На запрошення голови міської ради Тлумацької ТГ Ігоря Петрука на терени громади завітала володарка срібної і бронзової олімпійських медалей у Токіо, чемпіонка світу та Європи з веслування на каное – за результатами змагань відповідно в Копенгагені й Познані – Людмила Лузан. Вона, а також неодноразова чемпіонка України з боксу майстриня спорту України Ярослава Маринчук зустрілися з адміністрацією територіальної громади та учнями 5–7-х класів Тлумацького ліцею №1.
Як зазначив голова міської ради Тлумацької територіальної громади Ігор ПЕТРУК, зустрічі з уродженками Івано-Франківська й вихованками прикарпатського спорту – це частина тієї стратегії розвитку громади, яку вже впродовж року провадить її новообране керівництво:
– Після Олімпійських ігор-2021 Людмила Лузан уже стала спортивною легендою. Я запросив її відвідати громаду, щоб і з її допомогою пропагувати і стимулювати розвиток спорту в наших селах та місті, а надто ж серед дітей і в молодіжному середовищі. Не так давно ми провели спартакіаду серед представників старостинських округів, залучивши до заходу й депутатів різних рівнів. Тобто всіма способами дбаємо, щоби люди відчули, крім усього іншого, й нашу підтримку розвитку спорту в сільських громадах…
Спілкування спортсменок із ліцеїстами, в якому взяли участь, окрім чільника Тлумацької міської ТГ Ігоря Петрука, його перший заступник Василь Гнатюк, начальник відділу освіти, культури, молодіжної політики та спорту Володимир Пеник, директорка Людмила Олійник та вчителі Тлумацького ліцею №1, було жвавим. На моє переконання, зустріч стане гарним поштовхом для примноження спортивних традицій краю. Тож є добра надія, що Л. Лузан, образно кажучи, своїм спілкуванням зі школярами запалила й у Тлумачі олімпійський вогонь. А в ексклюзиві для «Галичини» вона зазначила:
– Я починала спортивну біографію в Івано-Франківську, звідки й родом і де живуть мої батьки. Навчалася у школі №7. У спорті я з чотирьох років. Можна сказати, що все для мене почалося зі спортивної гімнастики, якій віддала дев’ять років і стала майстром спорту. Відтак перейшла у веслування і сьогодні – заслужений майстер спорту України.
Перші мої кроки в цьому виді спорту були також на Івано-Франківщині. Мій перший тренер – Сергій Батомункоєв. Він мене «поставив» у каное на воду і всього навчив. А привів мене на олімпійський п’єдестал тренер Микола Мацапура. Я люблю їх обох і дуже вдячна кожному та щаслива, що такі люди поруч зі мною. Вони однаково зробили великий внесок у результати моїх спортивних досягнень. У тому числі й тих, які виборола в Токіо, – це «срібло» у каное-двійці на дистанції 500 метрів і «бронза» – у каное-одиночці на дистанції 200 метрів.
– А як, Людмило, Ви справляєтесь з випробуванням славою?
– Славу я не дуже люблю, бо звикла до спокою. Люблю менше говорити, а більше робити. І мої спортивні результати, думаю, це засвідчують. Зупинятись не маю намірів – мене чекає Париж, де мрію вибороти олімпійське «золото», і зроблю для цього все можливе. Звичайно, мрію і про сім’ю, але спочатку хочу стати самодостатньою і досягти у житті всього, що потрібно для цього.
– Як Вам в Україні подякували за олімпійські здобутки?
– Належними преміальними, а ще відзнакою Президента України – орденом Княгині Ольги ІІІ ст. Як лейтенант Національної гвардії маю ще одну нагороду – іменну зброю. На мою думку, для спортсменів нині держава робить усе, щоб вони мали достойні умови для здобуття високих досягнень. Як уродженка Івано-Франківська пишаюся, що зробила свої перші спортивні кроки саме на Прикарпатті. А за олімпійські здобутки особливо вдячна Полтавщині, яку представляю, – вона дуже в мене вірила. Я там мала все для належної підготовки до Олімпіади, мені й сьогодні там нічого не бракує…
