В івано-франківській книгарні «Є» відбулася презентація українських перекладів двох романів «Скриня Пандори» і «Зоряний метелик» культового французького письменника Бернара Вербера, які вийшли недавно у львівському видавництві «Terra Incognita». На презентації були присутні перекладачка «Скрині Пандори» Соломія Мартинович та редактор Анастасія Левкова.
Загалом мова на презентації більше йшла про «Скриню Пандори» та самого автора. Скажімо, Соломія розповіла, що «Скриня Пандори» французькою вийшла торік у жовтні. А вже в листопаді вона почала над нею працювати. Тож цілком імовірно, що її переклад на українську – це перший у світі переклад цієї книжки іноземною мовою. Частину книжку перекладала також Тетяна Дитина.
Працювалося Соломії легко, коли йшлося про текст самого роману, але Вербер не був би Вербером, якби не мав своєї фішки, яка полягає в тому, що виклад романного тексту він поєднує з певними історичними енциклопедичними вставками, використовуючи для цього дуже рідкісні та унікальні джерела, де є багато маловживаних чи давніх слів. І тут для Соломії починалися справжні випробування, бо, щоб знайти належний український відповідник того чи іншого французького слова, вона мала переглянути багато довідкової літератури. Але, звичайно, такі пошуки були дуже цікаві та пізнавальні і, безумовно, додали їй нового перекладацького досвіду.
Анастасія, своєю чергою, додала, що редагувати текст було справжнім задоволенням, настільки він був органічним і відповідним до стилю та духу самого Вербера. Також вона розповіла про те, що Вербер закінчив курси сценаристів і є автором трьох фільмів, один з яких – короткометражний «Спати стоячи» – присутні на презентації переглянули. Сім хвилин фільму і роздумів на цілий вечір – еге ж, талановита людина талановита в усьому.
Що стосується книжки «Зоряний метелик», то вона вийшла у видавництві «Albin Michel» 2006 року. На українську її переклав Ігор Андрущенко. За її сюжетом, на порозі загибелі людства відчайдушний інженер-ідеаліст конструює сонячний вітрильник «Зоряний метелик» – такий собі новітній Ноїв ковчег, на якому 144 тисячі ретельно відібраних добровольців кілька сотень років летітимуть до іншої планети в надії врятуватися і побудувати нове справедливе суспільство…
«Скриня Пандори» – віддзеркалення власного досвіду письменника
В основу книжки покладено подію, яка сталася з самим письменником. Якось він випадково потрапив на медіумний сеанс, під час якого медіум йому повідомив, що Бернар живе 111-те життя, і лише 11 із них були цікавими. Тож герой його книжки – вчитель історії в ліцеї Рене Тольдано теж випадково потрапляє в залу театру на кораблі «Скриня Пандори» на сеанс до гіпнотизерки Опаль, яка з допомогою регресивного гіпнозу відкриває йому його попередні життя… І чим це стає для героя і як він вирішує скористатися цією можливістю власне й розповідає книжка.
Загалом книжки Бернара Вебера, попри цікаві вигадливі сюжети та захоплюючу суміш фантастики, психології, філософії та містики, разом з тим розповідають про життя звичайних людей, які шукають відповіді на вічні питання. І парадоксально, але й читач у процесі читання, може знайти для себе такі відповіді, бо завдяки Веберу може подивитися на своє життя під іншим кутом зору й побачити його зовсім іншим, ніж вважав дотепер…
…І трохи про самого Бернара Вербера
Бернар Вербер народився 1961 року в Тулузі. Пише з семирічного віку. Першою була історія про блоху, яка потрапляє на людське тіло і мандрує ним. У шістнадцять років почав писати книжку про мурах за сюжетом комікса. Дванадцять років шукав видавця для своєї першої книжки, в якій він розповів про життя двох цивілізацій: людей і мурах, тож вона побачила світ аж 1991 року, і, образно кажучи, наступного дня Бернар прокинувся знаменитим. Видане рік потому продовження «День мурах» було перекладене тридцятьма мовами і одержало Гран-прі читачок журналу «Elle». Завершальну книжку трилогії «Революція мурах» було надруковано 1996 року.
На сьогодні наклад його книжок за кордоном складає понад десять мільйонів примірників.
Пише по книжці в рік, рукопис може переробляти до десяти разів, і видає кожну нову книжку у жовтні. У творах Вербера багато пророчого, тому його нагороджено премією Жуля Верна. Пише завжди вранці по чотири години за будь-яких обставин. Полюбляє писати у паризьких кав’ярнях, які вважає цілими всесвітами, і де набирається натхнення. Охоче ділиться досвідом на курсах письменницької майстерності.
І насамкінець, декілька цитат з його книжок, які теж дають змогу побачити звичні речі під незвичним ракурсом. «Любов – це перемога уяви над інтелектом» – з книги «Останній секрет» і «Коли мудрець вказує на місяць, дурень дивиться на його палець» – з книги «Дерево можливого».
