З понеділка Велика Британія починає проводити щеплення від коронавірусу. Готуються до процедури Штати й Німеччина. Росія починає щепити населення своєю вакциною «Спутник-V». Щодо України, то ми можемо очікувати на вакцину не раніше кінця першого – початку другого кварталу наступного року. А протестують проти вакцинації українці вже. Чому? Чи панацея вакцинація, чи ще один підступний ворог?

Пандемія коронавірусу розвернула глобальну економіку у зворотному напрямі, різко зросли показники безробіття, бідності та істотно підвищився ризик для економік країн із низьким доходом.

Віками людство потерпало від інфекційних хвороб, епідемії викошували мільйони. Невидимі неозброєним оком вороги – віруси й бактерії – постійно атакують гомо сапієнс, і в цій війні людина програє, вона лише обороняється. Одним із засобів захисту є вакцинація. Вікіпедія визначає її як введення антигенного матеріалу з метою породити імунітет до інфекційної хвороби, який запобігає зараженню або ослаблює його негативні наслідки. Цей засіб людина винайшла доволі давно. У Індії й Китаї з давніх часів практикували інокуляцію – щеплення рідиною з пустул хворих на легку форму натуральної віспи. При цьому існувала небезпека введення разом з інокуляційним матеріалом патогенного неослабленого вірусу, що призводило до смерті. У XVIII ст. англійський лікар Едвард Дженнер прищепив вміст пухирця коров’ячої віспи, що була безпечна для людини, 8-річному хлопчику, а через півтора місяця – вміст пухирця від хворого на віспу. Хлопчик не захворів. Так було експериментально доведено можливість відносно безпечних щеплень. А 100 років по тому французький мікробіолог Луї Пастер зміг цілеспрямовано ослабити патогенність збудників інфекційних захворювань і приготувати з них препарати для щеплень. Він створив захисні препарати проти сибірки і проти сказу. Назвав їх вакцинами, а процедуру – вакцинацією (від латинського «vacca» – «корова»).

Відтоді вакцинація проти поліомієліту, правця, дифтерії, коклюшу, кору, епідемічного паротиту, за даними ВООЗ, щороку рятує життя і здоров’я трьом мільйонам дітей у світі.

Він з’явився невдовзі після розробки першої вакцини і триває й нині. Аргументи його такі: припущення про вміст у деяких вакцинах токсичних речовин; твердження, що краще інфекцію перенести природним шляхом; що вакцина може ослабити імунну систему; що дитина в перші місяці життя захищена імунітетом, отриманим від матері; що вакцини викликають цукровий діабет, бронхіальну астму, розсіяний склероз, рак, аутизм… Жоден із цих міфів не знайшов наукового підтвердження, але вони й далі циркулюють у суспільстві. У результаті цього в низці країн останніми десятиліттями спостерігалися спалахи епідемій – кору, дифтерії. В Україні до звичних аргументів противників щеплень додалася ще недовіра батьків до якості вакцин і ціла низка повідомлень про смерті малюків нібито після вакцинації.

Щеплення дітей у нашій країні проводять згідно з Календарем щеплень за згодою і з відома батьків, воно має добровільний характер. Тобто змусити батьків, які не хочуть робити щеплення своїй дитині, ніхто не може. Вони можуть відмовитися від вакцинації, але мають реально оцінювати ризики й наслідки такого кроку. З одного боку, вони піддають ризику свою дитину, з другого – і тих дітей, які через певні медичні протипоказання не вакциновані. Також такі батьки мають усвідомлювати, що їм доведеться шукати альтернативну форму навчання для своїх чад.

За час пандемії в Україні померло близько 14 тисяч осіб. У світі коронавірус забрав понад півтора мільйона людей.

Вакцинація є питанням державної безпеки. Тільки щеплення може захистити від смертельно небезпечних хвороб. Так званий колективний імунітет, коли від певної хвороби вакциновано 95% громадян, створює своєрідний щит і зупиняє спалахи хвороби. Ст. 15 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачає, що державні заклади освіти можуть відвідувати лише ті діти, які отримали щеплення або які мають медичні протипоказання до вакцинації. У травні 2019 р. Верховний Суд підтвердив обов’язковість вакцинації, розглядаючи справу за позовом матері, нещеплену дитину якої відмовилися приймати в дитсадок. Висновок суду: держава має забезпечити дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. Батьки можуть обирати форму навчання, а держава встановлює правила реалізації такого права, щоб враховувати не лише право на освіту, а й інтереси інших дітей.

