«Величає душа Моя Господа, і дух Мій радіє в Бозі, Спасі Моїм, бо Він зглянувся на покору Слугині Своєї: ось бо віднині ублажатимуть Мене всі роди», – так промовила до святої Єлисавети Пресвята Діва Марія і цими словами засвідчила спасенну важливість чесноти смирення.

Така покора виявляє найбільшу любов до Творця. Окремо ці чесноти потверджують одна другу і одна без іншої не можуть бути. Інакше, це буде лукавство і фальшування. Наприклад, військовослужбовець може бути цілком покірним своєму командирові, безвідмовно виконувати всі його накази, та водночас у душі, як мовлять, «триматиме камінь за пазухою» проти нього і, більше того, за першої ж нагоди спробує помститися своєму начальникові.

Так може бути будь-де і з ким завгодно не тільки в армії, а й в мирському житті і, на превеликий жаль, серед духовних осіб, коли, заради вигоди, перед вищими по службі особами приклоняються, щоби викликати у них прихильність. Дуже шкода, що ті, хто стоять вище, цього не розуміють, або ж самолюбування засліплює їм очі і дозволяє, тобто сприяє такому гріхові.

Істинне смирення не знає своїх і чужих, не ділить на близьких і далеких. Для нього всі свої. І в цьому немає значення ні посада, ні вік, ні слава, ні влада, ні будь-що інше.

Звичайно, найкращим прикладом істинного смирення є сам Господь наш Ісус Христос. Він був покірним своєму Небесному Отцеві до хресної смерті і сповнив Його святу волю до самого кінця.

Вражаючим прикладом смирення Спасителя було вмивання ніг Своїм учням. В наш час це дійство, згідно з приписами Церковного Уставу, відтворюється в храмі в часі Вечірньої відправи у Великий Четвер. Але це тільки спомин того, що звершив Ісус. А бракує головного, найважливішого і постійного – не конче миття ніг, а смиренного ставлення всюди (не лише в храмі), без винятку до всіх і навіть (!) до своїх підлеглих. Ось як про цей спасенний Закон Любові навчає Господь і закликає до його сповнення всіх духовних провідників: «Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. Не так воно хай буде між вами, але хто хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усім».

Але хто з нас хоче бути слугою чи рабом для всіх? Тим часом, якби цей заклик Господа Його вищі духовні чини сповнювали у своєму житті, думаю, що Царство Боже давно настало б на Землі! Їхній приклад обов`язково спонукав би всіх вірних чинити так само, як і вони: вірні наслідували б їх. Так будувалися б чесні, правдиві і справедливі відносини між людьми. В усьому і між усіма панували б мир і любов.

А приклад Пресвятої Богородиці хай надихає всіх нас до спасенного смирення. Чи можемо припустити і уявити, що Пресвята Марія підносилася понад ближніми тому, що через Неї прийшов у світ Син Божий? Не можемо, бо цього не було, як і не могло бути ніколи.

А які почуття в нашій душі викликають наші особисті, чи наших дітей будь-які успіхи в навчанні, в служінні, в праці? Правдива смиренномудрість – це насамперед вдячність Всевишньому за все. «Без Мене не можете робити нічого», – сказав Своїм учням Христос. Тому й просімо Його, щоб через Покров Пресвятої Богородиці і наслідування прикладу Її смирення, осягнути щасливе вічне життя.