Новообраний голова Організації Українських Націоналістів з-під стягу Степана Бандери, відомий громадсько-політичний діяч Олег МЕДУНИЦЯ в ексклюзивному інтерв’ю для газети «Галичина» наголосив, що націоналізм сьогодні в тренді, розповів про візії розвитку ОУН (б), її вплив на сучасну українську політику, підкреслив, що максимум зусиль «бандерівців» нині спрямовано на перемогу над окупантами.

– Пане Олегу, нещодавно Вас обрали головою Організації Українських Націоналістів з-під стягу Степана Бандери. Прикметно, що вперше в історії ОУН (б) її очолив громадянин України з народження. Чому досі ОУН (б) очолювали громадяни іноземних держав українського походження і що цього разу спричинилося до обрання українця з народження?

– Так, донині ОУН (б) очолювали громадяни інших держав, але обов’язково – етнічні українці. Це пов’язано з багаторічними умовами підпільної діяльності ОУН як єдиним дієвим інструментом, щоб зробити саму організацію менш вразливою перед ворогами України, а її діяльність – ефективною для української справи. ОУН є структурою світового рівня і, звичайно, критерієм для обрання на ту чи іншу посаду в організації насамперед розглядається не місце народження, а здатність ефективно виконувати функцію.

Голову ОУН обирає її Великий Збір, і от на ХV Великому Зборі організації мене – громадянина України з народження – й обрали її головою. Усвідомлюю, що ця посада не трон, а хрест, який намагатимуся нести гідно і відповідально.

– Чимало людей досі сприймають ОУН (б) як еміграційне об’єднання, яке фактично не виходить за рамці декларацій… Якими є Ваші візії розвитку організації? Як громадянин України, що нового запропонуєте для її поступу?

– То дуже хибне уявлення. Насправді Організація Українських Націоналістів з-під стягу Степана Бандери не є еміграційним об’єднанням. Після відновлення Незалежності України, до чого ОУН доклала багато зусиль і ресурсів, організація перенесла основну свою діяльність в Україну. Тут було зорганізовано та відновлено роботу низки структур: Центру національного відродження ім. С. Бандери, Молодіжного Націоналістичного Конгресу… Сюди перенесено видавництво, газета ОУН «Шлях Перемоги». Ми сприяли відродженню діяльності в Україні Пласту, Спілки Української Молоді та інших організацій. Ми дбаємо про те, щоб тут, в Україні, український націоналістичний сегмент розвивався.

Заяви, декларації… – видима частина «айсберга» дій ОУН, значно, в рази, менша за основну – невидиму.

Тепер ми опинилися перед новими викликами. Всі наші зусилля спрямовано на перемогу над окупантами. Більшість активних членів організації нині зі зброєю в руках захищає нашу країну, інші активно в цьому допомагають на різних відтинках. Це головне.

– На що сьогодні спрямовано основні зусилля ОУН (б)?

– Голова ОУН (б) відповідно до нашого організаційного устрою є людиною, яка керує організацією в період між зборами. Тому сьогодні основним напрямом у моїй діяльності є рішення ХV Великого Збору ОУН (б). Насамперед – це військовий напрям. Ми створили Військову референтуру. Ми переформатували діяльність Фонду оборони України, який ресурсно забезпечує таку роботу.

Також активно працюємо над відновленням проєкту ОУН – «Антибільшовицький Блок Народів». Це проєкт, який колись проголосила ОУН як великий антиімперський проєкт, спрямований на звільнення народів, поневолених московією. Ось такі наші сьогоднішні першочергові завдання.

– ОУН (б) впливає на сучасну українську політику?

– Звісно, впливає. Червоно-чорний прапор ОУН майорить на вулицях і площах в усіх містах, вітання ОУН «Слава Україні! Героям слава!» стало майже офіційним, гімн ОУН «Зродились ми великої години» є маршем нової армії, провідник ОУН Степан Бандера є символом національного спротиву, і це лише те, що ми бачимо.

ОУН – це світоглядова, ідеологічна організація. І наша ідеологія опановує суспільство, націоналізм сьогодні в тренді. Наші гасла «Київ проти москви!», «Свобода народам! Свобода людині!», «Україна понад усе!» актуальні й зрозумілі усім.

Організація Українських Націоналістів – це політична організація. Але не в сенсі партійної боротьби між політичними силами за владу. Нас, звичайно, цікавить боротьба, у сенсі майбутнього України. І ми на вістрі такої боротьби, якщо йдеться про боротьбу проти антиукраїнських сил.

