Як ми вже повідомляли, у видавництві «Фоліант» в Івано-Франківську вийшла друком нова поетична збірка Миколи Істина (Дідошака) «Поетичні новини». Попри те, що автор нині у рядах ЗСУ захищає Україну від російських загарбників, його поезію не можна означити окопною, фронтовою, армійською чи воєнною.
У творчості М. Істина є окремі поетичні цикли означеної тематики, зокрема й у новій збірці. Проте поет і у час війни сповідує свою світоглядно-мистецьку концепцію некстмодернізму (коли вже не форма твору домінує над його змістом, як у модернізмі, а ідея проявляється у формі), свого часу викладену й обґрунтовану і в його літературознавчих текстах, попри художні твори.
Не завжди бита дорога – це правильний напрям.
Не історична, а філософська мені до вподоби пряма.
А бачите, не молиться сонце
до придуманих вами богів,
окрім, можливо, до того, якого не знаєте в лице
і не читаєте його блогів.
Не кидається Небо камінням
у ворога, вашої панни Політики під навіянням.
І смерть перекреслює в посвідченнях
вашу правову причетність до вічності.
І мій вихід з усталених правил,
котрі у вільне плавання відправив,
із норм епохи, де людина пов’язана і покрита,
як вихід з Єгипту,
як розширення меж душі
віршами,
як новословокраїни,
і наступних сенсів новини,
паралельні космоси
зі слів...
(«Паралельні космоси»)
– Крім того, що видаю збірки, свої твори постійно друкую на майже пів сотні різних платформ – на сайтах і в соціальних мережах, – розповідає Микола Істин. – «Поетичні новини» мають свою концептуальну філософію, це не просто набір віршів. У книжці я об’єднав свої ідеї про розвиток світу, його майбутнє, про еволюцію людини та її душі у всесвіті, про будучину літератури. Деякі з цих поезій перекладено на французьку, і їх більше знають саме у Франції, а не в Україні, попри те, що я абсолютно не володію французькою. Французи надзвичайно цікавляться літературою некстмодернізму, а кожен її прозовий чи поетичний взірець досліджують, образно кажучи, як під мікроскопом, – серйозно й фахово.
– Та все ж, як бачимо гортаючи книжку, не оминаєте у творчості й гіркоту нинішніх українських реалій як чинний військовослужбовець ЗСУ…
– Звичайно, дещо з циклу армійських віршів у книжці є. І вони – то передовсім мій осібний досвід і розуміння своєї ролі у війську. Мене побратими по службі часто просять написати правду, як воно насправді є у рядах захисників. Але я запитую їх: а навіщо? Ліпше напишу не про правду, а про якусь вищу матерію і, образно кажучи, так покажу істину. Побратими також просять мене часто щось прочитати з написаного, але, на мою думку, більшість із них не розуміють змісту моїх творів, тож, закономірно, й не можуть сприймати їх серйозно. Але як некстмодерніст у письменстві навіть у час війни я не змінив свої погляди й творчі сенси…
Голови
зі злоякісними ідеологіями
знову загарбують життєвий простір,
окуповують пострілами
в життя,
несуть смерть,
і чомусь саме такі, що зло сіють,
вкотре правлять в Росії.
Боремося з їхніми багаточисельними арміями зомбованими,
із їхньою псевдоподобою людини,
яка заплямована кров’ю невинних і пораненої днини.
Обороняємо істинне право бути собою,
відстоюємо добра свободу,
його творчості,
поетичності,
як світові фортеці правди щастя
Європи щит від путінської напасті,
за це епіцентром війни
стали міста і села України.
(«Війна»)
Довідка «Галичини»
Микола Істин (Дідошак) – член літературної платформи «Об’єднані словом». Автор книг: «Некстмодернізм постМАЙДАНівського паралельноАТОвського періоду» (2018), «Всесвіти душевтілених слів» (2019) та «Еволюція поезії» (2023). Ініціатор створення й організатор заходів літоб’єднання «Планета Наступного Слова» (2011 – 2013 рр.). Твори автора друкували у мистецькому альманасі «Нащадки Митуси» (Галич) – дебютував на його сторінках, а також у газетах «Літературна Україна», «Українська літературна газета», «Дебют-газета», «Галичина», у журналах «Дзвін», «Дніпро», «Німчич», «Літературний Чернігів». Їх перекладено на французьку, німецьку та англійську мови. Він є лауреатом і дипломантом обласних, всеукраїнських і міжнародних літературних конкурсів.