Якщо страшні епідемії з мільйонними жертвами були для більшості з наших сучасників далекими й абстрактними, то 2020-й приніс із собою реальну пандемію, підсунувши нам «коронований» вірус. І як тільки вона почалася, передові лабораторії в різних країнах взялися розробляти «зброю» – вакцину. Треба сказати, що для розробки і випробування вакцини у звичному режимі потрібні роки – у середньому 15. Але такого терміну людство наразі не має. «Зброя» потрібна вже. І ось є результати. Компанії «BioNtech» і «Pfizer» у листопаді заявили, що зібрали достатньо даних, аби вважати клінічні дослідження завершеними. Ефективність вакцини – 95%. Аналогічну інформацію поширила й американська компанія «Moderna», задекларувавши 94,5-відсоткову ефективність своєї вакцини. Ці вакцини вже доставляють у низку країн, що починають щеплення. За даними ВООЗ, клінічні випробування проходять нині близько 50 вакцин, тож не примусять довго себе чекати й розробки інших фармацевтичних фірм.

У той же час на багато запитань, що стосуються вакцин від коронавірусу, немає переконливих відповідей. Достеменно невідомо, наскільки вони ефективні насправді, чи зберігається імунітет на тривалий час, чи є відмінності в їх застосуванні залежно від віку пацієнтів і наявності в них хронічних захворювань… Крім того, той факт, що досі в препаратів не було зафіксовано ніяких побічних ефектів, не гарантує того, що їх не буде виявлено в майбутньому. Обидві ці вакцини належать до групи вакцин, котрі досі не мали широкого клінічного застосування. Це цілковито нова технологія. До клітин людини шматочок коронавірусу з інструкцією доставляє жирова капсула, котра навчить імунну систему розпізнавати ворога і не допускати його атак. Головний плюс цієї технології – швидкість виробництва. Адже на виготовлення традиційних вакцин потрібні роки. Ми їх не маємо. Для вироблення колективного імунітету потрібно вакцинувати 70% населення планети – 5,5 млрд людей. Мінусом є те, що вакцини, виготовлені за новою технологією, треба зберігати при температурі 70-80 градусів. Тому, скажімо, у Німеччині вже обладнують цілу мережу із близько 400 стаціонарних центрів вакцинації.

Поряд із цими розробляють і вакцини за традиційною технологією, коли в організм людини вводять ослаблені штами мікроорганізмів, убиті мікроби, очищений матеріал або синтетичні вакцини. У відповідь на це організм починає виробляти захисні реакції і перемагає штучну хворобу. А пам'ять про неї залишається. Тобто в людини виробляється імунітет. До таких належать російський «Спутник-V» і вакцина компанії «Астра Зенека» (шведсько-британський концерн).

За даними ВООЗ, щоб забезпечити населення Землі вакциною від коронавірусу, потрібно понад 100 мільярдів доларів.

Міністр охорони здоров’я Максим Степанов заявив, що Україна отримає вакцину від коронавірусу наприкінці першого – на початку другого кварталу наступного року – близько 8 млн доз за ініціативи COVAX (COVAX – механізм глобального доступу до вакцин проти ковіду. В рамках ініціативи вакцини нададуть безоплатно або за нижчою за ринкову ціною 92 країнам, у тому числі й Україні). Вакцину треба вводити двічі, тому цифру ділимо на 2. Тож за цією програмою зможуть провакцинувати лише 4 мільйони осіб. Це 10% українців і критично мало для того, щоб набути колективний імунітет. Тому Україні доведеться закуповувати вакцини. У Держбюджеті на 2021 р. на лікування від ковіду й закупівлю вакцини передбачено 16 млрд грн.

За словами міністра, тривають переговори з виробниками, котрі вже завершили клінічні випробування, зокрема є домовленість із компанією «Pfizer». Насамперед і безоплатно щепитимуть медиків, педагогів, поліцейських, людей, старших 60 років, і тих, для кого ковід смертельний за станом здоров’я. Україна, як запевнив М. Степанов, не закуповуватиме російську вакцину до завершення третього клінічного етапу її випробувань і оприлюднення ВООЗ відповідних даних.

