У гірському селі Красному на Рожнятівщині, яке віднедавна належить до Перегінської територіальної громади Калуського району, відбулося величне духовне дійство – митрополит Івано-Франківський і Галицький ПЦУ священний архимандрит Манявського Хресто-Воздвиженського монастиря владика Іоасаф (Василиків) під час єпископської візитації до парохії, яку очолює отець-митрат Іван Романів, звершив чин освячення новозбудованої церкви Святого Миколая і відслужив Архиєрейську Святу Літургію.

«Молодці! Гарний храм збудували!» – ці слова означили перші враження владики Іоасафа від побаченої величної святині у Красному. Храм Святого Миколая будували дев’ять років. Нова церква – споруда дерев’яна, зведена поряд зі старенькою давньою церковкою місцевими бойківськими майстрами із сусіднього села Сливки. Безкоштовно виконав проєкт інженер-будівельник із села Петранки світлої пам`яті Василь Цуцман. Вінчають церкву п’ять золотих бань – одна центральна і чотири бічні, з небесно-синім обрамленням. Внутрішнє убранство – іконостас, образи, павуки, тетрапод, престіл, кивот, казальниця і т. ін. – все у золотистих тонах. Церква зусібіч – як сонце.

Дорога до храму була нелегкою і тривала у селі Красному дев’ять років. Тож недарма владика Іоасаф нагородив настоятеля новозбудованого храму медаллю «За жертовність».

– Ще десять років тому в християнський празник Івана Предтечі владика Іоасаф на наше запрошення прибув у село і освятив наріжний камінь майбутнього храму. Під час чину освячення був і на той час депутат обласної ради Олексій Голубчак, якому я безмежно вдячний за велике сприяння. Було важко. Але Господь нам допоміг, і ми разом з громадою збудували цей величний храм. Я вдячний своєму духовному пастирю владиці Іоасафу за благословення і за слова молитов, які почув Господь. Скажу відверто: якщо б не Ваші, владико, молитви і не сприяння світлої пам’яті Михайла Вишиванюка, то цього храму не було б. Ми стукали у сотні дверей – і Всевишній нам їх відчиняв. Дякую всім і кожному, хто своєю працею долучився до будівництва. І нині сущим, і тим, хто не дочекався цієї миті. Ми сьогодні, можливо, не всіх назвали і відзначили, але я переконаний: Господь їх обдарує сторицею. Дуже дякую священникам, які прибули звідусіль, щоб разом із владикою помолитися у нашому новому храмі. Дякую керівникові підприємства «Сивуля» Михайлові Мердуху та його сину Любомирові за чудову роботу з облаштування храму деревом. Пам’ятаю велику допомогу, яку пообіцяв і надав свого часу колишній голова райдержадміністрації Микола Філіпович, якого я поважаю. До будівництва храму я не знав, що навіть за бажання служити Богові можна відчути великий спротив. Хочу подякувати і директорові Осмолодського держлісгоспу Олексію Фрику, який також зробив усе, що міг для втілення в життя Божого задуму в нашому селі. Молюся щодня за нього і його родину.

Також дякую за фінансову підтримку і прошу в Бога заступництва для колишньої голови Рожнятівської райдержадміністрації, а сьогодні – чільниці Перегінської територіальної громади Ірини Люклян, і не встидаюся поклонитися до ніг. Також щиро вдячний усім працівникам адміністрації Перегінської ТГ. А найперша й найважливіша після Всевишнього моя подяка – моїм парохіянам, людям, які приймають мене такого, як я є. Я як дзига і не можу стояти на місці. Але вони мене розуміють. І я люблю кожного – нема такої людини, яку не любив би. Молюся і дуже хочу, щоб ми молилися разом, а Господь прийняв наші молитви – за Україну, за борців за її волю різних часів і за тих вояків, які віддали своє життя за рідну землю і сьогодні, ризикуючи життям, бережуть нас від ворогів у війні з російськими окупантами, а також – за кожного з нас. Молюся, щоб ми не стали рабами гріха.

...Урочистості з нагоди освячення новозбудованого храму в селі Красному та відзначення Православною Церквою України тих, хто у різні роки долучився до його будівництва, а головно виголошені настоятелем храму о. Іваном слова, випрозорили приклад того, як потрібно розуміти і множити тяглість традицій у добрих справах на славу Божу – не забувати і не замалювати праці тих, хто був до нас. Бо нема спільної справи без зусиль осібних.