Празник Святої Трійці... Їдемо на храм до Яворова. Якихось дві години їзди легковим автомобілем – і ми у столиці ліжникарства та різьбярства й на вітцівщині названих майстрів світового рівня, де, як написав талановитий поет із села Рожнева Богдан Радиш, «сидять мольфари на соснових лавах – сам Юра Шкрібляк і Корпанюки...». Адже цього року не лише на Прикарпатті вшановують 200-річний та 100-літній ювілеї відповідно Ю. Шкрібляка та В. Корпанюка, а й уся мистецька Україна – якщо не на державному рівні з огляду на гіркі реалії нашого сьогодення, то в мистецьких спільнотах віддає данину пам’яті унікальним творцям скарбів нації.

Завдяки великій праці і старанням Косівської міської територіальної громади на чолі з головою Юрієм Плосконосом та регіонального центру народного мистецтва «Гуцульська ґражда» під керівництвом Василя Лосюка, яких я образно ще назвав би рушіями народної пам’яті, відзначення ювілеїв Ю. Шкрібляка та В. Корпанюка в Яворові мало три основні складові: панахиди на їхніх родинних могилах на місцевому кладовищі, відкриття арт-алеї найвідоміших робіт великих яворівських різьбярів і наукова академія у сільському Народному домі, присвячена творчості майстрів-різьбярів та їхній ролі у народному мистецтві краю, України і світу.

– Ми спільно – і названа громадська організація, і наш відділ промоції – готували проєкт арт-алеї, однією з умов здійснення якого було співфінансування з місцевого бюджету. Збільшені копії робіт яворівських геніальних різьбярів виконували майстри з Косівського інституту декоративно-прикладного мистецтва. У нашій громаді немає промислових підприємств, а основний напрям її економічно-соціального розвитку – туризм, зокрема етнографічний. І в цій сфері ми чи не найпотужніші в Україні. У нас збережено багато народних ремесел, є навчальні установи, які не лише зберігають, а й розвивають народні надбання. Наприклад, в Україні до нематеріальної спадщини ЮНЕСКО увійшли два напрями тутешнього народного мистецтва – петриківський розпис і косівська кераміка. Тож відповідно ми хочемо наші здобутки примножувати. Якщо Косівщина – столиця ремесел, то зокрема Яворів – центр ліжникарства й різьбярства...

Можна тільки собі уявити, як виглядає Яворів у часі храмового сільського празника Святої Трійці! Святковий розмай сонця, переспів церковних дзвонів і дивовижа вишиванок довкруж... Після Святої Літургії у церкві Святої Трійці ПЦУ і панахиди на могилах у центрі села – навпроти Яворівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. (ліцей «Гуцульщина») – відбулося й освячення арт-алеї, очевидно, першої і єдиної в Україні сільської вуличної виставки частини збільшених копій творів великих яворівських різьбярів Ю. Шкрібляка та В. Корпанюка.

Йдеться не про світлини чи малюнки, а про конкретні дерев’яні вироби, виставлені завдяки унікальності арт-алеї на огляд всіх охочих, які за допомогою спеціального програмно-цифрового обладнання виготовили майстри з Косівського інституту декоративно-прикладного мистецтва. Кожну з дванадцяти копій поміщено на зручному для споглядання рівні, паспортизовано, огороджено спеціальним захисним склом, а також забезпечено підсвічування нічної пори, щоб з обох боків можна було зблизька побачити й почерпнути стислу інформацію про них.

Це тільки перший крок задуму, тож, очевидно, довжина арт-алеї буде зростати, адже Яворів багатий на талановитих різьбярів і з інших родин, і не тільки в минулому, а й сьогодні.

– Створення арт-алеї було складним і тривалим. Було непросто матеріалізувати задум, але завдяки допомозі митців, серед яких і заслуженого художника Василя Корпанюка, ми це зробили. Знаєте, скільки ми мали різних зустрічей? Радилися і робили, що має бути. А що з того вийшло – ви бачите. Мені здається, що дуже файно. Адже спочатку планували встановити тільки п’ять робіт Юрія Шкрібляка, фундатора гуцульської плоскої різьби на дереві, та вже під час реалізації проєкту число копій дійшло до дванадцяти.

Та й це лише дещиця з його великого спадку. А крім творів самого пана Юрія, є ще й роботи трьох його синів – Василя, Миколи і Федора, а також внуків Юрка і Семена. Ми відібрали для виставки найбільш відомі роботи майстрів, а водночас ті, з яких можна було зробити збільшені копії. Та арт-алею ще не завершено – чекаємо на роботи правнуків і праправнуків митців. І так, може, дійдемо й до Косова. Час покаже, та надія є. Дякую нашим підприємцям Мирославові Морозюку та Василеві Стусюку. Вони ризикнули, бо ніколи такого не робили. Але взялися щиро – і вдалося...

Якби не війна в Україні, то все було б інакше – зокрема й масштабнішим заплановане відзначення ювілеїв яворівських унікальних майстрів-різьбярів на державному рівні. Та все ж важливо, що на відкриття арт-алеї й наукову академію до Яворова навідалися заступник голови Івано-Франківської ОВА Богдан Футерко та начальник управління культури, національностей та релігій ОВА Володимир Федорак, який, до речі, не пропустив вшанування ювілеїв Ю. Шкрібляка й В. Корпанюка і в обласній науковій універсальній бібліотеці ім. І. Франка.

За інших обставин, може, я б і не акцентував на цих відвідинах – бо така робота цих посадовців. Але в часі війни, на моє переконання, їхня присутність у громаді на вшануванні її талановитих представників – це дієвий вияв розуміння, що культура є вагомим стрижнем національної безпеки України.

Означу головні думки з відзначення ювілейних дат великих яворівських майстрів-різьбярів: по-перше, рід різьбярів Шкрібляків-Корпанюків унікальний, він дав Україні шість поколінь талановитих майстрів, а їхні твори – скарби світового рівня; по-друге, на часі видання друкованого чи електронного презентаційного альбому з роботами яворівських різьбярів; по-третє, і сьогодні актуальне започатковане Національним музеєм народного мистецтва Гуцульщини та Покуття в Коломиї проведення круглих столів, присвячених унікальним майстрам народної творчості Гуцульщини; по-четверте, варто, щоб музейні заклади Прикарпаття мали змогу придбати й експонувати роботи майстрів мистецтв, а митці – творити та утримувати свої родини, бути творцями, а не лише виконавцями, а для цього музеям потрібний потужний фінансовий ресурс, яким мала б забезпечувати їх держава.