Равликівництво в Україні, зокрема і на Прикарпатті, на відміну від Європи, нині ще екзотичний бізнес. Навіть попри те, що равликові ферми є в багатьох областях, зокрема і в нашій – на Коломийщині, Городенківщині, Калущині…

Віднедавна фермерське господарство «Панський равлик», засновником якого є Ігор Данюк, провадить свою господарську діяльність і в с. Добровлянах на Калущині, яке входить до Новицької ОТГ. Цієї осені підприємці очікують перший урожай равликів елітного виду «Helix Aspersa Muller», добре відомого на європейських ринках. Ігор та його дружина Ірина – молоде подружжя, яке займається цим бізнесом, а допомагає фермерам і батько Ірини Ігор Рисей. У розмові з ними ми намагалися зрозуміти, що спонукало їх до капіталовкладень у справу, яка сьогодні ще настільки екзотична, наскільки й, на наш погляд, ризикова.

– Пане Ігорю, – звернулися ми до засновника господарства після детального огляду ферми у Добровлянах, – як народилася у Вас така не звична для українських фермерів ідея?

– Однозначно не випадково, а зважено. Торік ми з братом Віталієм уже пробували займатися равликівництвом в одному із калуських сіл, а цьогоріч знайшли для справи кращі умови тут, у Добровлянах. Моя дружина Ірина – уродженка цього села, тут живуть її батьки. Я звернувся до керівництва Новицької ОТГ з питанням про можливість оренди земельної ділянки, і нас підтримали, виділивши для равликівництва 3 гектари землі, яка багато років пустувала. Частину площі ми вже використали цього року. Адже щонайперше потрібно було збудувати необхідну інфраструктуру, облаштувати поле, забезпечити полив і т. д. Тож у Добровлянах господарюємо перший рік. Я підприємець по духу і постійно цікавлюся новинками бізнесу не лише в Україні, а й за кордоном. Зрозумів, що равликівництво сьогодні має велику перспективу. В Україні ще нема культури споживання равликів, тож ми хотіли б, щоб через гастротуризм, різноманітні дегустації і виставки продукції равликівництва люди пізнали хоча б дещицю інформації про неї. М’ясо равликів дуже корисне і неймовірно багате на поживні речовини, вітаміни й мікроелементи, у ньому фактично нема холестерину. Адже ростуть равлики лише в екологічно чистих умовах. Тож ми порадилися із сім’єю, родиною й вирішили спробувати. Сама ідея народилася ще восени 2018 р. Звісно, спочатку потрібно було дослідити головні можливі ризики цього бізнесу, бо равлики такого типу, який ми вирощуємо, в Україні в природі не живуть. Я відвідував навчальні курси, які в Києві проводили фермери з Литви, навчався в Тернополі, знайомився з роботою таких ферм на Львівщині. Окрім іншого, перед тим як почати вирощувати равликів, потрібно було належно вивчити земельну ділянку – проаналізувати не лише ґрунти, а й воду. Адже вода для равликів навіть важливіша, ніж корм. Ми щоденно використовуємо для поливу 10-12 кубів води. Чим більша вологість ґрунту, тим менше потрібно води. Але дощ – то найкращий полив.

– Уже цього року восени, дасть Бог, збиратимете перший урожай. Що для цього потрібно було зробити щонайперше?

– Як мінімум – збудувати приміщення для репродукції, зокрема розмістити спеціальні столи для розмноження равликів залежно від обсягів маточного стада. Наприклад, на метрі репродукційного стола поміщається 12 кг маточного стада, тобто равликів, які будуть розмножуватися. Вони відкладають ікру, з 4,2 чи 4,5 кг якої під кінець року може народитися тонна равликів. А ще на фермі обов’язково потрібна робоча зона, де добувають ікру. Упродовж двох тижнів равликів відгодовуємо, а відтак ставимо їм чашки з ґрунтом, куди вони зариваються і відкладають ікру. Згодом її дістаємо і виставляємо в поліпропіленові лоточки, де інкубуються равлики 12–14 днів. Відтак виселяємо їх на поле. У равликівництві сезон традиційно починається на початку чи в середині березня. Два-три тижні равликів відгодовуємо після зимівлі. Частина з них, природно, помирає, деякі гинуть і після відкладення ікри. Втрати є фактично на кожному етапі вирощування. Все залежить від дотримання технології.

Поле для равликів готуємо навесні – розорюємо, культивуємо, садимо перко – гібрид пекінської капусти і ріпака. Ця рослина є основною зеленою масою для відгодовування равликів, бо містить багато білків та інших поживних речовин. А ще вона має і велике листя, тож служить для них захистом. Упродовж тижня чи двох равлики звикають до клімату, обстановки, годування, відтак починають вже вилазити на щит, шукаючи корм. Тоді підгодовуємо їх спеціальним кормом. Взагалі равликівництво – то постійний пошук, експериментування. Намагаємося створити равликам умови, які максимально наближені до природних. У полі вони перебувають приблизно п’ять місяців. Про дозрівання і готовність їх до спаровування свідчать твердість і завертання губи на мушлі. Вже в середині вересня збираємо маточне стадо. Відтак упродовж тижня щоденно миємо, сушимо при вологості не вище 60% і перевертаємо. Для них це несприятливі умови, тож молюски впадають у сон до весни. А не маточне стадо – тих равликів, яких вирощуємо на продаж, збираємо в кінці сезону – перед похолоданням до не нижче 10 градусів тепла вночі.

