У Пнівському замку біля Надвірни відбувся триденний етнофестиваль «Дженджур Фист». Вдалося провести цей захід завдяки тому, що 2019-го райцентр став переможцем щорічного Всеукраїнського конкурсу культурно-мистецьких проектів «Малі міста – великі враження». Його проєкт, який сприятиме відродженню та популяризації культурної спадщини, так і називався – «Проведення на території замку Куропатви (Пнівський замок XV ст.) в м. Надвірна етнофестивалю «Дженджур Фист»…
Нагадаємо, що ідея конкурсу належить ГО «Інститут культурної політики». І його вже вдруге поспіль реалізують Асоціація міст України (АМУ) та Український центр культурних досліджень за підтримки Мінкультури.
Народний депутат Зіновій Андрійович, керівництво району, виконавчий директор Івано-Франківського регіонального відділення АМУ Юрій Стефанчук привітали учасників етнофестивалю, який, на їхню думку, є колоритним і оригінальним й до якого громада Надвірнянщини йшла впродовж років.
Директор «Дженджур Фисту» Володимир Молдавчук розповів чимало цікавинок про нього: «Фестиваль народився 2012 року. Відтоді ми робимо його, як Олімпійські ігри: рідко, але яскраво. Тепер проводимо вдруге. Його мета – це передовсім відродження Пнівської твердині як самобутнього осередку фортифікаційної споруди. Це можливість повернути її минулі славу та пошану. Відрадно, що з’явилися люди, які почали вболівати за замок і реставрувати його… Фестиваль багатовекторний, поєднує гуцульську культуру, галицьку історію, лендарт, реконструкцію середньовічного життя, лицарські турніри, концертні та театралізовані дійства, ярмарки, відтворення традиційних ремесел і побуту Надвірнянщини».
Натхненники фестивалю, за словами В. Молдавчука, шукали щось оригінальне, якусь місцеву цікавинку для його назви. І 2012 року знайшли її… Під горою Сивулею росте дженджур (тирлич карпатський). Корінні жителі гір здавна вважають його окрасою Карпат. Але це і відомий лікувальний засіб ще з часів лицарства. Його лікарські, а інколи навіть магічні властивості помітили і лицарі Ордену тамплієрів. Дженджур належав до дванадцятки найцінніших для них лікарських рослин. Використовували його і мольфари, особливо для лікування чоловічого безсилля та хвороб шлунка. Входив він і до складу чудодійної мазі для відьом, які нібито використовували її для своїх польотів. Загалом у народній медицині відвари та настоянки дженджуру використовують при туберкульозі, бронхітах, подагрі, ревматизмі, артритах, захворюваннях печінки тощо. А фист означає – дуже, моцно, міць, сильно. Словом, фисткорінь.
Отже, й етнофестиваль сам по собі надзвичайний, як і корінь дженджуру. Він дарував можливість не лише повернути галицькій твердині минулі славу та пошану, а й пірнути у вир середньовічного життя та побуту. Та найголовніше – фестиваль має на меті привернути увагу туристів, краєзнавців, істориків, інвесторів до Пнівського замку зокрема та до Надвірнянщини загалом.
Керівник гуртків історичної реконструкції Надвірнянської районної станції юних техніків Ігор Гаврилюк розповів захопливу легенду про походження назви Надвірни:
– У давні часи люди бідували, бо в наших землях запанувала Джінджі-баба. Це була зла чаклунка, яка не давала їм жити. Але в одному поселенні на цих теренах підростало двоє маленьких діточок – хлопчик і дівчинка. Вони були сиротами. Хлопчик мав ім’я Ґал. Йому у спадок від батька залишився меч, яким він вправлявся. А його сестра Рона щиро молилася за добру долю. І Бог почув її молитви і дав людям на землю корінь дженджуру, який рятував їх від усіляких хвороб. Та коли Джінджі-баба це побачила, то вирішила знищити те поселення. Однак на його захист став маленький Ґал зі своїм мечем, який порубав Дженджі-бабу – вона знялася в небо чорною вороною і впала в річку. І вода в річці стала чорною. Дотепер вона протікає повз місто Надвірну, вода в ній досі чорна. Називається вона Ворона. Люди почали жити на її березі, тобто над Вороною, а їх почали називати надвороняни, тож місто з часом і отримало назву Надвірна».
Упродовж дійства тривали виставки вишиванок і гастрономії сіл Надвірнянщини, костюмовані середньовічні бої, виступи рок-гуртів, кіносеанси, фаєр-шоу, ярмарки виробів народно-прикладного мистецтва, майстер-класи з середньовічних танців, гончарства, ковальства, ткацтва, виготовлення ляльок-мотанок тощо. Також упродовж трьох днів фесту працювало дитяче містечко «Дженджурик».
Директорка Зеленського сільського будинку культури Наталія Осташук привезла на фест сучасні і давні вишиванки, які притаманні тільки Зеленій, бо вважає, що їхні оригінальні візерунки милуватимуть очі гостей. «Гляньте, які гарні в нас рушники, – каже пані Наталя. – Вони як людська доля». Крім цього, демонструвала розмаїття їжі, яку приготували сільські господині. Найбільше було грибних страв: мариновані білі гриби і опеньки, квашені грузді, грибні котлети і паштет, смажені голубінки в лізоні… А ще – дари осені і пишні, апетитні пампухи. Пані Наталя не лише ділилася досвідом зеленських господинь, а й хотіла навчитися чогось нового від представниць інших сіл.
А народний аматорський фольклорний колектив «Відлуння Карпат» Пнівського будинку культури продемонстрував обряд збирання молодої до шлюбу і прихід молодого (весілля 30-х рр. минулого століття). Його співкерівниця Галина Пуканюк переконана, що цей показ приємно здивував учасників свята.
У «Дженджур Фисті» взяв участь і мер міста Шомкута Маре (Румунія) Георге Буда, який поділився враженнями від колоритного дійства: «Я втретє святкую День Незалежності України у Надвірні. Цього разу тут ще й відбувається фестиваль, де представлено давній традиційний одяг українців, вишивки, кулінарні вироби тощо. А ще захід наповнений добротою і теплом. Я завжди приїжджатиму сюди, коли мене запрошуватимуть».
Волонтерка Корпусу миру США в Україні Леслі Нолан, яка працює в ГО «Надвірнянський туристично-інформаційний центр», також поділилася враженнями від фесту: «Тут чудово, кольорово, різноманітно, цікаво… Люди сповнені щастя».
А завершальним акордом свята стало спалення солом’яної Джінджі-баби, що символізує перемогу добра над злом. Упродовж фестивалю люди записували на папірцях свої хвороби, негаразди тощо, потім віддали це все Джінджі-бабі і спалили її...
