2021-го Космацькій територіальній громаді на Косівщині, до якої ввійшли, крім села Космача, ще Брустури і Прокурава, сповнюється п’ять років. Та лише кілька місяців, від грудня, у громаді працює новообрана адміністрація сільської ради на чолі з головою Дмитром МОХНАЧУКОМ. До її складу ввійшли й люди, які у житті ніколи, образно кажучи, й не нюхали пороху місцевого самоврядування. Проте, судячи з їхніх добрих починань за той короткий час, хочеться всіх, хто своєю працею сьогодні творить сучасне обличчя Космача, назвати подвижниками, а найбільше село в Україні, яке ще величають «келією сонця» чи «долиною сонця», означити «келією добрих справ».
– Дмитре Васильовичу, як Вам працюється у новій для Вас царині? – поцікавилися ми у сільського голови.
– Спочатку разом зі своєю заступницею Анною Варцаб’юк ми дібрали для спільної роботи нові кадри, але й не відцуралися від низки попередніх працівників. За короткий час відкрили проєктно-інвестиційний відділ, завдяки якому залучаємо ґранти і пишемо програми. Щоб поліпшити соціально-економічну ситуацію в громаді, також виконали мою передвиборчу обіцянку – створили раду й об’єднання промисловців та підприємців. Звернулися до вихідців з нашої громади, які живуть не на території Космацької громади і займаються підприємницькою діяльністю, з проханням зареєструвати свої фірми у рідному селі і тим допомогти рідним теренам. І це дало добрі результати.
Космацька громада не є експортером сільськогосподарської продукції, оскільки 60 відсотків її території – ліси. Тож ми створили лісову комісію, до якої увійшли депутати сільської ради, працівники виконкому та громадські активісти, і почали конструктивно співпрацювати з Кутським держлісгоспом, вивчати стан господарювання на наших теренах НПП «Гуцульщина» і т. ін. Залучаємо як інвесторів господарські структури для розвитку виробництва, яке не шкодило би людям, а давало користь громаді й довкіллю. Тому намагаємося оптимально використовувати ті природні ресурси, які нам дав Господь Бог. Для розвитку туристично-рекреаційної галузі виграли проєкт маркування маршрутів, а також я ініціював відкриття найближчим часом інформаційного центру народних промислів і ремесел. Адже Бог нас обдарував не лише неповторними природними ресурсами, а й передусім – талановитими і працьовитими людьми. Такий потенціал потрібно спрямувати у правильне річище й ефективно використати на благо громади.
– А не було страшно братися за незвичну роботу?
– До обрання чільником Космацької сільської ради я три роки працював головою великої ради парохіяльної громади храму Петра і Павла ПЦУ села Космача, яка звернулася до мене з проханням взяти участь у виборах голови територіальної громади. Я спочатку зібрав команду однодумців, які балотувалися на виборах до сільської ради. Із 12 моїх кандидатур дев’ятеро перемогли. Тож серед депутатського корпусу сільської ради я маю більшість. Слава Богу, і дуже мені приємно, що навіть ті обранці, котрі йшли на вибори як самовисуванці чи від інших політичних сил, зрозуміли, що ми не вибрані, тобто якісь особливі, а обрані людьми. Тож усі разом – а нас 23 – повинні створити одну правдиву програму, яку маємо донести до людей і виконати. А не пообіцяти й не зробити. Ми й почали свою роботу з такого порозуміння. І всією командою віримо, що це піде на користь громаді. З людьми потрібно розмовляти, постійно інформувати про діяльність органу місцевого самоврядування, тоді буде належна співпраця з ними.
Серед наших пріоритетів – безпека життєдіяльності громади. Кожна людина у громаді має відчувати, що про неї думають. Тоді й плоди спільної праці не забаряться. Потрібно, наприклад, не лише долати наслідки стихій, а й передусім робити відчутні кроки для запобігання їм. Тож цього року ми заклали чималі кошти для гарантування безпеки проживання, також своїми силами відкриємо у Брустурах ще одну в громаді добровільну пожежну частину.
– Я в Космачі вже не вперше, тож знаю, що свого часу у громаді були великі проблеми з невизначеним майбутнім місцевої дільничної лікарні. А що нині?
– У Космачі є амбулаторія сімейної медицини, яка успішно функціонує. Є у центрі села і лікарня. Але її адміністрація не змогла налагодити співпрацю з Національною службою здоров’я України – не вдалося виконати всі передбачені умови через непродуманість деяких кроків медичної реформи. Зокрема треба було подумати і про сільські громади, яким не під силу виконати низку вимог. Бракує зокрема спеціалістів. Тож з означеної причини фінансування свого часу зупинилося. Була кількамісячна заборгованість із зарплати. Через неналежну взаємодію тодішнього керівництва лікарні і сільської ради виходу із такої ситуації не було знайдено.
Тож для медичних працівників закладу ситуація могла бути критичною – зупинка роботи медзакладу і звільнення людей. Тоді у громаді не було би вторинної ланки надання медичних послуг. Я вирішив звільнити попереднього керівника лікарні і призначити нового – молодого і перспективного. Результати не забарилися. Сьогодні з радістю можу констатувати, що наша лікарня, напевно, єдина така в нашій області. Адже ми вторинну ланку медицини у громаді взяли на фінансування з місцевого бюджету. Виплатили людям заборгованість за минулий рік і не маємо боргів у цьому. Будемо медзаклад і надалі фінансувати. А ще зробимо належний ремонт. Через кілька тижнів отримаємо апарат УЗД та новий автомобіль швидкої екстреної медичної допомоги із сучасним обладнанням. Звісно, щоб люди в нас повірили, потрібно було належно попрацювати всій нашій команді. Бо ж скептиків, які казали, що з того вже нічого не вийде, було чимало. Але ми не здавалися, а боролись і домагалися.
