійської та французької армій, одночасно склавши зброю, вийшли з окопів і почали обійматися, колядувати, славити Ісуса та дарувати подарунки. Цій історії присвячено художній фільм 2005 р. в. “Щасливого Різдва”.

10. Минулого року виповнилося 200 років одній із найвідоміших колядок світу - “Свята ніч, тиха ніч”. Її авторами є австрійський священик Йозеф Мор і композитор Франц Ґрубер. Її виконують під час меси Надвечір’я Різдва (в тому числі у головному католицькому храмі світу - Базиліці Святого Петра у Римі, де месою керує Папа Римський). Колядку переклали багатьма мовами світу, українською – ще у 1940 році.