В обласному центрі на вулиці Степана Ленкавського – у дворі церкви Найсвятішого Серця Христа Чоловіколюбця і Блаженних священномучеників єпископів Івано-Франківських Григорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слезюка УГКЦ – відкрили й освятили перший на Прикарпатті пам’ятник духовному будівничому краю й міста, блаженному священномученикові Григорію Хомишину, єпископу-ординарію Станиславівському (1867 – 1945). Автор погруддя – уродженець села Стрільчого на Городенківщині і викладач ПНУ ім. В. Стефаника скульптор Володимир Кіндрачук, відомий як творець стели пам’яті Героя Небесної Сотні Романа Гурика на території цього вишу, пам’ятника владиці Софронові Дмитерку в Погінському василіянському монастирі УГКЦ на Тисмениччині та інших сакральних робіт.
– Коли владика Григорій прибув 1904 року до Станиславова і посів єпископський престіл, то у нашому місті було заледве 15 тисяч населення, а коли він відійшов на муки у московську «Лук’янівку» 1945 року, то вже налічувалося до 70 тисяч, – розповідає парох церкви Найсвятішого Серця Христа Чоловіколюбця і Блаженних священномучеників єпископів Івано-Франківських Григорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слезюка УГКЦ о. Ігор ПЕЛЕХАТИЙ. – Неможливо переоцінити його роль у духовній розбудові нашого міста. Монаші згромадження отців василіян і сестер василіянок, чотири доми сестер-служебниць, сестри мироносиці, дитячі притулки, сиротинці, бурса, в якій тепер розташоване музучилище, духовна семінарія на вулиці Липовій, славнозвісний готель «Дністер», який єпископ збудував, а в роки ЗУНР передав для потреб її уряду. Прем’єр-міністр ЗУНР і затятий радикал Кость Левицький не був ідейним союзником владики Григорія, але наголошував, що «тільки за те, що єпископ за дуже короткий час зумів ліквідувати москвофільство в Станиславові і в краї, йому вже потрібно у центрі міста спорудити величний пам’ятник».
Г. Хомишин був великим патріотом свого народу, та ще більшим – Царства Небесного і святої Христової Католицької Церкви. Він виконав всі свої починання, які урухомив за життя, з однією метою – вести Божий люд до Царства Божого через пізнання і прийняття Святої Євхаристії. Тож сьогодні ми можемо стверджувати, що зробили те, що за 30 років Незалежності України давно час було зробити, – спорудили пам’ятник владиці Григорію перед храмом, який названо його ім’ям. За це ми дуже вдячні скульпторові В. Кіндрачуку, який проникливо, з любов’ю і душевним теплом створив погруддя блаженному священномученикові.
Я надав майстрові всі портрети владики, які мав. І ми обрали світлину, на якій він молодий – вродливий, задуманий, який перебуває у молитві й водночас дивиться на нас та своїм злегка сумним поглядом благословляє, з лагідною усмішкою промовляючи: «Ідіть і творіть Царство Боже на землі». Камінь, з якого створено пам’ятник, символічний, адже привезено його з подільських кар’єрів, що за кілька кілометрів від рідного села Г. Хомишина на Тернопіллі і є даниною пам’яті від його земляків.
На грудях владики скульптор зобразив єпископський хрест, який також має свою історію. Коли Андрей Шептицький отримав номінацію на митрополита й архиєпископа Львівського і Галицького УГКЦ та одержав у Ватикані вірчу грамоту, то придбав в Італії найкращий золотий хрест і згодом поклав його на груди владики Григорія – у червні 1904 року, коли той став єпископом Станиславівським. І на всіх світлинах – аж до останньої 1939-го – єпископ Г. Хомишин з цим благословенним дарунком.
У нашому місті ще й досі є до двох десятків вулиць, назви яких, м’яко кажучи, не мають жодного стосунку до Івано-Франківська. Це вулиці Радіщева, Огарьова, Герцена, Добролюбова і навіть чекіста комісара Руднєва та ін. Є навіть провулок Червоний. Чому? Звертаюся до нашої влади: відновімо історичну справедливість, щоб у центральній частині обласного центру були вулиці першого єпископа Станиславівського Юліана Пелеша, єпископів-священномучеників Симеона Лукача та Івана Слезюка, щоб було гідно відзначено й постать Григорія Хомишина. Вони справді працювали для міста і віддали своє життя за наше майбутнє й Незалежність України…
Пам’ятник владиці Г. Хомишину після завершення Архиєрейської Літургії освятив архиєпископ і митрополит Івано-Франківський УГКЦ владика Володимир Війтишин і благословив присутніх: «Хай Господь Бог оберігає вас за заступництвом блаженного священномученика Григорія...». В урочистостях взяли участь духовенство, парохіяни, керівництво міста, громадськість та ін., а також делегація з рідного села владики Григорія – Гадинківців на Тернопіллі – на чолі з сільським парохом о. Василем Квітом.
Пам’ятники владиці Григорієві Хомишину спорудили свого часу в його Гадинківцях та Чорткові, його іменем назвали церкву та вулиці в Івано-Франківську й Опришівцях, катехитичну школу в селищі Більшівцях, створено портретний горельєф єпископа на фасаді Івано-Франківського архикатедрального собору Святого Воскресіння УГКЦ та мозаїчне зображення на стіні Святої Софії УГКЦ у Римі.
