Це вже одинадцята книжка відомої письменниці, коли після двох попередніх романів – «Коли прокинешся» і «Дім Терези» – вона повернулася до своєї улюбленої форми – короткої прози. Перша презентація книжки «Пальто британської королеви», до якої ввійшло тридцять оповідань, відбулася в Івано-Франківську в Палаці Потоцьких. Підтримати свою колегу та викладачку прийшли викладачі університету та студенти пані Ольги і, звичайно, завітали на зустріч дуже багато шанувальників її творчості.

Книжка вийшла за сприяння обласної програми книгодрукування у видавництві «Discursus». Сама збірка писалася 5-6 років і мала побачити світ в іншому видавництві, але в них змінилася концепція, бо це не роман, а мала проза, тож рукопис пані Ользі повернули. Ще в одному видавництві сказали, що проза чудова, але книжка аморальна, бо там є оповідання про повію. Письменницю прикро вразило таке трактування, адже вона вкладала в цю маленьку романтичну історію зовсім інший сенс. Отже, рукопис лежав, пані Ольга дописувала оповідання, які доповнювали зміст, аж тут видавництво «Discursus» погодилося його видати і завдяки фінансуванню обласної програми ця книжка вийшла наприкінці серпня.

Щоб довго не тягти інтригу стосовно «аморальності» оповідання «Пальто британської королеви», яке й дало назву книжки, письменниця його прочитала з самого початку зустрічі і стало зрозуміло, чому воно «не злякало» обласну комісію з книгодрукування.

– «Пальто британської королеви» – це вже третя книжка цієї авторки, що вийшла завдяки фінансуванню з обласного бюджету, і ми будемо все робити для того, щоб відбирати тільки книги, які цікаві для наших читачів. І презентацією цієї книжки розпочинаються презентації книг, які відібрані експертною радою з питань книговидання при ОДА, і вийшли цього року. Дуже мені приємно, що я тут сьогодні нарахувала дев’ять членів нашої експертної ради і це свідчить, що ми рухаємося в правильному напрямку, що наші думки сходяться. Цього року є таких 27 книжок і 80 відсотків кожного накладу ми передаємо в бібліотеки Прикарпаття, – зазначила заступниця начальника відділу взаємодії з ЗМІ та книговидання Управління інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Івано-Франківської ОДА Дарія Кухарчук.

Тож саме жанр оповідання, з якого починалася письменниця кар’єра Ольги Деркачової – книжки «Синдром підсніжника» – є її улюбленими жанром, рідною та близькою формою. І натхнення до неї приходить зненацька: на вулиці, на парі в університеті, чи, коли авторка слухає красиву музику.

– І, як правило, в різних ситуаціях і за різних обставин, переживаючи певні емоції, я чую перші речення, з яких ці оповідання починаються. А далі вже пишеться як пишеться і часто я сама не знаю, чим закінчиться оповідання. І в цій книжці є частина текстів, де неважливо, що відбувається з персонажами, а важливо, що вони відчувають – бо для мене як письменниці людські емоції і те, що людина робить – добро чи зло, керуючись ними – дуже важливі, – розкриває секрети своєї творчості авторка.

Якщо говорити про витоки глибокого психологізму в її оповіданнях, то, як зізнається письменниця, вони беруть початок з прози Володимира Винниченка та Ольги Кобилянської, листів Василя Стефаника та драматургії Лесі Українки.

Також на презентації за участь в роботі обласної Спілки журналістів й активну життєву позицію Подяку письменниці від Національної спілки журналістів вручила секретар обласної організації НСЖ Вікторія Плахта.

Ще варто додати, що чудовий музично-скрипковий настрій перед презентацією створила скрипалька – артистка Івано-Франківського академічного симфонічного оркестру обласної філармонії Юлія Махняк, а модератор – колега по університету, історик та політолог Іван Монолатій чудово розвинув його, внісши нотки особливої чуттєвості та вишуканості. І на його думку:

– Треба мати надзвичайну відвагу говорити чітко про ті речі, які дуже часто оминають наші сучасники. Ця збірка тому є емоційною, що вона говорить про життя і смерть, день і ніч, про радість і смуток, які ходять парами поміж нас, – поділився своїми враженнями І. Монолатій.

– Це презентація не лише українського слова, а й українського духу. І цей український дух відчутний у всіх книгах Ольги Сергіївни. І коли я беру до рук цю книжку, бо ще, на жаль, не мав можливості її прочитати, але читав всі попередні, то знаю, що проза Ольги Деркачової – це проза всеукраїнського значення і ті художні концепції, які вона в ній пропонує - вони дуже складні та актуальні. Також великої уваги заслуговує її наукова діяльність, про що свідчать три монографії і, звичайно, хочеться побажати Ользі Сергіївні натхнення і на науковій ниві, – підкреслив у своєму виступі доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української літератури Прикарпатського університету Степан Хороб.

– Думала: прийду додому, погортаю книжку, понюхаю запах свіженької фарби і відкладу, аби розтягнути задоволення від читання на кілька наступних днів чи тижнів. Але не з цією збіркою і не з цією авторкою. На годиннику 01.20, зранку треба вставати, а я сиджу, читаю, не можу відірватися. Дочитала до кінця. Плачу! Для мене це особливий стан, а мої сльози – показник високоякісної прози, щирої, душевної, інтимної. Мабуть тому так, бо в мені десь глибоко в душі живуть схожі власні історії, мої не написані оповідання, мої не озвучені почуття, – так написала на своїй сторінці у ФБ артистка Муніципального естрадно-симфонічного оркестру та викладачка німецької мови Аліна Олійник.