28 березня на екрани українських кінотеатрів вийшла прем’єра художнього фільму «Лишайся онлайн» про перші дні повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, який знімали вже під час великої війни. Особливість цієї стрічки в унікальному для нас форматі скринлайф – це коли події розгортаються на екрані ноутбука. У світі теж таких стрічок негусто – лише близько 30.

Івано-франківським кіноманам пощастило. До кінотеатру «Космос» на допрем’єрний показ стрічки завітала режисерка Єва Стрельнікова, акторка Єлизавета Зайцева та продюсер й автор ідеї Антон Скрипець. Вони розповіли присутнім про цікаві факти з підготовки стрічки й те, що залишилося за кадром. Зокрема, що фільм знімали в хронологічному порядку. Зробили це за 14 днів.

Автори фільму наголосили, що задумали його у березні 2022 року й насамперед планували показувати іноземній аудиторії, щоб мотивувати її допомагати Україні. Світова прем’єра фільму відбулась у липні 2023-го на фестивалі «Fantasia» у Канаді, де він отримав одну з головних нагород. А після закритих показів в Україні творці стрічки зрозуміли, що вона актуальна і для українців.

«Лишайся онлайн» – це не просто нова кінострічка про війну. Це свідчення епохи, коли війна транслюється в інтернеті, а люди рятують одне одного за допомогою онлайн-інструментів. Це не авторське кіно, а глядацьке, адресоване широкій аудиторії. Але воно має вікове обмеження – 16+. «Ми розповіли нашу історію дуже доступними інструментами, де можна і посміятися, й поплакати, подивитися на героїню як на саму себе. Ми розповідали не про війну, а про українців під час війни», – наголосила Єва Стрельнікова.

Власне, фільм і переносить глядача у березень 2022-го... До головної героїні стрічки айтішниці Каті (Єлизавета Зайцева) потрапляє ноутбук невідомого чоловіка. І поки вона встановлює на нього програму для підрозділу свого брата Віті (Олександр Рудинський), який записався у ТРО, з жінкою зв’язується хлопчик Сава (Гордій Дзюбинський), який зміг евакуюватися до Львова, тоді як його батьки залишилися в Бучі. Тож жінка намагається онлайн розшукати власника комп’ютера – батька Сави, ризикуючи життям своїх близьких. А ще вона пробує здійснити мрію хлопчика, щоб той не перестав вірити у супергероїв і зміг упоратися з усіма випробуваннями, які випали на його долю.

Для мене це фільм про звичайних українців, у яких не залишається вибору, крім як усупереч своїм страхам стати героями.

Як уже згадувала, стрічку знято незвичним способом – фактично всі події розгортаються на екрані монітора комп’ютера й у смартфоні. «Це формат, в якому ми всі існували на початку повномасштабного вторгнення, – коментує Антон Скрипець. – Це спричинило такий вибір. На початках було складно через те, що ми вигадували технологію, у нас її не було, ми не мали моделі. Тому з технологічного погляду, методом проб і помилок, проходили дуже багато цікавих процесів і розв’язували багато цікавих задач».

«Лишайся онлайн» – це не класичне кіно з довгими монологами чи динамічною взаємодією у кадрі, це щось зовсім інше, дуже схоже на реальне життя. Формат скринлайфу дуже добре працює, бо робить глядача безпосереднім учасником подій. Через якийсь час екран монітора головної героїні стає твоїм і ти бачиш його своїми очима. І цей ефект я відчула на собі. Десь уже на 10-й хвилині стрічки в мене стерлися межі між реальністю та екранною картинкою. Здавалося, що це все проживаю я. І це безперечно підсилює ефект від фільму.

Говорячи про жанр, творці стрічки зазначають, що це драма, трилер, екшн, що «чесно передає «адреналіновий період», який українці проживали після 24 лютого 2022 року. Для мене ж це трилер, коли глядач сидить, мов на голках, і не може прорахувати, що буде далі. Фільм тримає в напрузі з першої і до останньої хвилини. Переживання за героїв не відпускають ні на мить.

У фільмі знялися також такі відомі українські актори, як Олеся Жураківська (мама), Катерина Кістень (російська «мамаша») та ін. Це по-справжньому зірковий акторський склад, який упорався зі своїм завданням. Незалежно від того, що раніше ти міг бачити того чи іншого актора чи акторку в іншому амплуа, тут ти забуваєш про все, і віриш в історію, яку тобі розповідають.

