Відому науковицю й політикиню застрелили 19 липня поблизу будинку на вулиці Масарика у Львові, в якому вона мешкала. За тим резонансом, який викликала в українському суспільстві звістка про насильницьку смерть жінки, – це, безумовно, політичне вбивство, навіть коли поліція з’ясує-доведе, що її позбавили життя суто «з мотивів особистої неприязні».
Власне, за словами міністра внутрішніх справ Олександра Клименка під час його брифінгу через кілька годин після трагічного трапунку, – а це було вже о першій ночі 20 липня, – слідство відразу розглядало дві версії вбивства: одну пов’язували із громадською та політичною діяльністю Ірини Фаріон, другу – якраз із чиєюсь (?) персональною злобою до неї, нібито такою сильною, що ненависник вирішив укоротити їй віку.
Водночас, як запевнив міністр, цей злочин аж ніяк не був спонтанним, його ретельно спланували. Кілер певний час готувався до нього: він здійснив лише один постріл і на місці злочину знайшли єдину гільзу, за якою встановили вид його зброї, і все – більше зачіпок немає. «Звичайно, можуть з’являтися й інші версії, – додав він. – Уже маємо деяку інформацію щодо виконання злочину, але мовчатимемо, поки не перевіримо все. Ми аналізуємо всі чутки, всю інформацію, в тому числі й ту, яка проходила через проросійські телеграм-канали».
Втім, у поліції, схоже, готові піти навіть тим шляхом, на який детективів мовби зумисне підштовхує розтиражоване у соцмережах фото епатажного молодика, котрий, за свідченням очевидців, кілька днів поспіль перед 19 липня цілими годинами крутився поблизу помешкання І. Фаріон. «Чатуючи біля домівки пані Ірини, він старанно намагався приховати свою зовнішність від очей випадкових свідків: одягнув великі чорні лижні окуляри, чорну панаму, яка прикривала обличчя, червону футболку з написом «Los Angeles» та чорні спортивні штани», – пишуть у медіа про ймовірного вбивцю.
Той самий О. Клименко підтвердив, що такий хлопець у такому одязі справді вештався там. Проте, як зазначив він, через перебої з електропостачанням виникли проблеми з роботою відеокамер біля під’їзду, а отже, – й з ідентифікацією усіх, хто у різний час перебував там. А на запитання журналістів, чи чоловік у панамі й нападник – одна й та сама людина, міністр коротко відповів: «На цей момент ми думаємо, що так».
Важко збагнути, чому керівник МВС відповів саме так, по-простацьки. Бо ж не треба бути великим детективом, аби все зрозуміти. Той парубок, на якого збиралися повісити розпочату карну справу, не лише тинявся туди-сюди, а й подовгу сидів на лавці у дворі, причому постійно в одній і тій самій одежині, – мовби для того, щоб його добре розгледіли й запам’ятали…
Ясна річ, що це підставна особа, покликана «в кадр» лише для того, щоби пустити поліцейських «гончаків» фальшивим слідом. І, схоже, організатори вбивства мети досягли. Бо ж читаємо у стрічках новин зокрема й таке: «Джерела ZAXID.NET підтвердили, що у справі про розслідування убивства Ірини Фаріон поліція шукає саме цього хлопця».
Безумовно, що вже не існує особи в тому вбранні. Ніхто й ніде більше не з’явиться у громадському місці в тих самих чи подібних панамі й окулярах. Але так само безперечно, що той, хто готується до вбивства, не сидітиме годинами напоказ на велелюдді на тому місці, де збирається скоїти злочин. Бо навіть старанно «замасковану» особу в той спосіб, який ми описали вище, за нинішніх технологій ідентифікувати під тією «кікіморою», «пробивши» її по всіх базах особистих даних чи то в Україні, чи й за програмами Інтерполу, не становитиме особливих труднощів. Єдине, що могло би виправдати міністра й медіа, – те, що вони таким робом мовби публічно запевнили замовників – виконавців злочину, що поліція клюнула на приманку. Проте це занадто високий пілотаж як для стилю роботи вітчизняних спецслужб.
Але ми так детально спинилися на цих моментах, аби лише підкреслити, що з самого початку розслідування того резонансного злочину, як це часто буває у таких випадках, в інформаційному просторі мовби сама собою виникає плутанина, що генерує хаос у масовій свідомості. Кому це потрібно й вигідно, ще належить розібратися. Тим часом у нашому суспільстві майже відразу запанувала одна-єдина версія вбивства І. Фаріон: стріляли водночас і в українську мову, яку всім своїм життям упродовж понад трьох десятиліть відновлення самостійної Української держави захищала-утверджувала пані Ірина, тим-то – це справа рук кремля.
