В Івано-Франківській універсальній науковій бібліотеці імені Івана Франка презентували книжку малої прози прикарпатської письменниці і журналістки Ганни Данилюк.

Уже 11 років війна намагається страхом приборкати душі українців. А наше мовчання серед цього лиха було б бажаним для культурного реваншу московитів. Осібно я завжди позитивно сприймаю творчість у часі війни – і малярську, й музичну, і літературну... Бо у прагненні людини творити і реалізовувати себе бачу знак життя, сили і незламності. Війна – це межа всередині кожного, яка розділяє, відриває і перемелює. Тому щиро тішуся літературною активністю Ганни Данилюк, а передовсім – у роки повномасштабного вторгнення російських ординців в Україну. Її нова збірка малої прози «Одна війна на двох», яка вийшла друком з передмовою «На перехрестях долі і війни» кандидатки філологічних наук Марти Хороб, – це передовсім розповіді про людські долі, перемелені й покалічені війною, глибокі сюжетні ліричні відступи, роздуми про українські реалії та авторські світоглядні рефлексії, контрасти роздумів, почуттів, емоцій і переживань на тлі сучасних воєнних реалій в Україні. А найголовніше, що книжка «Одна війна на двох» – це те письменство, яке навіть у чорноті і гіркоті воєнних днів народжує світло надії і любові.

Насамперед відзначу, що нова книжка Г. Данилюк концептуально виважена – авторка намагається через історії людських доль і стосунків зобразити багатоликість війни. За мовно-стилістичним викладом, побудовою і розвитком сюжетів та палітрою образів мала проза письменниці, яка вирізняється новелістичністю сюжетів і кульмінаційністю завершальної структури композиції, цікава для прочитання. А тематична палітра творів – життя як воно є під час війни – така звична для зболеного сьогодення, що я б її порівняв з перестуком сердець українських жінок – матерів, сестер, коханих, дружин...

Книжка «Одна війна на двох» постає унікальним літературним портретом сучасної України через вервицю покалічених людських доль, відчуття і роздуми пересічних та залюблених у життя жінок і чоловіків – людей у війні. Авторка нагадує читачам, що й у війні життя – це любов… І в цьому – його найбільша актуальність і цінність. Скажу просто і без зайвої фігуральності: оповідання і повість, які склали зміст збірки, що побачила світ у видавництві ТОВ «ГАЛИЧИНА-ПАК» за сприяння Івано-Франківської міської ради, хочеться читати, образно кажучи, до шпенту – від початку й до кінця.

– Я щаслива, що Бог мені дарує цікаві і не очікувані зустрічі з людьми, – зазначила в ексклюзивному коментарі «Галичині» письменниця Ганна Данилюк. – У книжці немає жодного твору, герої якого не мали б реальних прототипів і чиї образи не були б наслідком наших з ними зустрічей на життєвих дорогах. За кожним рядком – мої переживання за їхні долі. Звичайно, не обійшлося в написанні і без творчих домислів.

Події малої прози у книжці відбуваються в різні роки війни – від періоду АТО/ООС і дотепер – і здебільшого в Україні, хоча є в ній, сказати б, і «закордонні» сюжети. Ще коли ми готували до друку книжку «Горять свічки на серці України» (видання, яке містить відомості про наших земляків-героїв, які загинули в зоні бойових дій на cході України в період з квітня 2014 по лютого 2018 року, – ред.), я мала дуже багато зустрічей з родинами полеглих воїнів – матерями, братами, сестрами, коханими, побратимами. Тож у книжці «Одна війна на двох» і зібрано весь той згусток людського болю, любові й переживань. Я дуже хотіла щоб головним стрижнем у новій книжці була не тільки тема війни, а й тема любові.

– Я намагалася показати торжество і силу любові до людини у різних її проявах, а передовсім, звичайно, до України, до рідної землі. Хочу відкрити душі людей у часі війни – чим живуть, про що думають і які вчинки роблять. Не знаю, чи прочитає хто-небудь мої твори, але вірю, що чийогось серця вони таки торкнуться. Якщо у мене серце від емоцій калатало під час написання, то, думаю, і в інших серця хоча б ворухнуться...

Книжка «Одна війна на двох» – не про війну, а про життя у війні, яке сильніше за смерть. Вона є добрим творчим ужинком для авторки та варта уваги шанувальників малої прози. Твори пані Ганни хочеться читати і смакувати. Коли читав книжку, моє серце не просто не раз ворухнулося, а було таке відчуття, ніби сирітки виступили по всьому тілі. А ще відзначу, що динаміка перебігу подій в оповіданнях Ганни Данилюк дуже висока і її потрібно постійно творчо контролювати. З одного боку, це позитивно сприймається для прочитання текстів, не багатих на діалоги та насичених вкрапленнями ліричних роздумів героїв творів, і не робить їх по-менторськи занудними, а з іншого боку – через невиразність і розмитість часово-просторових переходів – Україна, Польща, Велика Британія, Туреччина, Австрія, Італія, Київ, Варшава, Львів, Івано-Франківськ, Коломия... – швидкий перебіг подій створює труднощі у формуванні цілісності сприйняття сюжетів. Читач у деяких оповіданнях, висловлюючись фігурально, навіть подумки не встигає за рухом їхніх героїв.

Довідка «Галичини»

Уродженка села Тенетники Галицького району, Ганна Данилюк живе і працює в Івано-Франківську. Членкиня НСЖУ, заслужена журналістка України, авторка книг поезії і прози: «Осінній блюз пахучого дощу» (2007), «Осінні бриндуші» (2022), «Моя війна» (2023), «Віденська кава, або Український Людомор» (2023), «Одна війна на двох» (2024), «Світлотіні» (2024). Як керівниця проєкту «Книга пам’яті України» на Прикарпатті і дослідниця національно-визвольних змагань працювала над виданнями «Моєї пам’яті печаль», «Голод на Прикарпатті. 1946–1947 рр.», «Горять свічки на серці України» та десятків інших документально-історичних досліджень. За версією Товариства письменників і журналістів імені Івана Франка (ТОПІЖ) – дипломантка обласного конкурсу «Краща книжка Прикарпаття 2023 року в номінації «Література», за повернення забутих імен людей героїчного чину – лавреатка премії імені Левка Бачинського.