Всеукраїнський день бібліотек, який відзначатимемо 30 вересня, для Долинської ЦРБ свято подвійне: 20 років тому заклали перший камінь у фундамент будівлі, а 2003-го заклад розпочав свою роботу в новозбудованому приміщенні. Директор бібліотеки заслужений працівник культури України Людмила Фреїв, яка упродовж усіх років очолює роботу бібліотечного колективу, вважає бібліотеку домом, де живуть не тільки книжки чи, образно кажучи, зберігаються скарби у палітурках, а й живуть люди…
Людмила ФРЕЇВ, директор Долинської ЦБС:
– Наша бібліотека урочисто відчинила свої двері для читачів 6 вересня 2003 року – під час відомого міжнародного бойківського фестивалю. Свого часу світлої пам’яті Михайло Вишиванюк, завдяки якому і збудували типові приміщення для бібліотеки вартістю 2,7 млн. грн., називав її місцем, де сходить сонце мудрості. Роками виношував добру мрію збудувати бібліотеку і нині покійний голова Долинської районної ради Василь Литвин. Та лише 1998-го заклали перший камінь у фундамент нового приміщення. Того року якраз уперше в Україні на державному рівні відзначали наше професійне свято.
А через п’ять років стараннями Долинського ЛВУМГ «Прикарпаттрансгаз» на чолі з Володимиром Іванишиним було зведено спеціальне, а не пристосоване приміщення – одне із 29 в Україні на той час типових бібліотечних будівель. «Прикарпаттрансгаз» тоді очолював Василь Рудко. А доти районна бібліотека тулилася у тісному приміщенні, яке не раз підтоплювали сусіди. Нині там відділ культури Рожнятівської РДА. Тоді нас було 17. А тепер колектив зріс завдяки обслуговуючому персоналу, адже ми перші в області розпочали комп’ютеризацію бібліотек району.
– Чи маєте нині можливість поповнювати книжковий фонд? Адже нові книжки для бібліотеки – як повітря для життя…
– З цим маємо проблеми. Тож книжковий фонд поповнюємо або завдяки дарункам чи програмі «Українська книга», або купуємо самі. Незабаром у Львові відбудеться форум книговидавців, то ми вже готуємося, щоб придбати кілька десятків новинок.
– А у бюджеті району на це кошти не передбачено?
– Ні. Ми фінансуємося з районного бюджету як підрозділ відділу культури. Хоч у бюджеті на такі видатки кошти і не передбачено, проте не маємо жодних проблем із періодичними виданнями.
– Ви називаєте бібліотеку домом. То хто робить Долинську ЦРБ будинком, де вирує життя не лише книжок?
– Всі разом і кожен зокрема. Без такого колективу, який сьогодні працює у Долинській ЦРБ, я як директор нічого не варта. Звісно, організувати можна багато чого, але втілити ідеї в життя і творити життя бібліотеки можуть тільки її працівники. Мій стиль роботи – командний.
– Як виглядає бібліотека Вашої мрії?
– Як сучасні бібліотеки міста Львова. Там кожна має своє неповторне обличчя. Я щиро заздрю такому бібліотечному життю, як у Львові. Добрий приклад для нас. А наша бібліотека сьогодні – ще у 2003 році. Тож я багато що хотіла би змінити. Але… Щоб бібліотека була не тільки сховищем для книжок, а й культурним простором, потрібні кошти. Бібліотека – місце спілкування людей. Для читачів вона є третім після домівки і місця роботи місцем за активністю комунікації. Ми – директори бібліотек області – якось завдяки Людмилі Бабій побували у бібліотеці Українського католицького університету у Львові. Всі були вражені! Сила! Неповторно і модерно.
– А від чого чи від кого це залежить?
– Від уваги до книжки, від поваги до читання. Та щонайперше – від волі керівників.
– То що, нашим чиновникам від культури бракує любові до книжки?
– Так. Ви подивіться, які сьогодні зводять у світі бібліотеки. А наші діти перестали читати книжки, і я навіть не знаю, як вони складають ЗНО. Наприклад, після створення у нас в районі Витвицької ОТГ всіх сільських бібліотекарів, крім витвицьких, попереводили на півставки. Я не знаю, чого можна очікувати від такої оптимізації.
– Вже однозначно – не оптимізму…
– Але ж сьогодні розвиток сільських бібліотек не менш важливий, ніж міських, районних чи обласних. Бо цього вимагає життя. У книжковому просторі не має бути меж між містом і селом, тим більше – перешкод. Сьогодні у Долинській ЦБС – 35 бібліотек, а 8 відійшло від нас після створення ОТГ. Та попри все хочу однозначно наголосити, що маємо добру підтримку керівництва району.
– Які маєте задуми, над чим працюєте?
– Міркую над тим, як встигнути зробити задумане. Коли 2004-го ми разом з керівництвом Вигодської міської бібліотеки виграли перший грант, я пообіцяла, що забезпечу новітніми технологіями всі бібліотеки району, а їх було понад 40.
– Скільки ще залишилося?
– Ще 8 бібліотек не укомплектовано. Але процес триває. Наприклад, торік завдяки великій районній програмі інформатизації і підтримці Долинських РДА та райради вдалося зробити багато... Із запитаннями, чому бібліотека – це дім, у якому живуть не тільки книжки, і у чому привабливість львівських бібліотек, ми звернулися і до інших працівників Долинської ЦРБ.
Надія КУШНІРУК, провідний методист Долинської ЦРБ:
– Львівські бібліотеки живуть подихом сучасності і відчувають підтримку як влади, так і громад. Завдяки належному фінансуванню вони забезпечені всім необхідним – і для закладу, і для читачів. Нам же бракує, сказати б, навіть чистого повітря, бо за 15 років у Долинській ЦРБ ремонту ще не було. У бібліотеці ж насамперед мають бути належні умови для відвідувачів. А відтак уже, образно кажучи, тут мають жити книжки, працювати комп’ютери тощо. Тому й люблю свою професію, бо вона пов’язана з людьми.
Ірина КУЛЬЧИЦЬКА, завідувач відділу обслуговування Долинської ЦРБ:
– Я дуже люблю книжки. Вчилася і вмію з ними працювати, тож Інтернет для мене не панацея. А бібліотека – то передусім люди, живе спілкування і відкриття нової і цінної інформації, пошук нових форм і методів роботи з читачами. Наприклад, у нас працюють клуби «Золота осінь» – для людей зрілого віку, чи літстудія «Слово» – для початківців, а віднедавна – і дискусійний клуб «Карпатський бджоляр» і т. д.
…Культурно-інформаційний простір у час війни на сході України не менш важливий, ніж фронтова передова. Тож і розвиток бібліотек та їхню роль у житті суспільства, зокрема і на Прикарпатті, потрібно розглядати через вимоги часу, а не підходити до цих питань із застарілим фінансовим мірилом як до меншовартісних статей бюджетних видатків.
Бесіду провадив Ігор ЛАЗОРИШИН.
