Виглядає, що розвиток місцевого самоврядування в Україні, його поступ не дають деяким політикам спокою. Однією зі спроб звести нанівець його здобутки за останні роки є подання 51 народного депутата до Конституційного суду щодо конституційності окремих положень закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Суб’єкт права на конституційне подання вважає, що цей закон не відповідає низці статей Основного Закону, а «його правозастосування призводить до порушення гарантованих Конституцією засад організації місцевого самоврядування в Україні та звуження права територіальних громад на добровільне об’єднання».
Подання до КС скерували народні депутати від ОПЗЖ Василь Німченко, Тетяна Плачкова і Наталія Приходько. Як відомо, Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» Верховна Рада ухвалила ще 2015 року. А в грудні 2019-го парламент прийняв зміни до нього. Їх схвалення було обумовлено тим, що після майже п’яти років реалізації положень Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад» тільки 87,6% території України було покрито перспективними планами формування територій громад областей, які переважно не сповна враховували Методику формування спроможних територіальних громад.
Також нещодавно ми повідомляли, що Конституційний суд України відкрив конституційне провадження у справі щодо конституційності постанови Верховної Ради про утворення та ліквідацію районів за конституційним поданням 49 народних депутатів України. Автори подання, зокрема, вважають, що, здійснивши укрупнення окремих районів, парламент обмежив право громадян на доступ до суду, оскільки «важливими елементами доступності суду як інституції є територіальна наближеність суду та стабільність судової системи».
Ця ініціатива скасування нового районування викликала обурення у прикарпатських самоврядців, на думку яких, у зв’язку з упровадженням реформи з децентралізації влади, створенням об’єднаних територіальних громад райони втратили притаманні їм функції, тому немає доцільності повертати попередню їх кількість. А зменшення кількості районів сприяє підвищенню ефективності управління територіями.
Думками з приводу обох подань нардепів до КС, зокрема, як це може вплинути на місцеве самоврядування, ми поцікавилися у лідерів прикарпатських громад.
Голова Івано-Франківської територіальної громади Руслан МАРЦІНКІВ:
– Скидається на те, що депутати ОПЗЖ прагнуть «підвісити» головну реформу – з децентралізації влади, бо чим гірше в Україні, тим краще таким політичним силам. Добровільне об’єднання громад дуже важко народжувалося. Попри помилки цей крок було зроблено. На місцевих виборах люди обрали керівництво громад, депутатів, уже сформовано бюджети, розпочато створення стратегічних планів… Якби нині все це поламати, то таке спричинилось би до жахливих наслідків щонайменше на 5 – 10 років, руйнівних процесів у громадах, районах та областях. Тому вважаю, що нині завдання і центральної, і місцевої влади – завершити децентралізаційну реформу, попередньо вирішивши усі спірні питання.
Що ж до районування, то, на моє переконання, районів узагалі не потрібно. Має бути дворівнева система, тобто громади та область. І замість того, щоб повертатися до попереднього районного поділу, треба було скасувати районні ради, оскільки вони не потрібні з функціональної точки зору, й дати можливість працювати дворівневому адміністративно-територіальному устрою. А оскарження нового поділу на райони після місцевих виборів, які відбулися на новій адміністративно-територіальній основі, видається щонайменше дивним.
Голова Богородчанської територіальної громади Ростислав ЗАРЕМБА:
– Інколи складається враження, що є депутати, які ставлять за мету максимально розхитати систему державного управління. Вважаю такий запит до КС не менше, як спробою руйнації місцевого самоврядування як підвалини держави. Це може бути складовою більшої політичної гри, і до таких дій треба пильніше придивитися нашим спецслужбам.
Як інакше розцінювати спроби розвернути процес децентралізації в умовах, коли сформовано нові прямі бюджети і затверджено структури, передано повноваження, установи і майно, розпочато їх фінансування у 2021 році? Мабуть, вагомою причиною таких спроб є політичні сили, яких викинуто на узбіччя місцевих політичних і економічних (в тому числі й земельних) процесів, і у яких земля (у прямому і переносному значенні) вислизає з-під ніг. Це для них певного роду цейтнот. Вони здогадуються, а особисто я переконаний, що громади забезпечать виконання усіх функцій і повноважень у 2021 році, і тоді уже жодних сумнівів у недоцільності існування районного рівня місцевої влади ні в кого не залишиться…
