Коли слово – як стежка до рідного дому

У бібліотеці-філії №1 Івано-Франківської міської ЦБС у форматі літературної платформи «Об’єднані словом», яку очолює Леся Геник, представили нову поетичну збірку – «Жінка з далекої дороги» Галини КОРИЗМИ, уродженки села Замулинців на Коломийщині і представниці українського заробітчанства в Іспанії. Це вже третя книжка її поезій, і вона побачила світ у видавництві «Місто НВ» в Івано-Франківську з передмовою і літературним редагуванням відомої прикарпатської письменниці Оксани Кузів.

Поетеса Галина Коризма під час творчої зустрічі в Івано-Франківську.

Щонайперше відзначу, що нова збірка поезій Г. Коризми значно відрізняється від попередніх передусім своїм якісним рівнем. Вона, образно кажучи, є творчим містком від аматорства до майстерності. А тематика творів різнопланова – життя як воно є, і її можна означити класичним взірцем заробітчанської поетичної творчості. І то не просто добірка поезій, не лише відображення внутрішнього стану жінки-заробітчанки, а й вияв громадянської позиції українки на чужих стежках і її торування важкої дороги додому.

Як мені тут?

Не знаю, як написати.

Магнолій жива краса –

Мені б ромашок нарвати.

Як мені тут?

Дасть Бог різницю пізнати.

Чи зрозуміють люди?

Там – рідна, а тут – чужа ти.

(«На чужині»)

У коментарі для «Галичини» Галина зазначила:

– Я змалечку любила читати поезію, а писати почала вже в старших класах. Та все ж обидві мої попередні збірки – «На крилах надії» (2002) і «Далекий берег журавлиний» (2009) – то лише перші поетичні спроби. 2009 року в Іспанії, в якій я від 2003-го, познайомилася з багатьма творчими людьми, з якими ми разом організовували різні мистецькі вечори. Згодом доля мене звела з поетом-публіцистом Василем Квасновським з Тернопілля, який мені багато допоміг у творчості. Відтак я запізналася з такими творчими особистостями, як Петро Варцаба, Оксана Патроник, Валентина Гуменюк, з якою ми й вирішили заснувати літературний альманах «Наше Слово». Ідею видання народив журналіст Володимир Калинець, а ми втілили її в життя 2015 року, коли побачив світ його перший випуск. До речі, наша асоціація у Мадриді, яку я очолюю, також називається «Наше Слово». Через два роки – 2017-го – вийшов друком наступний альманах, вже зі значно ширшою географією авторів. А 2019-го – альманах «В сузір’ї почуттів», до виходу в світ якого долучилася асоціація «Добродії». Я виконую роботу технічного редактора або відповідаю за випуск. Окрім альманахів, ми підготували і змонтували відеоролик з поезіями Тараса Шевченка, в якому його твори читають українські заробітчани з різних куточків Іспанії та інших країн Європи. Таку ж працю ми виконали і до 250-річчя від дня народження Лесі Українки, а сьогодні у роботі – відеоролик про Івана Франка.

– У чому, Галино, особливість Вашої збірки «Жінка з далекої дороги»?

– Я дуже довго і старанно над нею працювала. Вона мала засвідчити вищий рівень моєї поетичної творчості. Поезія для мене має величезне значення. Слово для мене – як жива людина, я живу серед книжок і спілкуюся з ними. Тож поезія – це і образ, і оберіг, і дорога до рідного порога тощо. Я хочу у своїх творах возвеличити українське слово, яким зі мною розмовляє моя рідна Україна…

У творчій зустрічі з Г. Коризмою, як і в інших заходах літературної платформи «Об’єднані словом», які відбуваються у приміщенні бібліотеки, вже традиційно взяли участь і представники культурної установи.

Редактор відділу соціальних розслідувань та комунікацій з читачами