Процеси децентралізації сьогодні сприймають неоднозначно, зокрема і на Прикарпатті. Серед тих, хто хоч і критично, але, як мовлять, з розумом аналізує і сприймає зміст реформ – і голова Виноградської сільської ради на Городенківщині Михайло ГОБЛИК. Після понад півстолітнього стажу роботи на керівних посадах Михайло Михайлович, попри добре розуміння всіх слабких місць у процесі створення об’єднаних територіальних громад, все ж таки зізнається, що сьогодні ОТГ – на часі, більше того, він не втратив надію створити Виноградську ОТГ, проте категорично негативно ставиться до заснування ОТГ з великою кількістю населених пунктів. Порівнює їх з колишніми колгоспами, де головно процвітали центральні садиби, бо там, як сам каже, «ночував» керівник господарства, а чим більша кількість сіл була підпорядкована колгоспу, тим менш ефективним було управління підрозділами колективного господарства і меншою – увага до їхнього розвитку…

– Ґаздуємо. Ще 2015 року, коли вийшов закон про добровільне об’єднання територіальних громад, я хотів створити, а точніше, створив Виноградську ОТГ, до якої входили Острівецька, Росохацька і Виноградська сільські ради – шість сіл: Прикмище, Росохач, Острівець, Виноград, Рогиня і Хвалибога. Подали документи, але обласна комісія навіть після кількох засідань нас не затвердила. Вишукували всякі причини... А ми уже два роки працювали би як ОТГ. Я тоді їм літературно сказав так: «Всі потічки впадають в озера і моря, і ми – невеличка виноградська громада, можемо будь-коли – якщо будемо нездатні самостійно господарювати, – влитися чи то в городенківську, чи в коломийську громаду. Але так не сталося й досі. Хтось зумисно гальмував запровадження реформ.

– То що, вже, образно кажучи, поставили хрест на створенні Виноградської ОТГ?

– Наприкінці листопада відбулася нарада в обласній державній адміністрації з формування перспективного плану створення ОТГ на Прикарпатті. І ми довідалися, що всі згадані шість сіл повинні увійти до Гвіздецької ОТГ на Коломийщині. Я не заперечую – хай планують. Річ у тім, що вони лише йдуть до народу, а ми вже йдемо від народу. Я так і сказав заступниці голови Івано-Франківської ОДА Світлані Федорів. Цього року останні вибори будуть 22 грудня, а відтак аж у жовтні 2020 року.

– Михайле Михайловичу, уточніть, будь ласка, чи вдалося Вам зберегти шанс для утворення Виноградської ОТГ?

– Я знову до 15 грудня готую необхідні матеріали. Маю згоду острівецької громади, а росохацька не хоче. Тож за нашими планами, якщо документи пропустять, до Виноградської ОТГ мали б увійти громади сіл Винограда, Острівця, Рогині і Хвалибога.

– Отже, нарешті на Городенківщині створилася б перша ОТГ?

– Так. Або закон ще допускає створення великої сільської ради. Що сказати? Тими сільськими радами вже крутили не раз. У нас уже була така сільська рада, а відтак її поділили на дві. В обласній адміністрації я заявив і таке: «Наша децентралізація буде існувати таким чином, як колись існували великі об’єднані колгоспи. Ними керувати було неефективно. Тоді розвивалося лише центральне село. А інші села ниділи. Кажу відверто, бо свого часу я працював секретарем парткому в такому колективному господарстві. І що? Розвалилися колгоспи? Розвалилися…». Бо чим менша кількість населення, тим краще видно недоліки і те, що потрібно зробити. Так простіше й ефективніше використовувати кошти. Натомість якщо до Городенківської ОТГ увійде 27 сільських рад, то це буде те, що й до децентралізації. Сьогодні там депутати, як їжаки, між собою колються. Міська рада не може прийняти ніякого рішення. Тому й нема в районі жодної ОТГ.

– Ви кажете: так – недобре й отак – зле… А як, на Ваш погляд, було би добре?

– Я знаю, що ні Кабмін, ні Верховна Рада ніколи цього не зроблять. Я домагався, але усвідомлюю, що намарно. На мій погляд, навіть без ОТГ ті кошти, які громада заробляє на своїй території, повинні надходити у сільську раду. А сьогодні, наприклад, з нашої сільради 1 млн 200 тис. грн ідуть не в наш бюджет, а в державний. Як вони далі розпорошуються – не знаємо… А дати б такі кошти громаді – був би толк. Ми ж маємо у потенційній ОТГ шість тисяч гектарів родючої землі на 4,8 тис. населення. Хоч багато що порозвалювали, але основні об’єкти інфраструктури ми зберегли. Проте бракує коштів на ремонт доріг. Адже наш сільський бюджет – лише 830 тис. грн. Але боргів не маємо, попри те, що допомагаємо і школі, і медичній сфері й ін. Колись я просив людей не продавати за копійки свої майнові паї – не слухали, продавали. Мене найбільше хвилює, щоб зароблені громадами гроші влада повертала назад і щоб села розвивалися. Щоб наша громада, наприклад, не ходила за депутатами і не плакала, благаючи коштів на укріплення берегів річки Чорнявої… Щоб не розказували байки, що ту чи іншу дорогу зробив депутат Верховної Ради Тимошенко… Звідки такі гроші? Він що, заробив три мільйони? Це ж наші гроші.

– Ви сподіваєтеся, що створення об’єднаної територіальної громади змінить ситуацію у громадах і наголошуєте, що йдете від людей? А чи хочуть виноградці ОТГ?

–Так, і виноградці, й острівчани ставляться до створення ОТГ добре і підтримують цю ідею, як, до речі, й районне керівництво. Лиш би обласна влада нас зрозуміла. Наш район через те, що не створив жодної ОТГ, втратив не менше 50 млн грн, які могли би піти на розвиток сіл. Виноград – у центрі головних шляхів, село газифіковане на 90 відсотків. А центр є центр. Хоч багато людей виїжджає на заробітки – майже десята частина – головно до Польщі, Італії, Росії й т. д. У селі 950 пайовиків мають по 1,2 га земельних наділів (паїв). Свого часу поділили землю трохи неправильно, а тепер маємо наслідки. Але… Є й інша проблема – в одних селах з оренди мають значно більше, ніж в інших…

– І насамкінець уже традиційно – кілька слів про найближчі плани…

– Хочу видати нову книжку художньої прози «Крихти життя» до свого 70-річчя. Сьогодні її редагує відомий поет і ваш колега Іван Гаврилович. А загалом у моєму набутку вже є три: «Червона папороть», «Село над Чорнявою» і «Ангели не вмирають». Виноград – село мужності і творчих людей: Василь Фурик – поет, Василь Мацієвич – поет і композитор, світлої пам’яті Василь Михайлищук – поет, Галина Захарук – поетеса, Василь Дроник – поет і композитор, Надія Гаврищук – поетеса, Парасковія Грицько – художниця і вишивальниця та ін…

Нагадаємо ще раз, що Городенківщина – єдиний район на Прикарпатті, в якому з 2015 року, попри всі потуги окремих ініціаторів, таких, приміром, як сільський голова Винограда, не створено жодної ОТГ. Що це – байдужість, ігнорування, саботаж чи недолугість на рівні керівництва району й області? Як кажуть, добра тема для роздумів. Бо ж не буває наслідків без дій.