«Цей злочин вигідний московії і, без сумніву, здійснений нею, – йдеться у заяві ВО «Свобода», членкинею політради якої була Ірина Фаріон. – Це їхня споконвічна тактика – фізично винищувати українську еліту. За українську мову москва стріляє у скроню». На переконання авторів звернення, вбивство Ірини Фаріон здійснено за наказом кремля незалежно від того, хто безпосередньо його виконав. «Правоохоронні органи мають знайти й покарати виконавця цього злочину. Українська влада має відкрито назвати замовника – московію. Треба повністю нейтралізувати московську агентуру, в які б шати вона не вбиралася, заборонити її організаційні структури, знищити її фінансову та матеріальну спроможність», – наголошується в заяві.
Так, Ірина Фаріон била у дзвін нації, щоби розбудити дух українства в кожному представникові нашого народу, тож її стратили показово. І почерк злочину приблизно той самий, що й в атентаті у Мюнхені на Степана Бандеру, котрого активно глорифікувала пані Ірина, – з усіх класичних і новітніх способів вбивства на замовлення обрано білий день і місце поблизу оселі жертви.
Але заразом цей злочин і справді просто неможливо не розслідувати без зв’язку з усією багатогранною політично-громадською діяльністю вбитої. Свого часу, нагадаємо, вона була депутаткою Львівської обласної ради від ВО «Свобода», згодом – Верховної Ради, де послідовно відстоювала питання української мови. Не раз її висловлювання ставали причиною скандалів всеукраїнського звучання. Наприклад, у листопаді 2023 року вона заявила, що не вважає українцями тих військових ЗСУ, які розмовляють російською мовою, та порадила їм називати себе «рускімі». Це викликало бурхливу реакцію серед громадськості, розділивши суспільство на тих, хто погоджувався з таким твердженням мовознавиці, і тих, хто категорично не сприймав цих слів. «Львівська політехніка», де працювала Ірина Фаріон, публічно відмежувалася від заяви своєї професорки, а омбудсман України Дмитро Лубінець звернувся до СБУ з проханням належно зреагувати на її висловлювання.
Згодом І. Фаріон оприлюднила скриншот листа студента з Криму, який висловив про підтримку її позиції, але не приховала його імені й прізвища, через що того затримала ФСБ. Цей інцидент знову викликав бурхливу реакцію у суспільстві, а львівські студенти навіть мітингували з вимогою звільнити науковицю з політехніки. 15 листопада 2023 року в СБУ відкрили кримінальну справу проти пані Ірини відразу за кількома статтями Кримінального кодексу. Того дня «Львівська політехніка» звільнила її з роботи. Проте 29 травня 2024-го апеляційний суд поновив професорку на посаді й виплатив їй компенсацію – заробітну плату за понад пів року. Гроші, отримані за вимушений прогул, І. Фаріон офірувала на закупівлю FPV-дронів.
Рівнобіжно пані Ірина встигла видати книжку «Англізми і протианглізми» – про нову загрозу для української мови через надмірне захоплення в Україні англійською, яку, про що писала «Галичина», презентувала і в Івано-Франківську.
Практично до кінця свого передчасно обірваного життя вона зоставалась активною політикинею: зазвичай гостро коментувала ті чи інші події в Україні та світі. Одними з останніх публічних виступів І. Фаріон стали дописи на її сторінці у фейсбуці. Зокрема вона висловилася з приводу того, що представники деяких европейських та американських університетів підписали відкритий лист, де закликають не запрошувати Україну до Північноатлантичного альянсу через те, що в результаті таких дій може розгорнутися «війна між НАТО і РФ». Пані Ірина аналізує ідеологічну спрямованість переважної частини закордонних університетів і «колосальну небезпеку інтернаціоналізації освіти в цьому контексті». «Ми в нашому політичному житті маємо тільки те, що дозволили: московські гроші, язик і попів, а тепер у розпалі війни – й угроїзацію Закарпаття, – пише вона з іншого приводу. – Така здача західної частини країни має єдину причину: безхарактерність, безідейність і нікчемність влади теперішньої і попередніх також».
І. Фаріон також продемонструвала обурення тим, що Верховна Рада збільшила фонд оплати праці помічників нардепів у півтора раза – до 132,6 тис. грн на місяць, тоді як, мовляв, професор кафедри вишу не заробляє таких грошей і за півроку…
