Любов до читання можна і треба прищеплювати змалку

Моє покоління жило у світі книжок, теперішнє живе у світі ґаджетів. «У дворі гралися діти. Кожен у своєму смартфоні», – цей жарт, на який натрапила у всесвітній павутині, дуже влучно характеризує сучасний стан речей. Його, звісно, потрібно прийняти, але це не означає, що не варто намагатися щось змінити. Відомий модельєр Карл Лагерфельд казав: «Книжки – це наркотики в твердих палітурках. Я щасливий книжковий наркоман». Тож поспілкувавшись з директором бібліотеки для дітей, вчителем початкових класів та дівчинкою-книголюбкою, спробувала з’ясувати, як перетворити сучасних дітей з «інформаційних зомбі» на «книжкових наркоманів».

Ні дня без книжки

Софійка Кравчук не уявляє свого життя без читання

Про те, що сучасні діти не читають, чую останні 10-15 років від самих дітей, їхніх батьків та вчителів. Але я все-таки не поспішала би з висновками і не називала усіх сучасних дітей нечитаючими, адже серед них є і справжні книгомани, котрі не можуть прожити і дня без книжки.

Софійка Кравчук навчається в другому (шостому) класі Української гімназії №1 м. Івано-Франківська і вона справжня книголюбка. Їй лише 11 років, проте вже встигла прочитати величезну кількість книжок, деякі – по декілька разів. Найбільше дівчинка любить «поглинати» детективи, фантастику, фентезі та жахи. Читає не лише дитячу та підліткову літературу, а й дорослу. З дорослих книжок прочитала «Вбивство Роджера Екройда», «Убивство за алфавітом», «Десять негренят» Агати Крісті, «Воно» Стівена Кінга, «Ктулху» Говарда Лавкрафта. До речі, саме Агата Крісті є улюбленою письменницею гімназистки.

«Стараюся прочитати хоча б декілька сторінок кожного дня, бо я дуже люблю читати, але у мене надзвичайно завантажений день, постійно навчаюся, тому в перервах між навчанням можу трішки почитати, – розповідає Софійка. – Недавно перечитувала «Шерлока Холмса», а от сьогодні читала книжку зі шкільної програми «Митькозавр із Юрківки» Ярослава Стельмаха. Найменша кількість сторінок, які можу прочитати на день – десь 50. Недавно за 5 годин прочитала 540 сторінок. Це я на урок української літератури читала «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка».

Зазвичай батьки сварять дітей за те, що вони не читають. У родині ж Софійки все навпаки. Буває, що батьки забороняють їй читати чи встановлюють ліміти на кількість прочитаних сторінок, щоб у дівчинки не псувався зір від надмірного читання. «Софійка читає кожного дня, – розповідає мама дівчинки пані Оксана. – На канікулах ставимо ліміти – читати не більше 200 сторінок на день, бо вона била рекорди – читала по 600-700».

Софійка розповідає, що прочитала усі книжки, котрі є у неї в домашній бібліотеці, а їх у неї чимало. Якщо бути точною, то вісім з половиною полиць величезної книжкової шафи повністю заповнені виданнями. «Іноді беру книжки у своїх подруг, і ще можна врахувати те, що я перечитую по три-чотири рази ті книжки, які вже прочитала», – зауважує дівчинка.

Така надмірна любов до читання у Софійки Кравчук є закономірною, адже дівчинка навчилася читати в доволі ранньому віці – в неповні чотири роки. А її захоплення світом літератури розпочалося з творів англійського дитячого письменника Джеремі Стронґа. Пані Оксана розповідає, що коли її донечка була у другому класі, купила їй всі книжки цього автора, котрі на той час були перекладені на українську мову. І саме його «Гармидер у школі» був першою великою книжкою, яку прочитала майбутня книголюбка.

Софійка зізнається, що її захоплення читанням дає їй дуже багато переваг, наприклад, вона може набагато краще висловлюватися, пізнає нові літературні жанри, дізнається багато цікавого та нового. Дівчинка переконана, що в тому, що сучасні діти менше читають, аніж їхні попередники, винні новітні технології. «Хтось вважає інформаційні технології набагато цікавішими, аніж сидіти вдома і читати книжку. Дехто читає якийсь твір в електронному варіанті, їм так зручніше чи вважають, що паперові книжки – це щось нудне і застаріле», – коментує дівчинка.

Моя співрозмовниця переконана, що дорослі в прагненні прищепити своїм дітям любов до читання не повинні перегинати палку. «Якщо дитина дуже сильно впирається і не хоче читати, то не треба її аж так сильно примушувати це робити, бо вона може в майбутньому ще більше зненавидіти читання. Краще якось зацікавити її, показати, що в книжці може бути набагато цікавіший сюжет, аніж в якійсь грі чи мультфільмі», – переконана вона.

