Під духовним проводом пароха о. Ігоря Пелехатого і сотрудника церкви о. Василя Слободи завершилася автопроща парафіян церкви Найсвятішого Серця Христа Чоловіколюбця і Блаженних священномучеників єпископів Івано-Франківських Григорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слезюка УГКЦ Івано-Франківська до греко-католицьких храмів бойківського краю – Преображення Господнього отців-василіян на Ясній Горі у Гошеві на Прикарпатті, а також Пресвятої Трійці у Грушеві неподалік Дрогобича і Непорочного Зачаття Богородиці Святою Анною у Бориславі на Львівщині.
– Наша проща мала дуже чітке спрямування – молитися за українських воїнів, які сьогодні перебувають на фронті, у тилу, поранені, полонені чи зниклі безвісти, за лікарів, парамедиків і медичних сестер та братів, які рятують наших захисників із пекла війни, – розповів о. Ігор ПЕЛЕХАТИЙ. – Прочани зверталися з проханнями і болями до Цариці Вервиці, яка об’явилася у Фатімі понад сто років тому і під час майже кожного свого об’явлення просила молитися на вервиці і благати Бога про мир та закінчення війни. Тож у часі прощі до відпустових місць Гошева, Грушева і Борислава, де проявляється особлива Божа сила і присутність Богородиці, учасники духовного походу згадували послання Богородиці, Її заповіт і побажання – вимолювали мир для України і захист для наших воїнів, а також – можливість вільного життя для українського народу.
Свої паломницькі зусилля ми об’єднали з молитовною Всеукраїнською інтернет-спільнотою «Військо Богородиці», яка вже понад рік молиться, – зокрема її учасники шкільного й дошкільного віку. Я також належу до «Війська…», і щовечора о 21. 30 ми молимося за ЗСУ. Віримо, що за заповітом Матінки Божої, яка об’явилась у Фатімі, ця немилосердна війна закінчиться перемогою України і миром для нашого народу.
– Своєю молитвою прочани, образно кажучи, цього разу обійняли молитвою бойківські святині… Чи є плани надалі?
– Так, звичайно. Хочемо на Львівщині відвідати Страдч, Глиняни, Гніздичів, Кохавино і Підгірці, а на Закарпатті – монастирі у Бороняві, Малому Березному, Джублику… Ми кожну прощу тривалий час готуємо духовно й організаційно, щоб поїздки не були просто приємним проведенням вільного часу. Звісно, люди духовно відпочивають, але передовсім молитовно штурмують Небо, просять Бога про ласки, які сьогодні найбільше потрібні, зокрема про мир для України і захист для наших воїнів…
В Івано-Франківську – у церкві на вулиці Ленкавського – о. Ігор Пелехатий та о. Василь Слобода відправили молебень «До Найсвятішого Серця Христа Чоловіколюбця» і благословили прочан у дорогу. У Гошеві на Ясній Горі – у василіанському храмі Преображення Господнього – провідники прощі відслужили Святу Літургію, а також паломники мали можливість приступити з молитвами і благаннями до Богородиці в Гошівській чудотворній іконі та відчути присмак агапе – ділення хлібів, імпровізованої трапези Любові чи символу миру на спомин про страсті Христові.
У храмі Пресвятої Трійці УГКЦ села Грушева на Дрогобиччині, де 26 квітня 1987 року відбулася з’ява Матері Божої і упродовж літа люди бачили Її силует, івано-франківські прочани вислухали розповідь пароха отця Зеновія Майкута про ту подію, яка стала одним із найпотужніших рушіїв на шляху до проголошення Незалежності України, і разом зі своїми духовними пастирями відмолили вервицю «До святих ран Ісуса Христа». На образках із зображенням ликів Матері Божої з вервицею в руках та малого Ісуса можна прочитати: «…На балконі церкви Пресвятої Трійці 1987 року з’ява була протягом літа і тисячі людей бачили силует Божої Матері, а з деякими людьми Вона розмовляла. З того часу більше чотирьохсот прочан оздоровилися…».
У церкві біля образу Богородиці на Грушівській чудотворній іконі духівники і прочани з Івано-Франківська вклонилися Небесній Матері молебнем «До Богородиці». А насамкінець відбулася Хресна Дорога унікальними за своєю архітектурою новозбудованими стаціями з білими й у повен зріст фігурами, які ілюстрували стражденний шлях Ісуса Христа на Голготу. Вінцем паломництва бойківськими святинями стали відвідини храму Непорочного зачаття Богородиці від святої Анни УГКЦ у місті Бориславі. Складається враження, що таким чином Господь того дня вирішив у кількасот разів помножити наміри молільників, які вклонилися зі своїми благаннями місцям зосередження особливої Божої сили, адже у цій бориславській церкві зберігаються мощі (станом на 14 жовтня 2023 року) 1027 святих, а загалом їх уже нараховується до півтори тисячі. У церкві духівники відслужили молебень «До Святого Йосафата» перед часткою мощей великого українського святого, які знаходяться у центральній наві собору Святого Петра у Римі.
Якщо щирі від серця молитви «штурмують Небо», то у часі паломництва Небо стає особливим – схиляється над кожним молільником, щоб торкнутися великою благодаттю його земних рамен.
