В Івано-Франківську триває міжнародний художній пленер. До міста приїхало 17 митців, котрі малюють історичну частину Франківська. А на День міста в фортечній галереї «Бастіон», як ми вже повідомляли в статті "Художники...", відбудеться відкриття виставки їхніх робіт.
Але нам пощастило побачити полотна трохи раніше. У гранд-кафе кінотеатру «Люмєр» організаторка пленеру Леоніла Жодік влаштувала для художників неформальну зустріч і імпровізований вернісаж. Їхня колега – художниця з Івано-Франківська, а також виконавиця і авторка пісень Зоя Слободян – створила неповторну атмосферу. Вона розповідала про свої найдивовижніші концерти, зокрема, виступ на дні народження Ліни Костенко, яка сказала, почувши своєрідний експеримент, коли пані Слободян виконала пісню, скомпоновану із двох віршів славетної Ліни, – «Кавальцюйте мої вірші, як хочете, у вас це виходить досконало». А ще співала під гітару свої пісні на вірші Ліни Костенко, Богдана Лепкого, Тамари Севернюк, Ольги Бабій, Ірини Жиленко.
А художники з Харкова, Одеси, Києва, Кривого Рогу, Галича, Косова, Чернівців приносили власні картини і спілкувалися та ділилися враженнями про Івано-Франківськ, який вміє дивувати. Анатолій Мєлєховєц, художник із Бреста, до Івано-Франківська потрапив уперше. З нами він говорить білоруською, і це викликає щирий подив, а потім захоплення. Художник працює в техніці експресіонізму, любить олійний живопис, є членом альтернативної спілки художників своєї країни. Каже, що йому вельми подобаються українські пленери, бо у нас доброзичливі люди і багатюща культура. Наше місто він чомусь порівнює зі Швейцарією, не так через архітектуру, як спираючись на свої відчуття.
Ділиться, що коли він виклав у мережу фото з Івано-Франківська, то зібрав багато-багато лайків і сподівається, вдома їх збереться ще більше. В середмісті пан Анатолій спершу блудив, а потім знайшов у цьому особливий шарм і радість щоденних відкриттів. «Я дуже захоплений від екскурсій, які нам проводив Зеновій Соколовський, дякую йому і вашому містові за ці чудові дні, за квіти на клумбах, які я не міг не малювати, за те, що я знайшов тут коліжанку, з якою ми вчилися в Мінську і подарував їй намальовані весняні квіти вашого міста, за молодь, за щирих усміхнених людей, які вміють плекати і зберігати свої традиції. Дякую пані Леонілі Жодік, так мало тих, які переживають за творчих людей і шанують їх», - сказав художник із Білорусі.
…На полотнах гостей ми побачили вірменську церкву, браму Потоцьких, вуличку Труша, ратушу, дахи будинків середмістя, колегіату – міські пейзажі у всій своїй давній неповторності. І це, безумовно, ще далеко не все…