Читати, читати, і ще раз читати

Любов до читання – це навик, який можна і потрібно прищеплювати з самісінького дитинства. Зізнаюся, в дитинстві я дуже любила читати. Але тоді ще не існувало настільки розвинутого світу ґаджетів та соціальних мереж, тому батькам було простіше прищепити своїм чадам любов до літератури загалом і читання зокрема. Сьогодні ж дорослі мають зрозуміти, що швидше за все їхні діти не будуть читати, якщо не приділити цьому увагу, зусилля і час.

Коли потрібно починати читати своїм дітям? Відповідь на це запитання передбачувана – якомога раніше. Фахівці рекомендують розмовляти з дитинкою та читати їй казки, коли вона ще перебуває в утробі матері. Вже після народження малюка не варто зупинятися, потрібно читати йому якомога більше, особливо казок. «Не треба чекати поки дитина навчиться букв, грамоти і буде сама читати. Читайте їй, поки вона ще не вміє цього робити, починайте з 10 хвилин на день, – радить директор Івано-Франківської обласної бібліотеки для дітей Ірина Тацакович. – Батьки повинні змалечку читати своїм дітям, бодай малесеньку казочку, бодай віршик. Основне – читати казки, тому що в дітей в такому маленькому віці формується уява, вони починають фантазувати і це впливає на їхній розвиток».

«Дітям дуже бракує спілкування, вони не вміють висловлювати свою думку, у них дуже маленький словниковий запас. Тому батьки з раннього віку повинні читати своїм дітям казки на ніч, – коментує вчитель початкових класів Івано-Франківської загальноосвітньої школи № 21 Христина Дорикевич. – Коли ж батьки читають своїм дітям, у них відкладаються в пам’яті ті слова, які вони чують, розвивається пам’ять, уява, вміння слухати, яке є одним із ключових під час навчання в школі. Тому що коли ви читаєте дитині, вона насамперед вчиться слухати вас, і в майбутньому їй буде легше слухати вчителя. Втім, читати повинна не лише мама, а й тато, бабуся, дідусь. Важливо, щоб діти чули різні тембри голосу, інтонацію. Наголошу, що потрібно читати з інтонацією, адже монотонне читання ніколи дитину не зацікавить».

Щоб читати книжки, не обов’язково вміти читати. Не вірите? А дарма. Сьогодні у книгарнях є величезна кількість ілюстрованих книжок для дітей. Тож малюки, котрі ще не знають грамоти, можуть читати такі книжки за малюнками, словом, фантазувати і вгадувати про що там йдеться. «В бібліотеці маємо книжечки в грубих палітурках з малюнками, і наші наймолодші гості розкладають їх, дивляться, – розповідає І. Тацакович. – Моїй внучечці 2 рочки, то я «читаю» з нею такі книжки, показую білочку, зайчика тощо».

Найкраще працює власний приклад. Якщо дитина бачить, як читають її батьки, то й сама буде тягнутися до книжок. «Як живеш сам, так будуть і твої діти жити, – наголошує директор бібліотеки для дітей. – Приклад завжди впливає, спеціалісти рекомендують навіть зачитати уривок з дорослої книжки та обговорити описану ситуацію з дитиною».

Примушувати дитину читати чи застосовувати читання як покарання – це найкращий спосіб, як відбити у неї охоту від книжки назавжди. Втім, можна спробувати встановити щоденні норми для читання. За словами Х. Дорикевич, 20 хвилин на день – це мінімум, з якого можна починати. Але це підійде вже для дітей шкільного віку, які вже навчилися читати: «Потрібно, щоб дитина хоча б 20 хвилин на день приділяла читанню, менше – телефонам, планшетам, іграм на комп’ютері, телевізору. Зрозуміло, що потрібно зацікавлювати дитину читанням з раннього віку, але йти в ногу з сучасністю. Ніхто не каже, що треба забирати ґаджети і натомість давати книжку, сьогодні це все можна поєднувати. Наприклад, можна сказати: от почитаєш 20 хвилин і зможеш пограти 30 хвилин в ігри».

Екскурсії у світ літератури

Дитину потрібно ознайомити зі світом книжок, щоб вона побачила, де вони «живуть». В цьому допоможуть прогулянки до книгарні, бібліотеки, де вона зможе обрати книжку, яка їй буде цікавою. «В бібліотеці діти бачать своїх однолітків, їм стає цікаво, бо вони люблять переймати приклад своїх ровесників», – наголошує І. Тацакович.

