Сьогодні – у Всеукраїнський день бібліотек – до літературної світлиці «Галичини» ми запросили призначену 21 липня цього року директорку Івано-Франківської міської централізованої бібліотечної системи департаменту культури Івано-Франківської міської ради Оксану Вовк, яку віднедавна можна ще й образно величати головною хранителькою скарбівні слова Івано-Франківської територіальної громади. Розмова у день професійного свята бібліотекарів – перше інтерв’ю Оксани Вовк на цій посаді, тож і ексклюзив для «Галичини».
– Що Ви, Оксано Миронівно, розповіли б про себе для ближчого знайомства з читачами бібліотек і нашого часопису?
– Завдяки моїй бабусі, яка працювала бібліотекаркою, і матері я з дитинства люблю книжки. Та й свекруха також бібліотекарка. Я закінчила спочатку Угорницьку ЗОШ І– ІІІ ст., а відтак Тернопільський національний економічний університет. Спочатку працювала діловодом у Микитинецькій сільській раді і одночасно допомагала місцевій бібліотеці у провадженні різних культурних заходів і популяризації книжок. А коли наша бібліотекарка Тетяна Романівна вийшла на пенсію, я стала завідувачкою бібліотечної філії №12 села Микитинців.
Там я пропрацювала чотири роки і мала багато цікавих читачів. Завдяки сприянню сільської ради на чолі з Михайлом Сіщуком ми цілком змінили внутрішній вигляд бібліотеки – оновили книжкові стелажі, меблі. Тоді я заснувала громадську організацію «На хвилі добра», щоб реалізувати наші бібліотечні плани завдяки бюджету участі міської ради. І хоча наш проєкт і не переміг на конкурсі, я набула великого і потрібного досвіду. Тож на новій посаді директорки маю намір використовувати громадську організацію, але вже ширше, тобто для всієї міської централізованої бібліотечної системи. Ми ж працюємо над багатьма проєктами, як всеукраїнськими, так і міжнародними...
Що спонукало подати свою кандидатуру на конкурс на посаду директорки Івано-Франківської міської ЦБС? Хотілося ширшого простору для реалізації своїх задумів, прагнула спробувати себе на іншому, новому для мене рівні розвитку.
– Надія і оптимізм чи розчарування переважають у Вашому баченні перспектив розвитку сучасних бібліотек? Бо ж знаєте, що нині ситуація щодо майбутнього бібліотечних закладів у деяких територіальних громадах Прикарпаття сумна й гірка?
– У мене переважає оптимізм щодо розвитку бібліотек. І особливо – у наш час. Тому що сучасна бібліотека передусім – то відкритий інформаційний простір. Адже бібліотеки міста завдяки нашим кваліфікованим працівникам надають цілий спектр послуг. Обслуговують читачів і провадять масову просвітницьку роботу серед населення всіх категорій – дітей, дорослих, пенсіонерів, осіб з обмеженими можливостями і т. ін. Також пропонують доступ до інформаційних ресурсів, зокрема інтернету, до роботи зі спеціальним обладнанням, з комп’ютером, навчання і самостійних занять, навчають працювати з офісними програмами, користуватися соціальними мережами тощо. У бібліотеках відвідувачі можуть осягнути навики роботи з онлайн-сервісами для спілкування, для роботи з послугами ЦНАП, сайтами державних органів, скористатися курсами з програмування для різних вікових категорій, реалізовувати свої мистецькі таланти.
Активно працює у нас для реалізації різних проєктів інформаційний відділ «Абіс». Наприклад, подали заявки «Цифрова освіта для дідуся й бабусі» на конкурс проєктів та програм розвитку місцевого самоврядування, на другу хвилю конкурсу для молодіжних ініціативних груп у рамках проєкту «Долучайся, взаємодій, створюй: активна молодь та місцева влада на захисті довкілля» від Міжнародної організації з міграції, який фінансує Посольство Великої Британії в Україні, провели дослідження в рамках проєкту «ЕКОоСВІТа», який реалізовують спільно громади міст Ірпеня, Миколаєва, Нової Водолаги та селища Вигоди, здійснюємо проєкти «Віртуальна реальність» у бібліотеці-філії №4 із запровадження сучасного, альтернативного методу навчання з допомогою віртуальної та доповненої реальності та «Перше бібліотечне радіо в Україні», що охоплює обмін досвіду з країнами ЄС у створенні бібліотечної онлайн-радіостанції.
