У польському курортному містечку Поляніца-Здруй Нижньосілезького воєводства Республіки Польща відбувся XVI міжнародний літературний фестиваль «Поети без кордонів» імені Анджея Бартинського, незмінним організатором якого є керівник Нижньосілезького відділення Спілки Літераторів Польських (ZLP), поет і перекладач Казімеж Бурнат. На цю подію були запрошені також івано-франківські письменниці.
Знаково, що Анджей Бартинський, ім’я якого присвоєне фестивалю, – багатолітній голова Нижньосілезького відділення ZLP – народився у Львові. Через те, що в юні літа втратив зір, під час допитів гестапо в тюрмі на Лонцького, його називали «польським Гомером» і «Поетом двох батьківщин». Його останнім прижиттєвим бажанням було видати книжку в Україні. Ця мрія здійснилася завдяки поетесі, голові Івано-Франківської організації НСПУ Світлані Бреславській та згадуваному К. Бурнату: 2018 року в івано-франківському видавництві «Місто НВ» вийшла друком книжка Анджея Бартинського «Бенкет метелика». С. Бреславська зробила переклад з польської, а пан Казімеж написав переднє слово.
Традиційно, на фестиваль щороку приїжджають неповносправні письменники з вадами зору.
А загалом «Поети без кордонів» – і це чудова традиція – відбувається під патронатом Міністерства культури Республіки Польщі та за підтримки органів місцевого самоврядування воєводства з центром у Вроцлаві, міської влади та бургомістра курорту Поляніца-Здруй. Фестиваль цілком відповідає міжнародному рівню, бо щоразу, крім членів Нижньосілезького відділення ZLP та письменників з інших воєводств, його гостями стають поети з різних країн світу. Цього разу на фестиваль запросили й літераторів із Бангладешу, Греції, Сербії, Латвії, В’єтнаму, Чехії... Україну представляли три прикарпатські письменниці Світлана Бреславська, Ольга Деркачова та Марія Микицей, які презентували свою творчість.
Курортне містечко Поляниця-Здруй розташоване між горами в долині річки Бистриця-Душницька. З огляду на назву річки, можна проїхати через всю Польщу, щоб знову опинитися майже вдома – біля Бистриці і серед гір. Щоправда, є й відмінності – містечко дуже стильне та затишне, з приємними кав’ярнями і збереженою архітектурою – старі вілли на схилах серед дерев мають дуже презентабельний і романтичний вигляд, в них хочеться жити і бути майже загубленою в часі, писати любовні романи, поезію, прогулюватися набережною, розкішним парком, дихати гірським повітрям, пити цілющу воду, в неділю ходити на Службу Божу до старого костелу, слухати орган і щиро вважати, що життя вдалося.
Серед цих казкових ландшафтів у доброзичливій творчій атмосфері минули три дні свята поезії, програма якого була змістовна й різноманітна. На відкритті фестивалю представники повітової та місцевої влади привітали учасників і вручили тим літераторам, хто вперше відвідав Поляніцу, пам’ятні медалі. В міському парку відбулося урочисте покладання квітів до пам’ятника поету Адаму Міцкевичу, читання творів класика польської літератури. Це мало подвійну символіку, бо згадалась постать Адама Міцкевича в центрі Івано-Франківська. От тільки поляніцький пам’ятник – це витесане з каменю обличчя поета – натхненне і мужнє.
Також незвичною подією були поетичні читання в кав’ярні «Богема» у Гайд-Парку. Коли вірші линуть серед великої світлої зали вільно й легко, як птахи, коли у високі вікна зазирають розкішні дерева, і навіть втер стихає, щоб послухати поезію, коли філіжанка кави чи фужер вина робить кожне слово яскравішим та емоційнішим, коли ти знаєш, що перебуваєш серед людей, з якими тебе через декілька днів роз’єднають тисячі кілометрів суші й води, то розумієш, що з таких митей і складається справжнє поетичне життя. Саме ця сила, яка не знає ні меж, ні кордонів, єднає митців. Віршів в авторському виконанні було багато – вони лунали польською, українською, грецькою, чеською, сербською, в’єтнамською, литовською, бенгальською – пристрасні і відсторонені, веселі та сумні, про життя і любов, смерть і вічність, розлуку і минущість життя… Незабутнє враження залишила і Ніч поетів: особливе читання в затишній атмосфері нагадало, що талант – це вміння сміятися та веселитися, мати почуття гумору і дуже легко робити крок від великого до смішного.
Відбулися також творчі зустрічі з членами місцевого літературного клубу «Гелікон», з поетами й поетками із сусідніх містечок, які розширили горизонти сприйняття сучасної польської поезії. Під час дискусійної частини прозвучали доповіді членів ZLP Анджея Вальтера, Анджея Дембковського, Агнєшки Гарасимович про творчість, про поетичне покликання і про літературну критику, про взаємодію між читачем та письменником, про можливості літератури, як ідеології. Цікавим був також виступ голови ZLP – Марека Вавршкевича.
На фестивалі лунали не тільки вірші, а й пісні у виконанні двох талановитих бардівських дуетів – Януша Шкота і Йоанни Баб’яж зі Старого Сонча (Малопольське воєводство) та Аліни й Криштофа Галасів з Познаня.
Особливої уваги заслуговує організація фестивалю. Казімеж Бурнат доклав неабияких зусиль, вмінь, таланту, організаторських здібностей та свій багатий управлінський досвід, щоб все було продумано до дрібниць і реалізовано на найвищому рівні. Комфортне проживання у готелі «Буковий парк», затишна атмосфера, цікаві локації – все це неймовірно сприяло творчості та спілкуванню, породжувало нові плани та генерувало цікаві ідеї.
В цьому сенсі фестиваль ефективно виконує свою місію – не тільки сприяє культурному обміну між народами, таким чином збагачуючи культури, а й доводить, що різні народи об’єднує набагато більше речей, ніж здається на перший погляд. А потужний двигун фестивалю, його невтомний організатор, поет і перекладач Казімеж Бурнат залишається й надалі палким шанувальником України, активно цікавиться сучасною українською літературою, робить переклади польською мовою, бере активну участь у багатьох літературних подіях в нашій країні, вибудовуючи спільний інтелектуальний і культурологічний простір. За вагомий внесок в популяризацію української літератури в Польщі та багатолітню співпрацю з літераторами України, Світлана Бреславська як голова Івано-Франківської організації НСПУ вручила Подяку пану Казімежу Бурнату, що стало приємним додатком до його багатьох заслужених нагород.
