У видавництві ПП «Писаний Камінь» (Косів) вийшла друком нова книжка знаної майстрині слова, педагогині, письменниці, краєзнавиці і журналістки Марії БОЄЧКО з Ковалівки на Коломийщині – «Незломлена». До неї ввійшли поетичні твори, а також поодинокі прозові ліричні етюди, притчі, образки, календарні інформації, присвяти, тексти віршів, які стали піснями, та ноти, відгуки й сторінки фотолітопису.

Довідка «Галичини»

Марія БОЄЧКО – уродженка села Мишин на Коломийщині, живе і працює у селі Ковалівка. Учителька, журналістка, краєзнавиця, письменниця. Членкиня Національних спілок – журналістів та краєзнавців. Упорядниця й авторка 70 книжок. Засновниця і головна редакторка (2021– 2025) альманаху «Джерельні дзвони». Лавреатка літературних премій імені Тараса Мельничука, Марійки Підгірянки, Леся Гринюка та краєзнавчої премії імені Євгена Паранюка. Міжнародний фонд Святої Марії (Київ) надав їй титул «Українська Мадонна».

Збірка вийшла за сприяння Коломийської міської ради та Коломийського міськрайонного товариства ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка, голова якого кандидат історичних наук, доцент, заслужений працівник освіти України Василь Глаголюк написав до неї слово про авторку.

Уже самі назви розділів книжки – «Відгомін літа», «Вересневий марафон», «Подих жовтня», «Відлуння листопада», «Незломлена», «Музична скринька» – дають певне уявлення про її тематичну палітру. Поетичні твори, пересипані прозовими вкрапленнями, органічно утворюють часове й подієве тло.

«Кожний вірш чи розповідь є відлунням моєї душі і серця на події, які відбуваються навколо мене та в навколишньому світі... Які не зламали мене, а навпаки, зробили сильнішою в усіх випробуваннях моєї нелегкої долі...», – зазначає Марія Боєчко у передмові до книжки «Незломлена».

Це видання, яке за формою можна означити сповідальним щоденником душі, я означив би своєрідною алюзивною чи натяковою «поезією трикрапок». Бо жоден осібний щоденник письменника, а його художній літературний твір тим більше, не можна вважати прямим і вичерпним віддзеркаленням авторської душі. Дещо таки залишається за лаштунками сповідальності:

– Усе моє життя пов’язане з нашою Україною, і всі сучасні виклики війни не зломили ні нашу державу, ні армію, ні наших матерів і жінок, ні увесь український народ, – зазначила в коментарі для «Галичини» Марія Боєчко. –Вони – незломлені, попри всі переживання, втрати і життєві гіркоти. І я незломлена. Бо треба, повірте, мати силу триматися на плаву, маючи такі проблеми зі здоров’ям, як у мене, вже багато років. Але то все мені дає Бог і на все Божа ласка. Бо самотужки я нічого не змогла б зробити проти викликів і бур життя. Я фізично не можу нічим допомогти нашим захисникам, але допомагаю своїм словом.

Незломність для кожного українця чи українки, де вони сьогодні не були б і в яких умовах не жили б, це передовсім – віра в перемогу України над російськими агресорами. А для цього ми всі маємо – кожен на своєму місці – щодня працювати й допомагати фронтові, нашим захисникам і захисницям. Без виправдання, вигорання і нарікань. У «Незломленій» – усе мною пережите й передумане. Увесь її зміст – це моя душа. Вона мені, образно висловлюючись, усе диктує, а я лише записую і розставляю розділові знаки…

Щороку виходить моя нова книжка – як творчий щоденник, як відгук моєї душі на всі реалії в житті України – зболені й радісні, як усі мої емоції, як бажання і мрії. Тішуся, що вже чимало сторінок написала для своєї нової книжки «Бути собою» і для ювілейного – 35 – випуску альманаху «Джерельні дзвони», який, дасть Бог, побачить світ наступного року…

Видання такого типу, як «Незломлена» Марії Боєчко, несуть у собі глибоке посилання до кожного з нас – у час війни з російськими загарбниками ми не маємо права на втому, нарікання на побутові чи комунальні труднощі, на виправдання недолугості адміністративного керівництва чи толерування російщини в будь-якому її вияві, тим паче – на самохизування та вивищення. А на байдужість, брехню і хабарництво в нашому суспільстві – й поготів.