Молоді родини із села Гузієва на Болехівщині вимріюють дитячий садок

Автори листа до «Галичини», якщо вірити написаному, молоді батьки із села Гузієва Болехівської міськради, розташованого за кілька кілометрів від міста Болехова у міжріччі Свічі і Герині, вже багато років виношують мрію про відкриття у селі дошкільного навчального закладу. Люди «волають про допомогу» і докоряють керівництву села, проте чинять це злодійкувато –«щоб уникнути проблем», вирішили «зберігати конфіденційність».

– У нашому селі був дитячий садок, – розповідають у листі гузіївці-аноніми, – але після розпаду колгоспу у 90-х роках дошкільний навчальний заклад закрили і приміщення віддали для початкової школи. Відтоді ми виховуємо дітей вдома, або возимо у сусіднє село Міжріччя чи місто Болехів. Це вимагає не тільки багато часу, зусиль і фінансів, а й втомлює дітей, бо місцевий автобус часто переповнений, а маршрути скасовують. Щоденно треба витратити 36 гривень. Ми неодноразово зверталися з проханнями про відкриття дитячого садка до керівництва села і міста Болехова – відхрещуються обіцянками зробити прибудову до початкової школи і роками виготовляють документацію. І роками будуть той садок будувати. Якщо взагалі – будуть. А тим часом колектив сільської ради займає десять просторих кімнат у двоповерховому приміщенні колишньої колгоспної контори – троє бюрократів розкошують. А батьки з дітьми щодень долають кілометри до дошкільних навчальних закладів чи залишають їх вдома, марнуючи дуже важливий час для виховання. Ми просили сільську раду звільнити це приміщення для потреб початкових класів і перебратися до сільського Будинку культури, де є вільні приміщення. Та нам відповідають, що те приміщення аварійне. То може, щоб зекономити бюджетні кошти, доцільніше його відремонтувати, ніж робити добудову до школи? Але влада глуха до проблем нашого життя, а пиха і байдужість заважають їй почути людей.
 Голова Гузіївської сільської ради Ярослава Дяків

…Ми навідалися у село Гузіїв, щоб, по-перше, поспілкуватись із «захоплювачами-бюрократами» колишньої колгоспної контори, а по-друге, перевірити факти, викладені «волачами про допомогу» – молодими родинами у листі до редакції.

Ярослава ДЯКІВ, голова Гузіївської сільської ради:

– Зі мною розмову про «переселення» у Будинок культури ніхто не вів. У селі є збудоване свого часу колгоспом спеціально для дитсадка приміщення, в якому передбачено всі умови для дошкільнят. Але там тепер займаються школярі молодших класів. А у будинку, в якому розміщена сільська рада, нема жодних умов ні для відкриття дитсадка, ні для навчання школярів. Ще кілька років тому я порушувала питання про можливість перевести початкові класи у корпус, де займаються старшокласники, навіть, якщо треба, запровадити навчання у дві зміни, але таким чином звільнити приміщення для дошкільнят і вирішити проблему з дитсадком. Проте освітяни нас у цьому не підтримали, хоч школа наша вже не настільки переповнена. Торік у селі народилося лише п’ятеро дітей. А за приміщення, в якому сьогодні розташовані сільська рада, ФАП, архів, музей, кімната урочистих подій і т. д., ми судилися до п’яти років, бо воно було колгоспним майном і на нього ласо поглядали охочі привласнити. Ми заплатили кошти пайовикам і не захопили, як «конфіденційно» нарікають автори листа, а викупили будинок для потреб громади села Гузієва. Я очолюю сільську раду з 2006 року, і на той час адміністрація села вже розташовувалася у цьому будинку. Свого часу сільська рада і ФАП були на другому поверсі Будинку культури. Тепер ці приміщення аварійні – не годяться ні для культури, ні для сільради. Та й навіть на першому поверсі, де розміщені підрозділи культури, умови погані й обігріваються хіба що дві кімнати. Свого часу ми хотіли звести прибудову до шкільного корпусу для занять учнів молодших класів і навіть почали виготовляти кошторисну документацію, щоб таким чином у селі вирішити питання з дитсадком. Але сьогодні ситуація у державі важка, бо триває війна, тож коштів для втілення наших мрій нема. Я людям пообіцяла, але, на жаль, через безгрошів’я дотримати обіцянки не змогла.

– Чи знає керівництво Болехівської міськради про сільську проблему?

– Офіційні листи ми не писали, але про наші проблеми вони прекрасно все знають. Чинний голова міськради ще під час виборів нам обіцяв, що буде у селі працювати дошкільний навчальний заклад. Та сьогодні Болехівська міськрада взагалі не цікавиться нашим життям, а лише переймається, як би нас об’єднати в ОТГ.

…Гірко таке писати чи когось повчати, але істина очевидна – на неправді ніщо гідне не зросте. А у листі до «Галичини», як дослідили наші журналісти, «молоді родини» із села Гузієва описали, образно кажучи, напівправду. Можливо, тому й прикрилися «конфіденційністю»? Ми оглянули приміщення сільської ради – перший і другий поверхи, і щонайперше спростовуємо інформацію про те, що там «троє бюрократів розкошують у десятикімнатному будинку». На першому поверсі, де працюють сільський голова, секретар сільської ради, бухгалтер та землевпорядник, нема жодної розкішності, а навпаки, навіть затісно для відвідувачів. А на другому поверсі три кімнати займає фельдшерсько-акушерський пункт, архів, музей, є кімната урочистих подій. Окрім цього, ми також з’ясували, що за минулий рік автобус за маршрутом Болехів–Міжрічя через Гузіїв курсував справно і без «зривів», а якщо й ставалися поломки, то його оперативно замінювали іншим і т. д. Тож лист «Волаємо про допомогу», на жаль, більше схожий на злодійкуваті бажання «авторів» дошкулити керівництву села чи звести порахунки із сільською адміністрацією, ніж на конструктивні прагнення молодих родин допомогти громаді Гузієва і знайти спільні шляхи вирішення перезрілої проблеми відкриття у селі дошкільного навчального закладу. Може, через це в авторів «конфіденційного» листа проступає така невигойна ностальгія за «гуманнішою радянською владою»…

Заступник головного редактора газети "Галичина"
Сподобалась публікація? Поширте її на Facebook