Ще 22 грудня громада села Підгайчиків на Коломийщині означила дорожню карту свого майбутнього розвитку – не входити до Гвіздецької ОТГ, а творити свою. Волевияв громади підтримали районне й обласне керівництво, а також Рада регіонального розвитку. Всі етапи до об’єднання громада пройшла у законному юридичному і методичному полі, не вдаючись до радикальних дій. Проте на шляху до децентралізації ще й досі не подолала основний бар’єр – Кабмін… Тож розмова з головою Підгайчиківської сільської ради ОТГ Лідією МАРУСЯК – це свого роду занурення у мрію громади, яка, на жаль, ще не стала дійсністю.

– Підгайчиківська ОТГ, – розповідає вона, – одержала висновки про свою спроможність ще у червні минулого року, а наприкінці грудня відбулися вибори, на яких мене обрали головою. До нашої ОТГ входять села Підгайчики, Загайпіль, Кобилець, Назірна, Джурків і Пищаче. Сільська об’єднана громада працює попри всі проблеми, які намагаємося вирішувати. Хоч і нелегкий шлях до об’єднання, та не можу його назвати муками, тому що ми були готові до тієї роботи. Та й я у сільській раді Підгайчиків працюю з 2001 року, а головою – з 2015-го. Сьогодні наш мінус у тому, що ми ще не маємо прямих міжбюджетних відносин з державою, очевидно, це станеться у березні. Та доти люди не повинні відчувати жодного дискомфорту.

– Така вимога часу. Люди бачили результати об’єднання у сусідів і вирішили створити свою ОТГ. І згідно з рекомендованою методикою ми збирали громадські слухання і пройшли всі передбачені законом процедури. Громада одноголосно вирішила об’єднатися. Нам було легше, бо на Коломийщині вже були першопрохідці децентралізації на Прикарпатті. Для мене всі люди у різних громадах рівні, і я проваджу політику на об’єднання, намагаюся бути відкритою для всіх. Щоб жодна громада не почувалася обділеною увагою.

– Найперша проблема – наші дороги, а ще – освітлення. До Загайполя – обласного підпорядкування і до Джуркова – державного (Р-24 Татарів–Кам’янець-Подільський. – І. Л.). Потрібні значні кошти, щоб належно їх відремонтувати. Зі своїм теперішнім бюджетом не можемо те зробити. Пильнуємо дорогу, якою люди щодня користуються, а на інші бракує коштів. Створення ОТГ дасть можливість трохи змінити ситуацію. Про більше наразі не говоритиму, бо ще не знаємо, як буде. Після об’єднання наш бюджет сягав би майже 5 млн. грн. Звісно, будемо нарощувати і власні надходження. Тішить, що наші підприємці справно сплачують податки. Працюють чесно. У нас нема жодного клаптика необробленої землі. А ще маємо промислову землю, і плануємо залучати інвестиції.

– Нема сьогодні екологічних проблем. Попри все дуже жаль, що спиртозавод уже кілька років не працює. Сподіваємося, що відновлення роботи підприємства могло би позитивно вплинути на фінансове становище нашої громади. Адже там працювало до ста людей. А сьогодні спиртозавод, який був основним бюджетонаповнювачем, сплачує тільки податки за землю і нерухомість. А про причини зупинки виробництва мені нічого не відомо.

– Як думаєте, чи буде легко керувати об’єднаною громадою?

– Легко не буде. Але я відчуваю підтримку сільських старост. Ми працюємо спільно для громади. І наша єдина партія – ОТГ.

– То що таке, на Вашу думку, децентралізація?

– Наша сільрада ніколи не пасла задніх і завжди вистачало коштів, проте – щоб існувати. А децентралізація – то крок вперед у розвитку. Якщо ти господар на своїй землі і маєш можливість самостійно планувати життєдіяльність громади, то це й означає рух уперед.

– Що було найбільшою перешкодою на шляху до реформування?

– Напевно, найважче було на самому початку – вести перемовини з громадами і переконувати людей, щоб визначитися, які населені пункти хочуть об’єднатися. Ми громада, утворена поза перспективним планом. То болюча тема й досі. Але я переконана, що мрія людей здійсниться. І хочу громаді порадити: попри всі труднощі йти вперед. Бо ми вже стаємо єдиною сім’єю і робимо добру справу, яка варта всіх наших зусиль.

…І ми надіємося, що громаду почують. Якщо децентралізація – не імітація реформ, не зміна вивісок на основних принципах самоврядування чи нові кон’юнктурні викрутаси влади, а намагання зробити людей господарями на своїй землі.