З дитинства нам розповідали, що зазирати до чужої кишені негарно. Мовляв, заробітки кожного – це його особиста справа, а зайвий інтерес до них – не що інше, як погане виховання чи заздрощі. Втім, з такою точкою зору можна погодитись лише частково. Так, погано, коли колеги заздрять одне одному чи коли в когось викликають недобрі почуття чесно зароблені статки сусідів, знайомих або незнайомих людей. І зовсім інша річ, коли йдеться про заробітки чиновників, керівників державних підприємств. Адже знаємо: державних грошей не існує. Все, чим під час свого перебування на тих чи інших посадах можуть розпоряджатися чиновники – це кошти платників податків. Тому й інтерес до розміру зарплати депутатів, міністрів чи керівників держпідприємств – це скоріше спроба проконтролювати, наскільки чесно й ефективно в нашій країні використовують фінансові ресурси, які ми з вами заробляємо, а потім як податки сплачуємо до різних бюджетів.

За часів Союзу найвищу зарплату, скажімо, в районі, отримував навіть не перший секретар райкому партії, а воєнком. Так держава розставляла свої пріоритети. Звісно, це не може бути гідним прикладом для демократичної країни. Хоча, з другого боку, саме те, як нині в молодій Українській державі, яка до того ж воює, розставляють зарплатні пріоритети, теж багато про що свідчить як про саму державу, так і про те, яке суспільство ми будуємо. І наразі те, що чуємо про заробітки найвищих чиновників, наштовхує на невтішні думки. Особливо коли порівнювати зарплати рядового лікаря і профільного міністра, артиста і заступників міністра культури, рядової листоноші і керівника наразі ще державної, але вічно збиткової «Укрпошти». Але про все за порядком.

Треба сказати, що міністр культури, молоді і спорту Володимир Бородянський першим і відповів на запитання про ці виплати. Він наполягає, що на державну службу треба кликати найкращих фахівців, тож і платити їм потрібно відповідно. Навіть наводить розміри середніх зарплат керівників високого рівня на ринку, щоправда, не називаючи тих, кого має на увазі. І з цих зарплат «на ринку» виводить медіанний, тобто середній, рівень між найвищими і найнижчими зарплатами.

«Я вважаю, – пише Бородянський у своєму коментарі, – що державна служба має бути найпочеснішою роботою, куди ми зобов’язані залучати найкращих фахівців. А для того маємо пропонувати їм навіть ліпші умови, ніж ті, які їм пропонують на ринку комерційних компаній. Такий максимально прозорий підхід не лише запобігатиме корупційним ризикам, а й створюватиме здорову та якісну конкуренцію на ринку праці. Це стосується будь-якого фахівця державної служби – експерта або спеціаліста з документообігу, будь-кого. Критерій один – це мають бути найкращі фахівці на ринку».

Втім, на ринку компанії заробляють свої гроші самі і справді можуть самостійно розпоряджатися, як винагороджувати своїх працівників. У разі ж міністерства ми маємо справу, – даруйте, що доводиться про це нагадувати – з грошима платників податків. І далеко не кожен з них колись тримав такі великі кошти в руках.

Отже, керівники компанії отримають близько 29 мільйонів доларів – це 700 млн гривень. Нагадаємо, що частину премії в компанії виплатили собі ще тоді, коли на рахунках «Нафтогазу» не те що не було російських коштів, а навіть надія на їх отримання була примарною.

Чимало коментаторів стверджує, що керівництво «Нафтогазу» чесно заробило ці гроші, оскільки зуміло відстояти інтереси країни в протистоянні з росіянами. А таких фахівців треба берегти та шанувати. Втім, тут не зайве нагадати, що нинішні багатомільярдні прибутки НАК – це значною мірою «заслуга» непосильних для багатьох українців газових тарифів. І для того, аби заплатити за газ чи тепло в оселях, багато громадян відмовляє собі у найнеобхіднішому. Зрештою, попри те, що українські надра і все, що з них добувають, відповідно до Конституції є власністю всього народу, мимоволі виникає враження: прізвища цих конкретних власників ми всі добре знаємо, і їх не більше п’яти-шести.

Цю ситуацію досить різко прокоментував колишній нардеп та двічі кандидат у президенти Анатолій Гриценко: «Я не виплатив би і зупинив цей шабаш. Чому? Бо це несправедливо. А в країні, що воює, – аморально, – написав він у Facebook. – …Нагадаю: тоді керівники «Нафтогазу» хутко виводили за кордон свої (наші з вами насправді) багатомільйонні в доларах премії… Нині їм хочуть виплатити ще 700 млн грн…

Так само аморальними, за нинішніх умов, вважаю місячні зарплати по 2 млн грн на державних підприємствах, півмільйонні щомісячні виплати в усіляких наглядових радах, премії заступникам міністрів по пів мільйона, усім підряд і фактично ні за що…»

Услід за інформацією про виплати чільникам «Нафтогазу» з’явилося і повідомлення про зростання заробітних плат нардепів. Ці хлопці не дурні і свого часу прив’язали оплату своєї праці до прожиткового мінімуму. Зростає мінімум (за що голосують ті ж самі нардепи, приймаючи Держбюджет на наступний рік) – зростає і зарплатня.