Жваво співпрацюємо з громадською організацією «Ліга толерантності» та Молодіжним центром «Paragraph». Так, не завжди вистачає найновішого технічного забезпечення, але намагаємося жити і працювати по-сучасному. А бібліотека починається з бібліотекаря. У нас понад 100 працівників. Щороку міська рада виділяє для бібліотечних закладів міської ЦБС 200 тис. грн для поповнення книжкового фонду і періодичних видань, серед яких на чільному місці у кожній філії – і часопис «Галичина».
Ми концептуально підтримуємо цілісність у роботі громади й бібліотек, тобто не тільки готові змінюватись, а й уже змінилися. Звісно, передусім цінність книжки і її роль у житті залишаються для нас незмінно великими. Бібліотечні заклади відчинені для талановитих людей і щоденно провадять чимало культурних заходів. Запрошуємо письменників представляти свої твори і загалом свою творчість у наших літературних світлицях. І маємо для цього всі належні умови і можливості.
У бібліотечній сфері працюють не просто чудові фахівці, а й дуже цікаві і обдаровані різнимиталантами люди. Наприклад, завідувач бібліотеки-філії №11 в селі Угорниках поет Руслан Баркалов (Влад Волошин) та ін. Є з ким працювати. Я з оптимізмом дивлюся на майбутнє бібліотек у нашій територіальній громаді. Тільки оптимізм і велика надія. Ми маємо дуже добру підтримку міської ради на чолі з Русланом Марцінківим, зокрема відчуваємо вагому підтримку і департаменту культури, який очолює Надія Загурська. Хочемо зробити бібліотеки сучасними і креативними, з вільним доступом і простором, щоб вони не були музеями, а місцем спілкування й підтримки. А численні бібліотечні заходи згуртовують і виховують читачів. Важко передати дитячі емоції, наприклад, під час перебігу проєкту «Літо плюс», який ми почали реалізовувати у нашій бібліотечній системі від червня і до вересня. Це дивовижно! Я цим живу й досі. Не перелічуватиму всі бібліотеки, бо боюсь когось не згадати. Але враження від роботи стосуються всіх. Працюють просто чудово. Світ сьогодні такий, що ми, образно кажучи, маємо йти в ногу з часом, тримаючи книгу в руках. Принагідно хочу додати: «Дорогі мої колеги, дорогі бібліотечні працівники, я ціную кожного і добре знаю ваше ставлення до своєї роботи, любов до неї, знаю, як фахово ви пропагуєте книгу. І думаю, що й надалі ми разом працюватимемо з таким ентузіазмом і будемо нести українську книжку в світ. Тож кожному бажаю здоров’я й особистого щастя, радості від своєї роботи...».
– Чи є у сучасному відкритому бібліотечному просторі, про який Ви згадуєте, місце і для різних мистецьких згромаджень, спільнот, клубів, об’єднань, студій, гуртків тощо? Чи на часі вони?
– Такі мистецькі згромадження чи клуби за інтересами або творчі спільноти потрібні і вже потужно працюють при кожній нашій бібліотеці. Вони популяризують книгу і водночас розкривають людські таланти, творчі здібності та інтереси, сприяють культурному розвитку суспільства загалом. Я працювала у Микитинцях з Клубом цікавих зустрічей «Намисто», який створила, щоб залучати до бібліотеки щонайбільше людей різного віку, різних зацікавлень і професій. У сільських філіях працює по одному бібліотекареві – все лягає на їхні плечі, а в міських картина трохи інша, проте й обсяги обслуговування більші. Люди дуже вдячні за увагу до них. Наприклад, у нашій бібліотеці на вулиці Пилипа Орлика Клуб людей золотого віку очолює Ірина Терновецька-Мороз. Я була у захопленні від позитиву емоцій, коли навідалася на один із заходів клубу під час спілкування з гостями зі Слов’янська. З дітьми працюють дуже багато, а роботи з дорослими бракує. Тож ми в цьому напрямі маємо добрі ідеї та плани.
