Кандидат філологічних наук, доцент кафедри мовознавства ІФНМУ Лілія Париляк в інтерв’ю для газети «Галичина» розповіла про те, як відрізнятиметься життя українського суспільства до і після початку впровадження Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

На переконання мовознавця, мовний закон мав би бути авторитетним диригентом, а ми – вправними музикантами, які розуміють, що успіх і краса виконання залежать як від майстерності кожного зокрема, її постійного вдосконалення, так і від злагодженості гри, вміння чути і бачити інших і, звісно, того, хто диригує. І тоді вийде справжній український суперхіт.

– В одному зі своїх інтерв’ю відомий український мовознавець Павло Гриценко сказав, що після прийняття мовного закону на Україну чекає благодать. У чому ж вона полягатиме? Тобто що саме передбачає цей документ, які його основні положення, що сприятимуть утвердженню української мови й у чому його головне значення?

– Так, прийняття такого довгоочікуваного мовного закону для України справді є благом, і ми маємо привід радіти. Однак потрібно розуміти, що отримавши благо, його необхідно успішно примножувати, щоб досягнути того бажаного стану благодаті.

Отже, про позитиви: Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» регулює функціонування і застосування української мови у сферах суспільного життя, в публічному просторі, зокрема у сферах освіти, науки, культури, друкованих ЗМІ, товаро- і документообігу та ін. Він зокрема запроваджує обов’язкове спілкування українською мовою на рівні офіційно-ділових стосунків, тобто посадова особа під час виконання своїх службових обов’язків повинна послуговуватись державною мовою. Водночас дія закону не поширюється на сферу приватного спілкування та релігійні обряди.

Також відповідно до закону кожний громадянин України зобов'язаний володіти державною мовою і держава цьому сприятиме. Приміром, організовуватиме безкоштовні курси української мови для дорослих та забезпечувати можливість вільно опанувати державну мову громадянам України, які не мали такої змоги. Крім того, особа, яка має намір набути громадянство України, зобов'язана засвідчити відповідний рівень володіння державною мовою. Вимоги до рівня володіння державною мовою, необхідного для набуття громадянства України, визначає Національна комісія зі стандартів державної мови.

Головне значення цього закону полягає в тому, що українська мова має стати в підсумку інструментом об'єднання українського суспільства, а не навпаки. Дія закону поступово мала б забезпечити новий рівень мовної свідомості носіїв – це має бути перехід через кількісні зміни до якісних.

– Чи представлено кінцевий мовний документ у максимально збалансованому вигляді й чи охоплює він усі сфери буття мови?

– Закон максимально охоплює сфери функціонування української мови як держаної, зокрема, п’ятий розділ закону передбачає застосування української мови у сферах трудових відносин, освіти, науки, культури, телебачення і радіомовлення, друкованих ЗМІ, книговидання та книгорозповсюдження (видавець зобов'язаний видавати державною мовою не менше 50 відсотків усіх виданих ним упродовж відповідного календарного року назв книжкових видань); при оформленні користувацьких інтерфейсів комп'ютерних програм та веб-сайтів, в інформації для загального ознайомлення, на публічних заходах, у сферах обслуговування споживачів, виготовлення технічної та проектної документації, реклами, в установах охорони здоров’я, спорту, телекомунікацій та поштового зв'язку, транспорту, діловодства, документообігу, а також у листуванні і звітності громадських об'єднань, політичних партій, інших юридичних осіб та у зверненнях до них тощо.

– Чим відрізнятиметься життя українського суспільства до і після початку впровадження мовного закону?

– Хоча закон набирає чинності через два місяці з дня його опублікування, однак для окремих його частин передбачено значно довші терміни. Так, скажімо, перехід на забезпечення проведення ЗНО державною мовою (крім зовнішнього незалежного оцінювання з іноземних мов) набирає чинності 1 січня 2030 року із врахуванням терміну навчання в школі. Тому раптових змін очікувати не слід. Цей закон може допомогти українській мові поступово здобути собі нових прихильників, шляхом усвідомлення того, що повага до мови країни, у якій живеш, – це така ж необхідність, як і повага до себе самого.

– Дехто вважає, що цей закон можна охарактеризувати як «примусову українізацію» у всіх сферах життя. Чи так це насправді?

– Примусова українізація в незалежній Україні – це як? Як можна примусово українізовувати українців? Україномовні українці вже українізовані від народження за національною і мовною ознаками. Щодо мовних прав нацменшин, то їх визначає закон про порядок реалізації прав корінних народів, національних меншин України з урахуванням особливостей, визначених Законом про мову. Крім того, дія прийнятого закону не поширюється на сферу приватного спілкування та релігійні обряди.

– А закон передбачає каральні заходи через незнання української мови?

– Штрафи передбачено не через незнання української мови, а за порушення закону про мову. У законі є розділ про захист державної мови, який має здійснювати Уповноважений із захисту державної мови та його секретаріат. Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб, він забезпечує моніторинг виконання законодавства про державну мову, розглядає скарги фізичних і юридичних осіб на дії та бездіяльність органів державної влади, щодо дотримання вимог законодавства про державну мову, складає протоколи та застосовує стягнення у випадках, встановлених законом.

– Наскільки комфортно почуватимуться представники національних меншин, коли мовний закон розпочнуть реалізовувати?

– Вони почуватимуться не менш комфортно, ніж до його прийняття. Відповідно до закону особам, які належать до національних меншин України, гарантовано право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної та початкової освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідної нацменшини.

Це означає, що створюються окремі класи (групи) із навчанням мовою відповідної національної меншини України поряд із державною мовою. Права нацменшин не обмежено також у інших сферах, не тільки в освітній. Наприклад, щодо можливостей політичної агітації, у законі зазначено, що в окремих населених пунктах допускається поширення матеріалів передвиборної агітації, виконаних державною мовою та дубльованих мовами відповідних корінних народів, національних меншин України.

Крім того, як уже було зазначено, порядок застосування кримськотатарської мови та інших мов корінних народів, нацменшин у відповідних сферах суспільного життя визначає закон щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України з урахуванням особливостей, визначених цим законом про забезпечення функціонування української мови як державної.

– І насамкінець, чи дозволить закон про мову досягти мовної гармонії у нашому суспільстві?

– Якщо уявити собі мовну гармонію у суспільстві музичним оркестром, то закон мав би бути авторитетним диригентом, а ми – вправними музикантами, які розуміють, що успіх і краса виконання залежать як від майстерності кожного зокрема, її постійного вдосконалення, так і від злагодженості гри, вміння чути і бачити інших і, звісно, того, хто диригує. І тоді вийде справжній український суперхіт. І ми очолимо хітпарад мовногармонійних суспільств.