Щоправда, голова Верховної Ради Дмитро Разумков спростував інформацію про захмарне зростання доходів депутатів. «Думаю, – зазначив він під час засідання парламенту, – що всі бачили інформацію в ЗМІ щодо збільшення заробітної плати народних депутатів України. Я тільки що звертався до апарату. Мені надали повну інформацію. Є індексація заробітної плати народних депутатів. Проте вона зовсім не відповідає тим цифрам, про які пишуть у ЗМІ, – про 100 тисяч, десь я бачив 150. Зміна заробітної плати – близько трьох тисяч для народного депутата. Це пов'язане з прожитковим мінімумом».

Втім, у цій ситуації і спікер парламенту, і нардепи, котрі сміливо оприлюднюють перед телевізійними камерами свою зарплату в 25–30 тисяч гривень на місяць, лукавлять. Адже народні обранці отримують чималі кошти для здійснення своїх депутатських повноважень, компенсації за пересування країною, винайм житла. Тож ті, хто називав суми близько 100 тисяч гривень, були недалекі від істини. А нам, простим громадянам, і за житло доводиться платити самостійно, і з роботи чи на неї добиратися за свої кревні.

Далі інформація про заробітки топ чиновників посипалась як з рогу достатку. Скажімо, міністр соціальної політики Юлія Соколовська отримала в грудні 216 783 грн. Цікавим для читачів будуть і, так би мовити, складові цього заробітку: оклад – 15 238,10 грн, 15 000 грн – за «інтенсивність» роботи, за вислугу років – 3 000 грн, за роботу з державною таємницею – 3 047 грн, відпускні – 1 526 грн, премія за жовтень – 26 182 грн, премія за листопад – 25 905 грн, премія за грудень – 30 476 грн, матеріальна допомога на оздоровлення – 47 394 грн (плюс 47 394 грн. – допомога для вирішення соціально-побутових питань), індексація – 724,69 грн.

А заступникові гендиректора «Укроборонпрому» з питань взаємодії з органами державної влади Мустафі Найєму в грудні нарахували 486,5 тисячі гривень зарплати. Як запевняє сам борець з корупцією, сюди входять «разова виплата декількох премій і надбавок за попередній, «волонтерський» період роботи в концерні. Він також зіронізував, що колишнє керівництво концерну офіційно заробляло майже вдвоє менше, але «результати цього нам і країні ще довго розгрібати».

Не можемо не згадати, що на нараді після відомого скандалу з прослуховуванням прем’єр-міністра Олексія Гончарука та працівників Нацбанку і Мінфіну Президент В. Зеленський говорив і про цю ситуацію.

«Я хочу отримувати від вас і мати спільну думку з вами, з тими чи іншими міністрами, що отакі заробітні плати можуть бути сьогодні в Україні, в такій ситуації, в якій перебуває наша економіка. Ось коли ви і ваш уряд піднімете цю економіку, – можемо підвищувати ці заробітні плати, – заявив глава держави. – Я дуже вас прошу, щоб ви запропонували Офісу Президента і мені особисто нову концепцію заробітних плат усіх міністерств, усіх відомств, заступників міністрів та будь-яких інших державних компаній, чільників цих компаній, заступників керівників цих компаній».

Президент доручив прем’єрові «розібратися із питанням» премії «Нафтогазу», а також прямо сказав про можливе повне «перезавантаження «Нафтогазу», якщо керівники компанії будуть і далі тільки прагматичними менеджерами, а не залишатимуться людьми.

А тепер про своєрідного рекордсмена зарплатного ринку. Соціальні мережі вже переповнені карикатурами на президента США Дональда Трампа, котрий проситься на роботу в Україну – керівником «Укрпошти». Там, мовляв, і зарплата удвоє вища. Звичайно, рядові листоноші, котрі, до речі, часом працюють навіть не на повну ставку, про такі зарплати й не чули. Але керівник підприємства, як стверджує «Дзеркало тижня», заробляє на управлінні державною власністю 79 тисяч доларів (ні, вам не здалося, таки доларів) на місяць, або майже мільйон доларів на рік.

Наприкінці минулого тижня Кабмін опублікував заробітки всіх міністрів. Найбільш високооплачуваним з них виявився міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, котрий торік отримував у середньому понад 100 тисяч гривень на місяць.

Втім, ми не будемо оприлюднювати зарплати всіх міністрів. При бажанні їх нескладно знайти. А лише ще раз нагадаємо чиновникам, у тому числі й чільникам владного Олімпу, що державних грошей не існує. Є кошти платників податків, котрі й утримують чиновників. А млявий розвиток економіки, зростання безробіття, низька мінімальна заробітна плата, відсутність прямих іноземних інвестицій та чимало інших проблем – це свідчення того, що наразі найвищі чиновники не заробили на премії. Тим більше, на такі, які дозволяють собі виплачувати.