Минуло більше року з часу утворення Угринівської ОТГ, до якої увійшли два тисменицькі села-сусіди – Угринів і Клузів, розташовані поряд з обласним центром. Попри те, що Клузів ніколи не був дотаційним, у ньому ніколи не було школи, дитсадка, клубу, амбулаторії та іншої мінімальної сільської соціальної інфраструктури, проте завжди була соціальна єдність із сусіднім Угриновом. До 2018-го головою Клузівської сільської ради була Марія Іваницька, яка чверть століття віддала цій роботі, а з 2018 року після створення ОТГ очолила старостинський округ – виконує обов’язки старости села Клузова Угринівської ОТГ. Тож через півтора року після адміністративного реформування Марія Мечиславівна погодилася поділитися з «Галичиною» враженнями від об’єднання і, звичайно, наболілими проблемами і планами клузівської громади.
– Маріє Мечиславівно, після 25 років керівництва Клузівською сільською радою Ви маєте унікальні можливості для порівняння, що було і що є…
– Так, і до об’єднання в Угринівську ОТГ наша сільрада була бездотаційною і самодостатньою. Проте весь сільський бюджет передусім ішов на першочергові виплати, а на розвиток майже нічого не зоставалося. Щоразу треба було їхати в райцентр для вирішення будь-якого питання. Тепер усе значно простіше. Скажімо, залишалося освітлити кілька вулиць, і тепер уже все завершили. Та сьогодні всі зусилля керівництва ОТГ і наші спрямовано на будівництво захисної дамби на Бистриці Солотвинській. Об’єднана територіальна громада виготовила проєкт. Це найголовніше, бо люди добре пам’ятають біду 2008 року. Та, на мою думку, осилити таке будівництво на рівні ОТГ неможливо – потрібна допомога області. Хоч я переконана, що наш голова Мирослав Вівчаренко обов’язково знайде шляхи вирішення і цієї наболілої проблеми. Ще багато бід створював той потічок, що йшов до нас із Угринова, але стараннями районної влади 2010 року змінили його русло, тож відтоді урочище «Царинка» велика вода не підтоплювала.
Сьогодні прокладають каналізацію з Угринова, тож і чимало наших сільських вулиць буде каналізовано. Надання медичних послуг також стане кращим і доступнішим. Скажімо, у селі є ФАП, куди двічі на тиждень приїжджають лікарі. Але люди потребують лікарів щодня. Тож амбулаторія сімейної медицини, яку вже викінчують в Угринові, вичерпає багато проблем. Завдяки старанням Мирослава Васильовича наразі жителі нашого села мають можливість обслуговуватися в медустановах Івано-Франківська, і «швидка допомога» також до нас приїздить з міста. Це дуже важливо, бо відчутно зручніше.
Звісно, Клузів має багато планів, але ми свідомі, що нині в об’єднаній територіальній громаді роблять чимало першочергових справ для жителів обох сіл. Наприклад, чого лишень варта модернізація ліцею в Угринові. У Клузові ж навчального закладу немає, та й потреби у ньому наразі теж немає. Хоч дітей дуже багато. Вже значно менше наших дітей навчається в Івано-Франківську – вчаться в Угринові. Близько ж, та й автобус дітей возить – всього не більше кілометра. Там є і чудовий дошкільний заклад, який також відвідують і клузівські діти. Словом, маємо спільну соціальну інфраструктуру і не почуваємося пасинками в Угринові. Свого часу за перспективним планом наше село мало відійти до Ямниці. Збирали підписи – за Ямницю чи за Івано-Франківськ. Більшість хотіла до Ямниці. Та коли постало питання про можливість приєднатися до Угринова, то люди вибрали Угринів. Звісно, ми пам’ятаємо і дуже вдячні «Івано-Франківськцементу» та його керівникові Миколі Круцю за велику допомогу в газифікації села, у будівництві церкви і т. д. Проте ми були разом з Угриновом ще до 1993 року, коли створили Клузівську сільраду.
– Як люди сприймають об’єднання півтора року по тому?
– Люди вимагають дуже багато і негайно, а деякі й нарікають – не без того. Звичайно, не кожна ОТГ має однакові можливості для розвитку, бо у кожної об’єднаної громади – свої першочергові завдання. Але й у нас зроблено чимало добрих справ. Наприклад, завдяки допомозі сільського депутата Романа Іваніва у селі заасфальтували частину двох вулиць. Залишилося впорядкувати передусім ще дві вулиці. Бо люди хочуть нормальних доріг – заасфальтованих і з водовідведенням. Та, повторюю, головне і невідкладне наше завдання – захистити село від підтоплення, тож намагаюся людям це пояснити. А скільки праці потребують школа, амбулаторія! Все ж робиться і для клузівських людей та їхніх дітей. А з дорогами ще нема такої великої біди. До речі, ми на шутрі сидимо, образно кажучи, а для підсипання доріг годі його допроситися. Свого часу ми взялися розчищати русло Бистриці Солотвинської – навіть зробили проєкт. То ви навіть не уявляєте, які ми відтак мали проблеми! До нас їздили представники і прокуратури, й СБУ…
Так і хочеться вигукнути: дайте можливість самим людям належно облаштовувати територію свого проживання, а не насилайте в село масу перевірок! Річка чи не щороку створює нам проблеми. Але, бачите, і самі можновладці її не вирішують, і людям не дають це зробити.
– Що плануєте на перспективу?
– Хочемо для дітей збудувати спортивний мінімайданчик зі штучним покриттям, попри те, що маємо великий стадіон. Хотілося б також мати у селі дошкільний заклад – дякувати Богу, дітей у селі дуже багато. Місце для цього маємо чудове. А також не забуваємо про дороги, про культурно-мистецьке життя села тощо. Пишаємося своїм народним аматорським вокальним колективом «Клузівчанка», якому вже 11 років, тощо. Звикаємо ґаздувати разом в одній об’єднаній громаді. Я ж дуже вредна, бо звикла за багато років керувати, то мусимо вчитися чути одне одного. Але коли люди разом тягнуть одного воза, то завжди, обов’язково порозуміються. Так, після об’єднання мені стало легше. І я дуже задоволена об’єднанням в Угринівську ОТГ. То великі плюси для людей.
