Нинішнього року завдяки зусиллям окремих ентузіастів та краєзнавців тривала дієва опіка над військовим меморіалом Першої світової війни (ПСВ) в Галичі (терен старого міського кладовища «Галич-гора»). Причому відразу в кількох напрямах: впорядкування меморіалу, пошук в архівах та інших базах даних прізвищ похованих тут, ознакування території.
Заради вшанування пам’яті стрільців Легіону УСС, які були однією з відомих бойових формацій Австро-Угорщини, а відтак брали активну участь в українському державотворенні, у травні в межах меморіалу було встановлено пам’ятний хрест з відповідним написом. Для цього пристосували один із давніх надмогильних пам’ятників (орієнтовно перше десятиліття ХХ ст.), який передала одна з галицьких родин. Масивну рельєфну основу, виготовлену з піщаного каменю, увінчує хрест. На ньому є символічні зображення Найсвятішого Серця Ісуса в терновому вінку та Божої Матері в оточенні двох ангелів у молитві.
На основній частині пам’ятного знака вмонтовано таблицю: «На пошану пам’яті Українських Січових Стрільців Бейсюка Петра, стрільця 3 сотні (1898 – 11.08.1915), Стефанишина Івана, стрільця 1 сотні (+ 05.07.1915), які брали участь у боях за звільнення Галича від російських військ у червні 1915 р. і спочивають на цьому кладовищі поруч своїх побратимів по зброї».
Перевезення та монтування пам’ятного знака, виготовлення таблиці було здійснено за сприяння Національного заповідника «Давній Галич» (генеральний директор Володимир Костишин). Передбачали, що урочисте відкриття відбудеться у червні ц. р. – до річниці звільнення Галича від російських військ. Проте червнева повінь у райцентрі та карантинні обмеження через пандемію COVID-19 відтермінували цю подію на невизначений час…
Ще раніше на терені меморіалу завдяки приватним пожертвам було встановлено пам’ятну таблицю, на якій зафіксовано прізвища понад 130 військовослужбовців різних національностей, похованих тут. Імена полеглих стали відомими завдяки дослідницькій роботі, яку провели у 2011–2019 рр. Тим часом пошук тривав і було віднайдено ще понад три десятки прізвищ. Тому постала потреба в оновленні стенда. І восени цього року те було зроблено й тепер відвідувачі меморіалу можуть прочитати 163 прізвища військовослужбовців з усіх теренів тодішньої Дунайської монархії. Але дослідження потрібно продовжувати, оскільки загальна кількість тутешніх поховань сягає за 300…
А після встановлення оновленої таблиці віднайшли прізвища ще двох воїнів, загиблих у 1915–1916 рр. Це Glaser Bedřich (1894 р. н. з Oberlendkusdorf, Nosk, Czechy, військовослужбовець 46-го піхотного полку) та Hertl Pavel (1895 р. н. з Dolni… Hukov, Czechy, який служив у 42-му піхотному полку). Тож у разі виявлення інших прізвищ знову постане питання оновлення написів на таблиці, оскільки належить вшанувати пам’ять кожного з полеглих у боях з російською імперською армією.
Щоб передати досвід опіки над військовими похованнями та віддати почесті своїм землякам, місто відвідав відомий угорський пам’яткоохоронець István Hangácsi. Громадська організація «Vigyázók Had-és Kultúrtörténeti Egyesület», яку він очолює, здійснює опіку над військовими могилами в країнах Східної Європи та на Балканах. Спілкування з ним було корисним для розуміння багатьох технічних моментів, пов’язаних з роботами на кладовищі. Зокрема первинне фарбування надгробних хрестів з обох боків (досі це було зроблено тільки з лицьового боку) та кількаразова обробка дерев’яної огорожі переробленою машинною оливою, що забезпечить її надійний захист від руйнівних атмосферних впливів. Завдяки цьому змінився вигляд меморіалу – тепер його доглянуто за зразками військових кладовищ у наших західних сусідів. До цього активно долучилися і представники Угорського культурно-освітнього центру (Magyar Kulturális Oktatási Központ) в Івано-Франківську – Мирослава Нагорняк, Dóra Domonkos, Krisztián Kovács. Слід також додати, що без активної підтримки міського голови Галича Ореста Трачика низка ініціатив з опіки над цим місцем пам’яті не була б узагалі реалізована.
Водночасє проблемні питання, розв’язання яких потребує зміни ставлення до меморіалу Першої світової війни як органів державної влади та місцевого самоврядування, так і жителів міста. Представники органів влади традиційно у День пам’яті та примирення (8 травня) покладають квіти суто до Братської могили воїнів Червоної армії, вшановують полеглих за державність у День Незалежності й на свято Покрови. Та, схоже, забувають про тих, у тому числі й легіонерів УСС, хто поліг на цих теренах більше сотні років тому. А окремі громадяни міста нерідко влаштовують поблизу меморіалу ПСВ стихійні звалища, зносячи сюди непотріб з родинних поховань…
Та віриться, що з часом усе зміниться і спільними зусиллями органів влади та громадськості всі місця пам’яті буде належно пошановано й доглянуто.