Тобто ОУН не втручається у міжпартійну боротьбу. Сама влада для нас не є метою. Нас більше цікавить політика, як процес управління суспільним розвитком. Тобто політика української держави в оборонній галузі, в освітній, у гуманітарній, на міжнародній арені.

І ми, звичайно, впливаємо на політику і будемо доносити й пропонувати суспільству і українським можновладцям наші варіанти політики з точки зору націоналістичної думки.

– Так склалося історично, що на сьогодні є кілька відтинків ОУН. Якою є перспектива їхнього об’єднання?

– Окрім нас, бандерівської ОУН, є так звані «мельниківці», тобто Організація Українських Націоналістів, яку сьогодні очолює Богдан Червак. Ми співпрацюємо з ними. Нещодавно з нагоди 94 річниці створення ОУН проводили спільну академію в Києві, де доповідали представники як «бандерівської», так і «мельниківської» частини ОУН. Сьогодні у нас немає принципових розбіжностей стосовно бачення нашої спільної роботи та майбутнього України. І я переконаний, що той історичний розкол організації, який стався раніше, наразі вже подоланий ментально, і ми діємо узгоджено.

– Пане Олегу, Ви – один із активних учасників Революції на граніті, Помаранчевої революції, Революції Гідності (навіть певний час були комендантом Майдану), двічі вас обирали народним депутатом України... Чи плануєте повертатися у велику політику?

– Як я вже зазначав, голова ОУН (б) відповідно до устрою організації не може бути членом жодної політичної партії чи брати участь у якихось виборах до органів влади. Тому я є позапартійним і не маю наміру балотуватися на виборах будь-якого рівня, поки організація виказала мені таку довіру – очолювати ОУН (б).

Такі вимоги до керівництва ОУН (б) ми спеціально внесли до нашого устрою, аби запобігти спокусі використовувати ім’я організації у виборчих перегонах за владу в Україні в конкуренції між націоналістичними та націонал-демократичними силами. Члени ОУН є в багатьох політичних партіях, є депутатами різного рівня, є й у Верховній Раді. І ми підтримуємо їх і будемо робити все можливе, аби якомога більше націоналістів було представлено у різних гілках влади.

А моя місія як голови ОУН (б) – бути понад процесом партійної боротьби. Бо нас не цікавлять особисті політичні рейтинги, ми живемо для України, а не для того, щоб боротися в Україні за владу.

– 2004-го на своїй малій батьківщині – у Сумах – Ви очолили акції протестів проти регіоналів. Свого часу читала, що Вам тоді погрожували і навіть довелося переховувати кількамісячного синочка… Розкажіть про цей період свого життя.

– У моїй життєвій 33-річній історії політичної боротьби були різні періоди. Я ж не вчора прийшов до націоналізму, починав ще 1989 р. Інколи це були періоди жорстоких репресій. Бо Сумщина – схід України, й раніше у нас у місцевій владі були потужно представлені різні проросійські політики – і комуністи, й регіонали, і Наталія Вітренко в нас колись вибори вигравала…

Але ми завжди боролися проти цього «руского міра». І боролися принципово та успішно – зрештою ми їх здолали! Вони не змогли випхати сумських націоналістів на маргінес.

Звичайно, боротьба була жорстокою. Були й погрози, і репресії. І не лише мені, погрожували всім, хто піднімав голову й висловлювався відкрито. Особливо в ті часи, коли ставленик потужного донецького клану Володимир Щербань очолював Сумську обласну адміністрацію. Доводилося й родину переховувати, й за гратами перебувати, і міліцейських кийків «скуштувати», багато чого було…

Але все це ми пережили, перебороли. Тепер Сумщина – це один із тих регіонів, де зовсім не раді проросійським політикам та кремлівським окупантам. І про це знають уже й в росії, що Суми – це Україна. У цьому є якась частина і моєї заслуги. Але значна частина – заслуга тих людей, які працювали пліч-о-пліч зі мною.

– У час Революції Гідності Ви кілька разів потрапляли у скандали, зокрема запам’яталася бійка з регіоналами на трибуні Верховної Ради. Подейкують, що це відео потрапило до сюжету американського фільму… Розкажіть, що це за фільм і як Ви сприйняли ще й таку популярність?

– Справді, за часів моєї першої каденції як народного депутата ми не раз вступали в бійки у стінах парламенту з представниками Партії регіонів. Одного разу вони мене підстерегли і «переважною більшістю» напали на мене… Потім долучилися мої товариші, і фото цієї бійки облетіло світові ЗМІ, а відео її проілюструвало американський фільм... Насправді, це не важливо для мене. Для мене важливо, що я ні про що не шкодую. І важливо те, що, як показав час, ми все робили правильно. Бо Україна перемогла тоді. Україна переможе й тепер!