Cправжнє свято українського письменства відбулось у Долинській центральній публічній бібліотеці (ЦПБ), яку очолює директорка Надія Кушнірчук, – ювілейний вечір, присвячений 20-річчю з часу заснування при культурній установі літературної студії «Слово». Ця творча спільнота під керівництвом Марії Воловін-Креховецької, на моє переконання, нині є найвиразнішим обличчям сучасного письменства Долинщини. Літстудію заснували 2006-го з ініціативи колишньої багаторічної директорки Долинської ЦПБ, заслуженої працівниці культури України Людмили Фреїв. А свого часу саме вона, образно кажучи, і благословила М. Воловін-Креховецьку на керівництво «Словом».

– Створюючи проєкт «Слово», дирекція бібліотеки намагалася вкласти в концепцію роботи літстудії найкращі надбання – не тільки на Долинщині, як наприклад, досвід літстудії «Сонячна криниця» під керівництвом світлої пам’яті Василя Олійника, що працювала при районній газеті «Червона Долина» (згодом «Свіча», – авт.), а й загалом на прикарпатських теренах, – розповіла пані Марія. – Людмила Іванівна навідувалася у різні громади Прикарпаття, щоб заснувати в очолюваній бібліотеці і справді дієву літературну студію. А хто придумав назву? Ми так і не згадали. До нас кілька разів приходив згадуваний В. Олійник, коли у бібліотеці вже працювала літстудія, і його поради щодо її діяльності завжди були безцінні. Адже «Слово» було і є досі не тільки сценою для кожного літстудійця, а й творчою майстернею. Ми починали свою роботу із занять з дітьми різного віку. А 2025-го розділили студію на дві групи – дитячу і дорослу. Тож незабаром станемо літературним об’єднанням. Уже готуємо документи. Сьогодні у творчій спільноті – до двох десятків найбільш активних студійців. А частина її учасників нині за кордоном. Але спілкуємося з ними – слава Богу, у наш час така можливість є.

Першими літстудійцями були Олег Галів, Мар’яна Вагіль, Лілія Витвицька, Світлана Бартків, Марія Мацелко, Мар’яна Григорська, Наталія Красівська, Іра Курташ та Русланка Владикіна. Згодом долучилися до нас Мирослава Підборецька, Оксана Сподар, Лілія Мацьків та учні міських і районних сіл Долинщини: Галина Максимів, Олександра Телега, Таня Бучок, Марина Павлик, Ольга Кизима, Анна Грицик, Марта Дмитрів, Наталія Довганич, Ірина Канюк, Інна Кирилюк, Мар’яна Лесів, Ольга Витвицька, Іванна Шершень, Марія Микулин, Христина Семерин, Наталія Сем’янків, Наталія Сивак, Христина Федорич та Світлана Фіцак.

Склад літстудії постійно змінювався. Тож сьогодні серед найбільш активного творчого осердя доречно назвати – не боюся повторитися – Оксану Сподар, Марію Бойчук, Лілію Сідор, Іванну Боднар, Любов Тимчій, Леонію Кірякову, Галину Гомівку, Орисю Надольську, Назарію Веснянко, Лесю Ровенчак, Мирославу Підборецьку, Людмилу Перевізник, Ірину Яблонь, Олександру Дужак, Іванну Шершень, Лілію Пінчук, Мар’яну Вагіль, Вероніку Яблонь, Наталію Якимів...

– Маріє, а чи є серед студійців «Слова» члени Національної спілки письменників України – як от, наприклад, у «Ґорґанах» на Рожнятівщині, у «Бистріні» імені Нестора Чира на Надвірнянщині чи літературній платформі «Об’єднані словом» в Івано-Франківську?

– На жаль, немає... Як уже казала, свого часу активно і продуктивно спілкувався з нами В. Олійник. Його ще образно називали «поетичним серцем Долинщини». А тепер хіба що долинянин Ярослав Савчин та Тетяна П’янкова із Вигоди бувають у «Слові» – також потужні і яскраві автори. На мою думку, таке спілкування нашим літстудійцям дуже потрібне. Адже «Слово» – це не тільки місце, спосіб і актуальна можливість для спілкування – передовсім у часі війни, а й чималі творчі набутки за 20 років. Також є чимало підготовлених нами матеріалів до друку, але бракує фінансування навіть для збірників, тоді як про книжки й казати годі.

– Чи правильно я зрозумів, що у Долинській міськраді немає програми з книговидання для місцевих авторів?

– Так, наразі такої програми немає. Хоч наші студійці мають не тільки окремі вже видані авторські збірки, а й підготовлені до друку книжки, тож було б добре такою програмою скористатись. Якби вона була, звісно… Та й до 20-річчя «Слова» Оксана Сподар як наш літературний редактор підготувала ювілейний збірник, у якому представлено твори не менше двох десятків студійців.

Також не один рік співпрацюємо з учителькою зарубіжної та української літератури ліцею «Інтелект» Тетяною Сенчак. Зрештою, Ви, очевидно, вже встигли оглянути виставку-розкладку наших творчих набутків «Двадцять зим у «Слові»» – маємо, чим пишатися…

Ювілейний вечір «Слова» відбувся гідно і святочно. Його розпорядниця Марія Воловін-Креховецька додала до перебігу дійства особливого шарму, який показав, що літстудія «Слово» – не ілюзорна чи формальна, а жива і дієва творча спільнота на Долинщині. Адже, провадячи перебіг ювілейного спілкування, знайшла для кожного літстудійця по кілька дуже влучних означень, характерних родзинок їхньої творчості. У центрі уваги того вечора, як і годиться, було слово – головно поетичне, а ще – слово співане і навіть слово, мовлене пластикою рухів. Звучали ліричні пісні на слова літстудійців у виконанні автора музики – Василя Андрусіва та класичні романси співачки Соломії Дирів. А яскраву пластику виконавців хореографічної композиції – учнів Долинського ліцею «Інтелект» під керівництвом Софії Перевізник, не можу інакше назвати, як поезією танцю. Через дві години мистецької насолоди словом, піснею і танцем усі учасники літстудії «Слово» виконали написаний керівницею Марією Воловін-Креховецькою спеціально до ювілею славень письменницької спільноти «У небі сяє слово вічне...».

У дійстві взяла участь виконувачка обов’язків начальниці відділу культури Долинської міської ради ТГ Іванна Мельникович. Отже, є шанс, що в органі місцевого самоврядування долинських літераторів таки почують.

Довідка «Галичини»

Марія Воловін-Креховецька – уродженка Витвиці Витвицької громади, випускниця місцевої школи та Рівненського державного гуманітарного університету за спеціальністю «бібліотекар-бібліограф», поетеса (творчий псевдонім Назарія Веснянко). Уже 25 років працює бібліотекаркою у Долинській ЦПБ.