– А як залучати до бібліотек молодь, молоді родини?
– Намагаюся до тих, кому вже за 20, достукуватися через їхніх дітей. Саме діти спонукають батьків до запису в бібліотеки й участі у відповідних заходах. Важче залучати старшокласників чи студентську молодь. У селах легше – всі знають одне одного. Думаю, велику роль відіграють майстер-класи із сучасних професій і послуг, які проводимо в бібліотеках. Відтак охочі цікавляться спеціальною літературою, щоб дізнатися більше про її суть. Я мати таких дітей, тож добре знаю їхні зацікавлення. А ще знаю точно: діти читатимуть книжки тоді, коли й батьки їх читатимуть.
– Новий керівник – нові сподівання підлеглих..?
– Я б не сказала, що наша міська Централізована бібліотечна система потерпає від великих проблем безгрошів’я чи можливості скорочення працівників. У мене немає жодної інформації про можливі закриття бібліотек чи скорочення працівників. Маємо надію, що такого не станеться. Всі бібліотекарі залишаються на своїх місцях і виконуватимуть свою роботу. Звісно, заклади потребують матеріального осучаснення, розширення бібліотечного простору через розширення приміщень чи архівування частини морально застарілих книжок. Тоді комунікація з читачами, на мій погляд, буде ефективнішою. Так, ми оновлюємо свої заклади завдяки сприянню департаменту культури міської ради, але ще бракує сучасного технічного ресурсу й можливостей. Час такий, що дуже легко відстати від його лету. А всі – не лише бібліотекарі, звісно, – мріють про більші зарплати і кращі умови праці. Але дякуємо керівництву за те, що бібліотеки є і що ми потрібні. Переконана: у всіх наших філіях все буде гаразд.
– Яка Ви як керівниця?
– Я нічого не роблю зопалу. Спочатку люблю вислухати, зважити і тільки відтак радити чи давати розпорядження. З розумінням ставлюся до всіх ситуацій і обставин. Але якщо мене не слухають, не чують і не розуміють, то обов’язково знайду спосіб для «стимулювання» таких працівників. Ми провели велику підготовку і виконали потужну й цікаву роботу для відзначення Дня Незалежності України. Тож значну частину своїх підлеглих працівників бібліотек уже зблизька побачила у роботі. Хочемо, щоб нас чули і бачили, бо ми виконуємо велику працю. Книжки сьогодні варті більшої уваги. І я за книжки завжди буду воювати, тому що безмежно люблю свою роботу. Аби як втомилася, а душа моя – у бібліотеці. Там вона відпочиває і у спілкуванні з людьми збагачується енергетикою.
– Що найбільше любите читати?
– Головно – наших українських авторів, а особливо тих письменників, чиї твори збагачені говірковим багатством рідного краю і пропагують його культурні надбання. Полюбляю читати про життя як воно є. Надаю перевагу художнім творам та історичним. Не люблю твори психологічні чи жахів. Я дуже делікатна до сприйняття такого письменства.
Довідка.
Івано-Франківська міська централізована бібліотечна система охоплює 30 бібліотек, з яких 12 бібліотек-філій в Івано-Франківську та 18 бібліотек-філій у різних мікрорайонах Івано-Франківської міської територіальної громади. За перше півріччя ц. р. бібліотеки ЦБС обслужили 176 110 користувачів, відвідали бібліотечні заклади 40 571 читач, видано 125 296 книжок і 36 588 примірників періодики, проведено 881 масовий захід і анонсовано 607, оприлюднено на сайтах 815 інформацій.
