Практики інклюзії: Івано-Франківський коледж ПНУ – в числі перших у впровадженні в українському суспільстві методик роботи з дітьми з особливими освітніми потребами

Чим вищий рівень залучення неповносправних осіб в активне суспільне життя (а саме це означає модний нині термін «інклюзія»), тим вищий рівень зрілості громадянського суспільства. В означеному контексті знову по-доброму дивує Івано-Франківський коледж Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, який особливо активно працює в теоретичній і практичній сферах інклюзивної освіти ось уже третій рік поспіль як в Україні, так і за кордоном. Тут згадаємо передусім, що прикарпатські педагоги є співавторами науково-практичного посібника «Сходинки інклюзії».

У червні цього року було створено Всеукраїнський консорціум з інклюзивної освіти, куди ввійшли вісім вищих навчальних закладів України, серед яких упевнено почувається й Івано-Франківський коледж ПНУ. Між консорціумом та Глобальним ресурсним центром з інклюзивної освіти Інституту суспільної інтеграції Університету Міннесоти, США було свого часу підписано Меморандум про співпрацю, яка передбачає скоординовані кроки у впровадженні та підтримці освітньої інклюзії. Власне, це й стало однією з причин, що недавно в коледжі відбувся міжнародний тренінг «Практики інклюзії: досвід українсько-американської співпраці».

 Міжнародний тренінг «Практики інклюзії: досвід українсько-американської співпраці» в Івано-Франківському коледжі ПНУ  Під час тренінгу на тему «Йдемо та говоримо»

Організаторами заходу виступили, крім самого навчального закладу, також спільнота «Інклюзія без кордонів», благодійний фонд громадської організації «Крок у життя» за підтримки глобального ресурсного центру з інклюзивної освіти Інституту суспільної інтеграції Університету Міннесоти та відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні. Його учасниками були студенти, випускники й викладачі коледжу та їхні американські колеги, а також учителі, вихователі та їх асистенти, практичні психологи і логопеди освітніх закладів області, в яких проводять інклюзивне навчання.

Стан інклюзивної освіти в Україні

Інклюзивне навчання, як відомо, передбачає комплексну і якісну освіту дітей з особливими освітніми потребами у дошкільних і загальноосвітніх закладах. При цьому їхні вчителі та працівники, які володіють інклюзивними методиками, застосовують індивідуально орієнтовані методи навчання з урахуванням можливостей, потреб та особливостей таких дітей – аби вони навчилися працювати над досягненням мети у своєму житті і згодом легко змогли соціалізуватись у суспільстві як повноцінні громадяни. Нагадаємо, що СРСР соромилися неповносправних, обходили їх мовчанкою, і вони, як правило, були заперті в чотирьох стінах разом зі своїми родичами і проблемами. Вперше в Івано-Франківську ще 30 років тому таких людей почали витягати з того стану «на світ Божий» активісти УГКЦ під орудою світлої пам’яті о. Миколи Сімкайла через створені ним благодійні організації Карітас і Мальтійську службу допомоги...

 Викладачі і вихованці коледжу

Прикметно, що останніми роками спостерігається позитивна динаміка розвитку цього сегменту освіти. Кабмін прийняв низку нормативно-правових актів, спрямованих на запровадження інклюзивного навчання у закладах дошкільної та загальної середньої освіти. Цього року з державної скарбниці спрямували 37,2 млн гривень для підтримки дошкільнят з особливими освітніми потребами. У Держбюджеті на 2020 р. обсяг державної підтримки осіб з особливими освітніми потребами сягає вже понад півмільярда. Правда, офіційного статусу інклюзивне навчання в Україні набуло недавно: у системі загальної середньої освіти – 2010-го, а дошкільної – з 2015 р.

Не допускати домінування однієї людини

На цьому тлі цікаво глянути, які форми інклюзивної освіти застосовують американці та порівняти їх із напрацюваннями наших педагогів. Скажімо, експертка у сфері викладання та супервізії надання спеціальних освітніх послуг для дітей Джой Лі виступала з доповіддю ««Всі учні» означає ВСІ учні». І цим підкреслила стимули для впровадження системних змін на запевнення навчальних потреб КОЖНОГО учня.

