На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, у березні 2022 року, росіяни знищили «Світлицю святого Миколая» в Маріуполі. Але заклад не припинив свою роботу, а відродився в Івано-Франківську. І за два роки став справжнім прихистком і острівком безпеки для дітей з різних куточків України.

Історія «Світлиці святого Миколая» розпочалася 2019 року за підтримки та фінансування «Фундації Святого Миколая» (Варшава, Польща). У місті Марії простір функціонував до великої війни, поки його не зруйнували росіяни. В Івано-Франківську заклад продовжив свою діяльність також завдяки фінансовій підтримці польських партнерів.

– З початком великої війни ми зібралися з волонтерами та їхніми дітками й створили «Безпечний простір» у приміщенні на вулиці Матейка, – розповідає психологиня «Світлиці» Лариса Яручик. – Діти відвідували різні воркшопи, а батьки тим часом вистригали стрічки для маскувальних сіток. Так усе починалося. Пізніше до нас приєднувалися люди, які приїжджали з інших міст, тікаючи з дітьми від війни. Все відбувалося на волонтерських засадах. Згодом усі потроху почали повертатися на роботу, але у них були діти, які потребували підтримки. Тоді якраз розгромили маріупольську «Світлицю». Тож виникла ідея відновити її в Івано-Франківську…

Свої двері «Світлиця святого Миколая» Мальтійської служби допомоги в Івано-Франківську відчинила символічно 19 грудня 2022 року. В якомусь сенсі цей простір є реінкарнацією маріупольського аналога, продовженням його життя, але в іншому місті. За майже два роки роботи івано-франківського закладу його відвідали близько тисячі дітей із багатьох українських міст: Херсона, Одеси, Запоріжжя, Дніпра, Маріуполя, Харкова, Сум, Івано-Франківська... У просторі раді вітати всіх.

– Загалом ми зберегли ідею закладу в Маріуполі, – розповідає керівниця «Світлиці святого Миколая» в Івано-Франківську Марта Бриндзей. – Там теж проводили відповідні заняття. А крім цього, діти із сімей різних соціальних категорій отримували гуманітарну допомогу. І ми також даємо дітям відчуття безпеки і можливість розвиватися попри непевні часи…

За словами Л. Яручик, на початку повномасштабної війни було більше дітей, які приїхали до Івано-Франківська з інших міст. Нині «Світлицю» відвідують різні малюки. «Є діти, батьки котрих воюють, в яких батьки загинули. Є діти, які приїхали й осіли в Івано-Франківську. Дуже різні діти, з різним досвідом. Але всі – діти війни», – наголошує пані Лариса.

«Світлиця», за словами керівниці закладу, – це прихисток доброти, гарних емоцій та стабільності. Працює вона у післяобідній час, щоб діткам шкільного віку, для яких і функціонує заклад, було зручно відвідувати заняття та курси. Але дуже часто діти приходять заздалегідь: хтось виконує шкільні домашні завдання, хтось читає книжку, хтось «сидить» у телефоні, хтось бігає, а хтось просто відпочиває і чекає початку заняття. Адже це місце, в якому діти почуваються в безпеці. «У нас діє спеціальний графік, – розповідає М. Бриндзей. – Кожна дитина може обрати собі заняття відповідно до своїх віку та побажань. Кожен курс має свою тривалість. Є такі, що тривають лише три дні, а є й такі, що рік».

Щоб стати вихованцем «Світлиці», не потрібно мати особливий статус, достатньо лише бажання. Найкраще зателефонувати до закладу чи зв’язатися через фейсбук або інстаграм. «Ми спілкуємося приватно з кожними мамою, татом чи опікуном, адже різні діти мають різні потреби», – наголошує пані Марта.

Заняття у «Світлиці» безоплатні. Хоча батьки вихованців за власним бажанням можуть сплатити благодійний внесок. Керівниця закладу наголошує, що ці кошти йдуть на розвиток простору й закупівлю потрібних речей. «Закуповуємо тільки найякісніші продукти та матеріали. Стараємося все зробити якнайкраще. Політика нашого закладу така, що діти мають бути оточені найкращим, щоб у майбутньому також прагнути до найкращого», – коментує М. Бриндзей.

Якщо коротко описати інтер’єр закладу, то тут багато дерева, гуцульських мотивів і промовистих написів. Я одразу помічаю один з них: «Чудо твориться людьми». Це справді так. І у світлиці відчувається диво, яке творять люди. Його видно в усмішках вихованців закладу та його викладачів. Словом, інтер’єр дуже сучасний і авторський. Над ним працювали івано-франківські митці Ярема Стецик і Любомир Савка.

Безпека під час війни є важливою. З цим у «Світлиці» все добре. Заклад розміщений на нульовому поверсі. Тому тут почуваєшся безпечно під час повітряних тривог. Також приміщення – відкритий простір, який дуже легко трансформувати під потреби будь-яких курсів, що доволі часто змінюються.