– То наразі, як я розумію, Ви лише робите капіталовкладення, а прибутки – в перспективі?

– Так, але розраховуємо на добрі результати. Наше фермерське господарство є членом «Українського кооперативу виробників равликів», тож плануємо експортувати свою продукцію за кордон. Але цьогоріч через пандемію коронавірусу закупівельні ціни на євроринках падатимуть. Та ми б хотіли розвивати гастрокультуру і в Україні, зокрема в нашому регіоні. Думаю, людям було б цікаво подивитися зблизька, як вирощують цей всесвітньо відомий делікатес, посмакувати стравами з равликів. У перспективі хотіли б щось таке запровадити і в Добровлянах. Бо до рестораторів нині ще не маємо з чим звертатися. Як зберемо урожай – будуть і пропозиції. А для початку хочемо налагодити вирощування якісних равликів.

– Ваші равлики називаються «панськими». Цей делікатес лише для панів?

– Звісно ж, ні. Ціни на цю продукцію через різні причини в Україні значно нижчі, ніж у Європі. Тож наші равлики «панські» не тому, що доступні лише багатим гурманам, а з поваги до цього харчового продукту світового рівня. Левову частку продукції реалізовуватимемо на зовнішніх ринках. В Європі одна порція з 12-ти особин коштує 15–20 євро. А в Україні кілограм приспаних і охолоджених равликів можна придбати за 150 грн. Якщо наступного року нам вдасться в себе організувати дегустації страв із равликів, то порція вагою 100 – 120 г коштуватиме до 80-ти гривень.

– Розкажіть про ті страви, але так, щоб я і наші читачі одразу відчули бажання ними посмакувати...

– У тому виді равликів, яких ми вирощуємо, їстівне все, окрім мушлі. Наприклад, ікру можна використовувати не лише для вирощування молюсків, а й засолювати. В Європі її називають «білими перлинами». Це суцільний білок і море вітамінів, дуже сильний афродизіак (стимулятор сексуального бажання – І. Л.). А серед найпопулярніших страв – «равлики по-бургундськи». Спочатку їх обварюють у різноманітних травах, відтак виймають із мушлів. Далі мушлі наповнюють філейною масою – сумішшю м’яса равликів, часнику, зелені й масла та охолоджують. У порції подають по 6 чи 12 наповнених мушлів. В ідеалі страву споживають з білим холодним вином і брускеткою білого хліба: спеціальною маленькою виделочкою дістають філе равликів, а соус виливають на грінку. Ця страва дуже популярна не лише у Франції, а й в Італії, Іспанії, Україні.

– Чи психологічно не було лячно вкладати кошти в молюски?

– Ми реально проаналізували ринок, адже не були на ньому першими. А цього року вже бачимо, що й не останні. Жартують, що равликівництво – то бізнес для сміливих, а насправді – для трудолюбів, тому що в ньому багато роботи. Зате і результати гідні. Сьогодні працюємо на 50-ти сотках землі, але плануємо розширюватися. Цей ринок має великий потенціал.

...Для того, хто вперше потрапляє на ферму, ця територія виглядає як поле чудес. Навколо «резервація» для молюсків у Добровлянах встелена численними дерев’яними щитами і огороджена дрібною капроновою сіткою, на якій прошиті спеціальні складки, щоб равлики не могли вибратися за межі ферми. Корм розкидають по щитах, а відтак вмикають полив. Молюски добре орієнтуються, коли і куди повзти, щоб поїсти. Особливо вони активні ввечері. Щоб територію поля затінити, її по периметру обсадили широколистими деревами, що швидко ростуть. Скільки на фермі в Добровлянах отих середземноморських «делікатесів», точно не відомо, але, здається, що їх мільйони. Тож хочеться завмерти і стати невагомим, щоб не наступити і не зруйнувати мушлі-хатки.

І наостанок – ще одне спостереження. Достатньо лише побіжно оглянути фермерське господарство «Панський равлик», щоб зрозуміти: підприємці в Добровлянах орієнтуються не на тимчасовість господарювання й не на стрижку фінансових бутонів будь-якою ціною, а на виважену бізнесову перспективу. Спілкуючись із Ігорем Данюком, його дружиною Іриною і тестем Ігорем Рисеєм, я збагнув дуже важливу річ: ці люди щиро вірять у свою справу, люблять свою роботу і гідно та фахово до неї ставляться.