Мешканці багатоповерхівки на вулиці Івана Павла ІІ, 8 в Івано-Франківську не лише власноруч причепурюють входи до під’їздів будинку, а й демонструють цим непорушну віру в майбутнє України.

Уже осінь сягає свого екватора й квітує листяним різнобарв’ям. Але, слава Богу, на відносно тиловому Прикарпатті досі пахне жовтневими квітами, а не димом від вибухів ворожих ракет чи смородом від дизельних генераторів. Проте суспільні емоції, які ще деякі ветерани ЗСУ називають «панікою тилу», починають поволі нагнітатися. Ситуацію підігрівають «фахові» експерти з усіх сфер життєдіяльності, котрі «компетентно» коментують останні події в Україні та світі. Водночас ціни на все повзуть догори – люди гарячково й поквапом скуповують продукти довгого зберігання та медикаменти, запасаючись на невизначений час. Захланні орендодавці намагаються урвати якнайбільше грошенят як з місцевих краян, так і з втікачів від війни з інших регіонів...

Іду, закутий у ці роздуми, вулицею Івана Павла ІІ в Івано-Франківську, і враз із них мене ніби висмикує побачене поруч. Мов дивовижу спостерігаю, як біля входу до одного з під’їздів будинку №8 кипить робота: кілька чоловіків працюють вправно та злагоджено. Хтось перекриває дашок, інші готують металевий профіль для перекриття і штукатурять стіни входу, чоловік літнього віку тримає драбину, ще інший працює з електродрилем…

Ніхто не байдикує й ніхто нікого не підганяє окриками. Все роблять до ладу й по-родинному. Вже упродовж року до ОСББ «Родина-ІФ», яке очолює Оксана Калинюк, належить і цей будинок. Останнім часом важко не помітити, як змінюються на краще не лише сходові прогони й внутрішній вигляд під’їздів у дев’ятиповерхівці чи вхідна будівельна група, тобто головний вхід до будинку – дашки та зовнішні майданчики перед дверима, а й іншим стає мислення квартировласників.

Один вхід до будинку люди вже зі смаком облаштували, і вигляд він має гарний. Мешканці головно своїми силами і дашок відремонтували та перекрили, і стіни поштукатурили, пофарбували і навіть орнамент української вишиванки нанесли, виклали плитками надвірний майданчик перед вхідними дверима зі смугами безпеки на час зимового періоду, виготовили гарну дошку з адресою та нумерацією квартир і встановили кріплення для прапора тощо. А за ініціативи й кошти мешканця будинку Віктора Соколова, який разом з дружиною та іншими жителями активно працював на будинковому об’єкті свого під’їзду, виготовили ще й нові відпочинкові лавки з дерев’яним покриттям. Також він допомагав працівникам облаштовувати вхід до іншого під’їзду.

А ще тут того дня працювали і Богдан Готра, Олег Денисенко, Ігор Дичкевич, Остап Галяс та інші. Зі слів працівників, вони всі роботи виконують за кошти мешканців будинку, а ОСББ допомогло їм матеріалами – піском і цементом та фарбуванням бетонних виступів.

Загалом облаштування входів до багатоповерхівок після створення ОСББ – в Івано-Франківську не така вже й дивина. Люди, відчувши себе бодай трохи господарями, взялися наводити красу не лише у своїх оселях. Але побачене – а це було якраз на другий день після кривавої повітряної атаки на наш обласний центр – мене по-доброму зачепило.

На мою думку, у цьому ніби й пересічному та дуже локальному факті колективної праці прикарпатців у часі війни живе велика, добра й світла надія українців на день прийдешній. Бо хто – заперечте мені, – чепуритиме своє помешкання й водночас не віритиме в перемогу ЗСУ? Переконаний, що ніхто. Праця мешканців будинку – не лише свідчення того, як сусіди у багатоповерхівці стають родиною, а й передовсім добрий знак, що ці люди не піддаються «паніці тилу», а вірять і чекають воїнів ЗСУ додому з перемогою.