Загалом у «Світлиці» працює близько 20 різних гуртків. Гончарство, швейна справа, акторська майстерність, театр ляльок, музика, столярство, психологія, англійська мова, підготовка до НМТ з української мови, йога, малювання на склі, шахи, живопис, кулінарія, виготовлення шкіряних виробів… Це неповний перелік тих занять, які пропонують у просторі. Запис на курси триває у вересні. Хоча діти можуть долучитися до тих чи інших занять і впродовж року. За словами М. Бриндзей, у базі постійних відвідувачів закладу – близько 150 дітей від 5 до 17 років.

У «Світлиці» звернула увагу на сучасну кухню, про яку, мабуть, мріяла б чи не кожна господиня. Тут проводять гурток кулінарії для діток від шести років, де вони вчаться не лише готувати, а й комунікувати одне з одним. Його викладає Юлія Бойко. «Це найбільш затребуваний гурток, – наголошує керівниця закладу. – Тут проводять тематичні курси, на яких діти впродовж місяця знайомляться і вивчають різноманітні кухні світу».

Також у «Світлиці» діти можуть поглибити свої знання з англійської мови. Проте крім звичного вивчення цієї іноземної мови за рівнями А2 і B2, пропонують гурток «артанглійської». «Заняття розраховані на дітей від п’яти до дев’яти років, – розповідає викладачка англійської мови Яна Ковальчук. – Ми переважно виготовляємо власноруч якісь вироби, вимовляючи різні слова. Я спілкуюся з дітьми англійською, щоб вони перебували в мовному середовищі. Це мистецтво і навчання. Головна ідея в тому, щоб англійська в нас, образно кажучи, не була такою, як у школі, тому шукаю різні методи викладання, застосовую більше ігровий формат. І це працює».

Л. Яручик у «Світлиці» має з дітками як індивідуальні, так і групові заняття. «Цього року ми практикували такі групові заняття, як «Книга сили». Це 10 занять, на яких діти через певні проєктивні методики, через взаємодію, можливість виражати свої емоції, відчуття та думки знаходили свою силу. Крім того, вони розуміли, що поряд є дорослі, до яких можна звернутися. Бо не завжди дитина розуміє, до кого вона може прийти по допомогу у складний час, – розповідає психологиня. – Також у нас був курс із п’яти занять, на яких діти дізнавалися, як вони можуть поводитися в незвичних ситуаціях. Тому що в кожної дитини є свій досвід війни, не схожий на інший. Крім того, вони проживають дуже багато незвичних ситуацій у школі, на вулиці, у родинах. І тут у дітей була можливість зрозуміти, як емоції можна переживати, що нормально і сумувати, і боятися, і врешті знайти ресурс та стратегію, як вийти з цієї складної ситуації».

«Світлиця святого Миколая» яскравим святом із квестами і смачним частуванням закінчила свій навчальний рік наприкінці червня і її педагоги та вихованці побували на невеличких канікулах. Але вже у серпні заклад повернувся до звичного робочого режиму з літніми таборами. Адже влітку діти потребують якісного й цікавого відпочинку.

– Торік ми працювали у форматі літніх денних таборів при «Світлиці». Дітям сподобалося, – розповідає М. Бриндзей. – Тоді зробили вісім змін для різної вікової категорії. Їх відвідали 400 дітей. Цього року організували виїзний табір у Карпатах для молоді тривалістю сім днів. Також будуть три зміни для дітей молодшого віку – від 5 до 12 років. Програма табору буде дуже насиченою. Діти перебуватимуть тут з 9.00 до 16.00…

На новий навчальний рік, який стартуватиме із середини вересня, також підготували багато цікавого. Зокрема чимало курсів з IT-сфери, адже «Світлиця» співпрацює з IT-компанією «EPAM». Але крім програмування, буде й багато інших занять: сучасних, креативних, цікавих.

– Обираючи курси, звертаємо увагу на те, що вони насамперед мають зацікавити дитину, а не викладачів чи батьків, – наголошує пані Марта. – Тож орієнтуємося саме на те, що дітям подобається. Це перше. Другий критерій – щоб діти тут чогось навчилися, щось почерпнули для себе. Кожне заняття щось дасть їм у житті і може стати містком до майбутньої професії. І третє – це має працювати, як така собі арттерапія, тобто дитина має тут розвантажитись, а не ще більше завантажитись…

Побувавши в «Світлиці святого Миколая» лише раз, можу сказати, що це не просто позашкільний заклад, а щось цікавіше і сучасніше. Наприклад, для викладачки англійської мови Яни Ковальчук – це простір, який окриляє дітей, вселяє їм віру у свої сили та дає розуміння, чого вони хочуть досягти в житті.

Л. Яручик каже, що це місце, де багато світла й усмішок. «Сьогодні усмішка – це величезний скарб. Якщо ти бачиш на обличчі дитини усмішку, отже, твоя робота недаремна», – наголошує психологиня.

За словами М. Бриндзей, фішка простору в тому, що це об’єднувальне і рятувальне коло. «Я бачу зміни у дітей, які до нас приходять, – запевняє вона. – Були такі замкнуті, що ні з ким не розмовляли, не віталися. А вже через рік вони виходили на сцену, співали, декламували вірші».