Через особливості формату актори не взаємодіяли між собою на майданчику чи навіть онлайн, проте під час перегляду картини цього не видно. Сцени настільки майстерно й чесно зіграні, що глядач не помічає цієї вимушеної особливості. Хоча режисерка зазначила, що це був один із найскладніших моментів під час знімань.

Як на мене, виконавиця ролі Каті Єлизавета Зайцева зріднилася зі своєю героїнею – не зіграла її, а стала нею. Мені здавалося, що не дивлюся кіно, а спостерігаю за грою реальних емоцій із життя. Це було дуже чесне і справжнє втілення надскладної ролі. Впевнена, що в акторки попереду багато цікавих ролей, але ця буде однією з найсильніших.

Цікаво, що під час напружених зйомок Єлизавета Зайцева була на шостому місяці вагітності. «Мені було дуже складно, – коментує акторка, – але здається, що допомагав мій син. Знімальний день тривав 12 годин, і це інший формат, у мене не було партнерів, я одна на майданчику з режисеркою. Всі мої партнери – по той бік екрана, і їх знімають в інші дні. А я просто граю з чорним екраном, тож усе відбувається в моїй голові та уяві. Через це було важко, бо фільм доволі емоційний. Мені доводилося плакати по 5-7 дублів. Навіть не плакати, а істерити».

Скажу відверто, я боялася йти на цей фільм, адже мені дуже не хотілося побачити на екрані спрощене чи прикрашене переосмислення війни. Та вже на перших хвилинах фільму зрозуміла, що мій страх даремний. Режисерці вдалося тонко й обережно передати ті події і відчуття, які ми проживали на початку 2022-го. Найважливіше, що їй вдалося зберегти баланс. Вона не вдалася ні до самозаспокоювання, що все, врешті-решт, буде добре, адже війна несе з собою втрати, ні до надмірного трагізму. Події фільму й кінцівка є чесними: вони показують смерть найрідніших і найближчих. Але при цьому вони зберігають здатність дитини мріяти, навіть у найважчі часи.

Антон Скрипець на пресконференції попередив журналістів та глядачів, що на них чекають емоційні гойдалки. І вони справді були: то ти сидиш і не можеш дихати від напруження з очима повними сліз, а через хвилину вже усміхаєшся. У моєму розумінні мистецтво – це те, що змінює тебе, не залишає байдужим. І цей фільм такий. Він має неймовірно сильний ефект, навіть фізичний – після завершення мені складно було говорити, тремтіли руки, обличчя червоніло від сліз. Так, це складний фільм. Він ятрить ще не загоєні рани, але є надзвичайно вчасним і потрібним саме для українців.

Після останнього кадру не варто поспішати на вихід. Ні, там не буде сцени після титрів, зате буде к’юаркод, за яким можна пожертвувати кошти на рації для військових. І це дуже вдале рішення, адже після перегляду цього неймовірного фільму виникає сильне бажання щось зробити заради нашої перемоги. Крім цього, 20 відсотків касових доходів продюсери стрічки передадуть у фонд «Повернись живим» на потреби ЗСУ. Тому це ще одна вагома причина, щоб відвідати показ «Лишайся онлайн» у кінотеатрі.

Насамкінець не можу промовчати про назву стрічки. Як на мене, дуже влучна. Попри те, що вона точно передає формат кіно та його наповнення, для мене це ще дуже важливий меседж – лишатися онлайн. Тобто не абстрагуватися від війни, не заплющувати очі на те, що відбувається навколо, а долучатися до роботи, допомагати, адже те, коли закінчиться ця війна, залежить від кожного з нас. Це потрібно розуміти. Тому я переконана, що таке кіно – на часі.

Пишучи рецензії на українські стрічки під час великої війни, я свідомо не ставлю їм оцінки. Адже важливо, щоб глядачі ходили в кінотеатри на фільми made in Ukraine й навчилися їх любити, а не лише критикувати. Втім, ще під час перегляду фільму зрозуміла: цього разу зроблю виняток із того правила. Для мене «Лишайся онлайн» – один з найсильніших художніх українських фільмів останніх років. Це неймовірна робота, 9 балів із 10 з приміткою: потужний трилер, який тонко й чесно показує реалії війни художньою кіномовою.