Тож чому ми біжимо попереду воза? Вакцини в Україні ще нема, протести уже є. Річ у тому, що минулого тижня у Верховній Раді мали розглянути законопроєкт №4142 «Про систему громадського здоров’я», який опоненти вже охрестили законом про обов’язкову вакцинацію. У ньому йдеться про оновлення календаря щеплень – до обов’язкових десяти пропонують додати ще щеплення проти пневмококової інфекції, а також про врегулювання питання презумпції згоди на проведення вакцинації. Нині батьки дають згоду на щеплення, заповнюючи відповідні документи. Законопроєкт пропонує робити щеплення після проведення медогляду, але без підписування документів батьками. Батьки або законні представники дитини можуть відмовитися від вакцинації та мають написати відповідну заяву і беруть таким чином відповідальність на себе. У МОЗ упевнені: це збільшить охоплення щепленням дітей. Крім того, закон дає право урядові ухвалювати рішення про проведення обов’язкової додаткової вакцинації в разі виникнення нових епідемічних загроз. Представників певних професій не допускатимуть до роботи в разі відсутності щеплень, дітей – до дитсадка і школи.

Отож 2 грудня під Верховною Радою вранці одразу відбулося два мітинги – на підтримку законопроєкту і проти нього. Мітингували і в Харкові, а напередодні аналогічна акція відбулася у Львові. 3 грудня під Верховною Радою знову протестували – люди стояли з плакатами та наочними інсталяціями (лялька зі шприцами як зображення календаря щеплень, зображення ангелів із зазначеними датами смертей дітей до двох років, які померли нібито після щеплень). Мітингарі вважають проєкт 4142 небезпечним для всіх українців, а впровадження медичної процедури як допуску до навчання і праці – порушенням прав людини.

Розгляд законопроєкту наразі відкладено.

За останніми соціологічними дослідженнями, понад 50% українців готові зробити безоплатне щеплення від коронавірусної інфекції, а понад 40% заявляють, що не будуть вакцинуватися. Найбільше їх лякає чипування (теорії про те, що разом із вакциною людям буде вживлено чип, що дасть можливість керувати ними, поширені в інтернеті й соцмережах), недостатня дослідженість вакцин, можливі негативні наслідки втручання в організм людини на генетичному рівні і т. ін.

Ми стежитимемо за тим, як розвиватимуться події в Україні навколо питання вакцинації загалом і від ковіду зокрема.

Тут доречно звернутися до світового досвіду: у США новообраний президент Джо Байден, а також експрезиденти Барак Обама, Джордж Буш молодший і Білл Клінтон зголосилися щепитися від коронавірусу, причому зроблять це на камеру, щоб переконати американців у безпечності вакцин.

Наразі можемо зробити висновок, що попри несприйняття щеплення значною частиною населення, попри можливі ризики вакцинування й те, що 100-відсотковий захист від зараження навіть вакцинованих неможливий, адже віруси постійно мутують, а кожен людський організм індивідуальний, щеплення істотно знижує ризик інфікування, а в разі, коли людина все-таки заразилася, перебіг хвороби значно легший. І альтернативи вчені не винайшли.

Але вакцинація – лише один із інструментів, що може допомогти зупинити пандемію. Носіння масок, соціальна дистанція, дотримання правил карантину залишаються важливими. А для України, котра ще в черзі на отримання вакцини, це нині єдині дієві запобіжні заходи.

P. S. Коли матеріал вже був готовий до друку, натрапила на цікаву інформацію. Газета The New York Times опублікувала відповіді на запитання: «Можливо, краще перехворіти, ніж вакцинуватися?» І «можливо, природний імунітет триватиме довше, аніж від щеплення?» імунологині з Університету Торонто Дженніфер Гоммерман. Ось шо вона відповіла: «Зважаючи на всі змінні, наприклад, наповненість лікарень або силу імунної відповіді людини, вибір хвороби замість вакцини – дуже погане рішення». Щодо другого запитання, відповідь коротка: «Ми не знаємо. Вакцини від деяких патогенів, таких як пневмококові бактерії, забезпечують кращий імунітет, ніж природна інфекція. Ранні дані свідчать про те, що вакцини проти COVID-19 можуть бути в цій категорії. Однак в інших випадках (наприклад, свинка) природна інфекція сильніша за вакцину».