Відкриття у виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України експозиції, приуроченої до Дня художника, було камерним, ліричним і не пафосним. Не було при цьому ні голови обласної організації, який тоді перебував у Києві, ні посадовців від міського чи обласного управлінь культури.

На виставці представлено 93 роботи на різноманітну тематику. З огляду на це, тут можна було вибрати все, що душа забажає – під настрій, навіть, якщо він змінюється щохвилини, чи під будь-яку пору року, а не тільки ту, що за вікнами. Урбаністичні мотиви й пейзажі, портрети і натюрморти, живопис, графіка, акварель і гобелени, кераміка і різьба. Абстракція і модерн, традиційний живопис і авторські техніки. Розкіш кольорів, ліній і композицій. Організатори виставки намагалися підтримати і певний художній і мистецький рівень – зі 150 робіт, поданих на виставку, до експозиції, як бачимо, було допущено не всі.

До перших відзивів про експозицію можна віднести думку фотохудожника Тараса Майстришина, котрий зокрема завважив на виставці кілька робіт, які вважає особливими – це зокрема картина Богдана Бринського «Три грації» й роботи молодого художника Володимира Семчука «Нью-Йорк» та «Івано-Франківськ після дощу».

Попри несприятливі в Україні умови для творчості для митців, чимало художників відзначають своє професійне свято. Запам’ятають цьогорічний День художника й семеро молодих талановитих живописців Прикарпаття, яких з цієї нагоди прийняли до обласної організації НСЖУ.

Експерти-мистецтвознавці вважають, що бути художником – це щоденна важка праця на шляху самовдосконалення й самореалізації, а свято – це коли влада не повертається спиною до потреб митця, коли не знищуються ті творчі роботи, які ще залишилися, коли людям потрібна твоя творчість…