А от експертна сфера ліцензованої вчительки початкової освіти й магістра освітніх технологій Стефані Фіцжеральд обіймає навчання людей з фізичними інвалідностями. Вона також є координаторкою з працевлаштування молодих людей з інвалідністю для набуття навичок самостійного проживання. У своїй презентації «Погляд на транзицію (перехід, проходження – Р. І.) у Сполучених Штатах» С. Фіцжеральд розглянула характеристики та особливості переходу від школи до дорослого життя для учнів з інвалідністю.

На початку ж тренінгу презентували вправляння на тему «Йдемо та говоримо» – для знайомства та обміну досвідом. Учасники цього дійства, скажімо, рухались аудиторією і за командою ведучого зупинялися й обговорювали визначені питання з кількома колегами впродовж шести хвилин. Особливо важливо, щоб кожен мав змогу висловити свою думку, не допускаючи домінування у розмові однієї людини.

Тим часом викладач спеціальної освіти та програмний координатор в Університеті Міннесоти (США) та Катарському університеті (Близький Схід), співробітник відділу спеціальної освіти Департаменту освіти штату Міннесота Клей Келлер презентував «Створення позитивного середовища для підтримки всіх учнів». І наголосив на багаторівневих системах підтримки й супроводу учня, які забезпечують цілісну структуру для ефективного використання освітніх інклюзивних практик. Зокрема він охарактеризував «позитивні поведінкові втручання та супровід» – багаторівневі системи для створення позитивного середовища у школі та класі, запобігання поганій поведінці та профілактичні заходи серед школярів.

Мистецька терапія й казкова педагогіка

Голова циклової комісії фахових дисциплін спеціальності «Дошкільна освіта» педагогічного коледжу Оксана Селепій розповіла про мультидисциплінарний підхід в підготовці майбутнього педагога-дошкільника до роботи в інклюзивному середовищі, який використовують викладачі коледжу. А студентка 3-го курсу спеціальності «Дошкільна освіта спеціалізація «Корекційна освіта (Логопедія)» Ірина Скавінська розповіла про інклюзію очима студентів. І саме цієї живої й творчої сув’язі двох поколінь – наставників і студентів як майбутніх учителів, схоже, бракує інклюзивним методикам американським колегам франківських педагогів. Глибоким зануренням у психічний світ травмованої дитини вирізнявся узагальнюючий майстер-клас на тему «Види арт-терапії у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами» сертифікованого консультанта у методі позитивної психотерапії, арт-терапевта, завідувачки творчої лабораторії вивчення формування характеру дитини, кандидата педагогічних наук Ганни Максимчук. Хто не знає: протягом двох років вона на волонтерських засадах працювала арт-терапевтом з онкохворими пацієнтами Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні та дітьми із соціально-психологічного реабілітаційного центру.

Майстер-клас на тему «Види арт-терапії у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами» від Ганни Максимчук

Не менш захопливими стали майстер-класи з використання методів арт-терапії та арт-педагогіки. Виявилось, що педагоги-дошкільники знають, у чому схожі, а чим відрізняються між собою ляльки дидактична й логопедична, лялька як персона тощо. Навіщо запрошувати ляльок у гості до дошкільнят і яку участь вони беруть у розвитку дітей? Більше ж ми дізналися про лялькотерапію в інклюзивному навчанні від викладача Івано-Франківського коледжу фахових дисциплін спеціальності «Дошкільна освіта» Наталії Никорак. «Для подолання дитячих страхів, агресивності, тривожності, налагодження спілкування малюка з однолітками та дорослими використовується лялькотерапія, – вважає Н. Никорак. – Ця методика ефективна для корекційної й виховної роботи з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку. Особливо позитивно впливає на дитину можливість виготовити ляльку самостійно. Така діяльність допомагає й дорослому налагодити контакт з дитиною і розкриває її внутрішній світ. Самостійно виготовлена лялька вчить відчувати інших людей та навколишні зміни, розвиває фантазію та образне мислення, покращує концентрацію уваги