Вона також зауважує, що більшість батьків помиляється, коли думає, що вести своїх дітей до бібліотеки потрібно тоді, коли вони вже вміють читати. Насправді це не так, адже важливо, щоб малеча звикала до бібліотечної атмосфери. Тож в обласній бібліотеці для дітей є чимало читачів, які ще не вміють читати, проте залюбки розглядають гарні ілюстрації. «Так дитина звикає тримати книжку в руках, гортає її, розглядає, і так в неї прищеплюється любов до книжки, – роз’яснює директор бібліотеки. – На цьому етапі також важливо виховувати бережливе ставлення до книжок, говорити, що можна розглядати, а от рвати і писати – ні, бо є різні видання, є розмальовки, їх можна малювати, а ця книжечка вже намальована, її треба дивитися».

За словами Ірини Тацакович, чи вдасться дитині прищепити любов до читання, залежить не лише від батьків, а й від вчителів початкових класів. «Співпрацюємо з центральними школами міста: №5, №7, №3, №1, №11, діти з цих навчальних закладів приходять до нас на різноманітні заходи, – розповідає пані Ірина. – Є дуже активні вчителі, котрі постійно приводять цілий клас до бібліотеки. А вже як дитина приходить до нас, то наші працівники намагаються її зацікавити, пропонують літературу, цікавляться її вподобаннями, випитують: «Чи ти вже щось читав?», «А які книжечки маєш вдома?», «А що тебе цікавить?», «Які мультики дивишся?». Словом, дізнаються вподобання дитини, щоб підібрати їй саме ту книжку, яка припаде їй до душі».

Нові часи – нові герої

Важливо, щоб діти вже з раннього віку звикали до книжок, тож у вашому домі має бути багато літератури, як дитячої, так і дорослої. Малюка мають оточувати книжки, тому купуйте і даруйте їх своїм дітям. Але коли вже вирушите по книжкову новинку, не забудьте з’ясувати уподобання дитини, а ще краще – візьміть її з собою, щоб вона могла сама вибрати для себе літературний твір, який читатиме із задоволенням. І не забувайте, що не завжди ті книжки, котрими ви у своєму дитинстві зачитувалися, сподобаються вашим дітям. Тому не нав’язуйте своїх уподобань, а дозвольте їм самостійно знайти своїх улюблених письменників і твори, які захочеться перечитувати ще і ще.

Христина Дорикевич розповідає, що сучасні діти захоплюються героями казок, мультфільмів, коміксів, полюбляють їх копіювати, бавитися іграшками, котрі втілюють того чи іншого персонажа. І це захоплення можна поєднати з читанням. Наприклад, прочитати дітям якусь казкову історію, а потім на її основі придумати цікаву гру, для дівчинки можна пошити чи купити сукню як в казкової героїні. За такої умови в малечі читання асоціюватиметься з цікавою та захопливою грою, а не з нудним процесом.

Зупинитися на найцікавішому місці

Х. Дорикевич радить читати своїм дітям не всю казку чи повість, а спинитися на найцікавішому місці і запропонувати дочитати самостійно. Пригадую, такий прийом часто застосовувала на уроці зарубіжної літератури наша вчителька, і він справді працював. Вона переповідала зав’язку твору і на найцікавішому зупинялася. А далі я вже не могла дочекатися закінчення уроку, щоб побігти до бібліотеки, взяти ту книжку і якнайшвидше дізнатися, чим усе закінчилося.

Придумати альтернативне продовження – такий експериментальний метод Ірина Тацакович випробовувала на практиці зі своїми дітьми та внуками: «Моєму внукові 6 років, читаю йому казку, зупиняюся на якомусь кульмінаційному моменті і запитую: «А як ти думаєш, чим там все закінчиться?». І дитина включається в цю гру, фантазує, придумує своє закінчення, котре може кардинально відрізнятися від авторського, адже казки пишуть дорослі. І обов’язково потрібно дитину хвалити, казати: «Ти краще придумав, аніж її автор, дорослий», «Ти молодець!». А потім почитайте оригінальне продовження казки і обговоріть його. З дитиною треба говорити і читати. Це основне».

І. Тацакович наголошує, що читання – це найбільший стимулятор для активності мозку та збагачення мови. Той, хто багато читає саме художньої літератури, має розвинуті уяву та фантазію, може чітко і грамотно висловлюватися, має власну думку та переконання, і такими людьми важче маніпулювати та нав’язувати свої погляди на життя. Тож якщо хочете, щоб ваші діти зросли саме такими, мерщій починайте прищеплювати їм любов до читання. Адже, читаючи книги, вони матимуть доступ до безцінних скарбів.

Редактор відділу газети “Галичина”