Знайомлячи ляльку з глядачами, дитина не тільки «оживить» її, а й отримує певний комунікативний досвід, побачить зворотну реакцію на власні дії, буде вчитися контролювати свої слова. Наступним етапом є постановка казки. Основною метою тут є створення позитивних емоцій, а не встановлення чудових декорацій. Розігруючи різні ситуації за допомогою ляльок малюк розвиває дрібну моторику рук, покращує мовлення, вчиться показувати свої емоції, керувати ними та спілкуватись з оточуючим світом, розвиває орієнтацію в просторі, налагоджує зв’язки в сім’ї».

Інший вид терапії – позитивний вплив засобами образотворчого мистецтва на духовний і ментальний світ дитини, – презентували викладачі Івано-Франківського коледжу фахових дисциплін спеціальності «Початкова освіта» кандидати педагогічних наук Катерина Гоцуляк і Тетяна Стамбульська. Вони переконані, що «малюнкова терапія полягає в гармонізації розвитку особистості через розвиток здатності самовираження і самопізнання та сприяє розвитку творчих здібностей дітей з особливими освітніми потребами. Педагог сам пропонує тему малюнка і разом з вихованцями визначає за допомогою якої техніки його варто виконувати. Надалі дітям надається повна свобода дій. Враховуючи, що метою заняття є досягнення певного терапевтичного ефекту, варто відмовитися від багатьох традиційних прийомів роботи, що зазвичай і досі використовують на заняттях; це чудова можливість особливій дитині відкрити свої проблеми, контактуючи з малюнком. Коли мистецтво стане для дитини терапією, то згодом воно може перерости у творче захоплення».

Викладачі Івано-Франківського коледжу фахових дисциплін спеціальності «Початкова освіта» Ольга Сороколіта та Лідія Сидорів обрали казкотерапію:

«Для дітей – це не тільки захоплююча подорож у світ казкових персонажів, від яких вони отримують свої перші знання про життя. У казках відображаються усі аспекти людського буття: проектуються моделі стосунків, визначаються цінності та ідеали, що сприяють формуванню духовно здорової, компетентної особистості. Казкотерапія є одним з найефективніших психологічних методів у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Казки здатні лікувати, зцілювати та наповнювати внутрішній світ дитини гармонією». О. Сороколіта та Л. Сидорів також ознайомили учасників тренінгу з видами терапевтичних казок, алгоритмом їх створення, та з комплексом напрацьованих методик. Й обговорили з присутніми ігрові методи виховання і навчання засобами казки, які допоможуть педагогам сформувати у дітей неординарне мислення, цікавість і бажання творити, сприятимуть розвитку їх творчості й розумових здібностей.

По завершенні міжнародного тренінгу в Івано-Франківському коледжі ПНУ, його викладачі й студенти взяли участь у міжнародній конференції «Підтримка інклюзивної освітньої спільноти: UA–USA» у Києві, яка завершилася взаємними подяками та гратуляціями спікерів зі США та України. Того ж дня в соціальних мережах з’явилося вельми містке висловлювання щодо перших підсумків і визначальних пріоритетів у співпраці американських та українських колег: «Не тільки вчити, а й учитися! Не тільки ділитися власним досвідом, а й вивчати його в інших!» Ось такий здоровий і цінний баланс. Інклюзія без кордонів, цікавий обмін досвідом з різних міст нашої країни та США. Було надзвичайно цікаво і креативно. Дякую, за можливість почути нову інформацію та натхнення на нові звершення».

Сподіваємося, що скоро керівник цього великого міжнародного проекту співпраці і викладач коледжу Сергій Сидорів розповість нашим читачам про розвиток і підтримку інклюзивної освітньої спільноти та як вона працює, а головний організатор тренінгу, кандидат педагогічних наук Світлана Нестеренко розкаже про результати та перспективи інклюзивного вектору Івано-Франківського коледжу ПНУ.

Редактор відділу газети “Галичина”