– Як на мене, хоча на старті цього надто ще короткого як для підсумків періоду самоврядування вашої команди було немало, як кажуть, слабких ланок у господарці, та вдалося зробити чимало добрих справ...
– Свого часу розпочавши виконувати свої обов’язки, ми, образно кажучи, ледь не жили на роботі – думали і шукали шляхи розв’язання першочергових проблем громади. Це сьогодні мені вже трохи легше говорити про те, а як згадаю, то не віриться, що за такий короткий час пройшли таку довгу і нелегку дорогу. Нам казали, що того не треба робити, бо не маємо практики, а краще не братися до тієї справи, а приміром, у справі щодо лікарні – просто закрити її.
Та ми працювали на ентузіазмі, із запалом. Не втікали від людей, а говорили з ними і знайшли підтримку. Не раз зустрічалися з керівниками всіх установ і закладів громади. Я просив відшукати шляхи для економії коштів. Звертався до наших обласних депутатів. Дуже дякую Дмитрові Дзвінчуку і Дмитрові Сіреджуку за співпрацю і допомогу громаді. Бо то одна справа – «ахкати» чи «охкати» від писанкової краси Космача, а інша – підставити громаді плече. А попередників не критикую, а дякую їм за все. Я мав би гріх, якби сказав, що вони залишили нам громаду «в мінусі».
– Думаю, що, як і в будь-якій громаді, маєте ще чимало невідкладних господарських проблем, які потребують розв’язання…
– Велика проблема у громаді – дороги. Ще попереднє керівництво почало ті роботи з виготовлення необхідної документації. Був і я вже на прийомах у керівників області, щоб нарешті зробити орієнтовно кілометровий відтинок шляху Пістинь–Космач. Бо на Яблунів, слава Богу, дорогу нам зробили. Я переконаний, що хороша дорога – то великий позитив і поштовх до розвитку громади. Тож ми віримо, що настануть кращі часи – мине пандемія і поїдуть туристи. Але відкривати нові туристичні маршрути і мати від них ефективний результат можна лише за умови добрих доріг. Бо маємо чимало добрих задумів. Зокрема і щодо співпраці з Яремчанською громадою, де туристичний бізнес уже розвинений. Зрештою, маємо й задум відродити сільське господарство, зокрема вівчарство.
Так, ми не можемо вирощувати й експортувати пшеницю чи кукурудзу, але молочна галузь має всі перспективи для належного розвитку, бо це здавна притаманне для гуцульських регіонів. Та з Божої волі і з людською допомогою є надія, що й цей задум реалізуємо. Крім іншого, домагаємося ще й ліквідації тих негативних наслідків, які завдала нашій громаді повенева стихія торік. Ми розуміємо, що, на жаль, не лише природні катаклізми час від часу стаються, а й триває неправильне використання природних ресурсів. Природа себе захищає і дає людям зрозуміти, що з нею потрібно говорити на «ви». Щоб іноді не було боляче.
– Упродовж тривалого часу також ніяк не розв’язували в Космачі проблему з добудовою нової школи, яка, наскільки мені відомо, нині вже є опорною? Які перспективи вирішення й цього наболілого громадського питання?
– Сьогодні вже фактично на 95 відсотків вивершено один із нових навчальних корпусів у нашій центральній опорній школі – в ліцеї. І цей навчальний рік для школярів буде останнім у старому закладі. З нового навчального року діти навчатимуться в новому приміщенні. Ми тут також уже встигли зробити чимало добрих справ. Взялися за виготовлення кошторисної документації з пожежної безпеки навчального закладу, за кошти місцевого бюджету збудували свердловину для забезпечення водою, виготовили кошторисну документацію і за сприяння депутатів облради віднайшли кошти для спорудження каналізації й очисних споруд і т. ін. Та на цьому будівництво школи не завершиться – надалі плануємо звести ще один корпус і належно впорядкувати територію навчального закладу.
А дітей, слава Богу, у центральній школі не бракує – до 700 учнів. Через місяць плануємо завершити впорядкування всіх навчальних закладів та інших установ громади системами відеоспостереження. А це і належна безпека, і заощадження коштів. Бо у травні відкриємо й поліцейську дільницю у Прокураві, а також – нову велику амбулаторію на 18 кабінетів. Працюємо, отже, у всіх напрямах. І, звісно, як «першачки» в царині місцевого самоврядування, ми дуже багато консультуємося. Я навіть ініціював, щоб наступний семінар голів територіальних громад Прикарпаття у травні провести в Космачі. Бо живе спілкування – то велика справа. Сам добре усвідомлюю і було б добре, щоб інші керівники чи депутати також не впадали у гординю, а розуміли, що вони не вищі над іншими людьми небожителі, а обрані ними, тож мають бути відповідальними, зобов’язані відчувати кожен подих громади. Слава Богу, за що я дуже вдячний своєму попереднику, у нашій громаді немає непорозумінь, у тому числі й на релігійному грунті, а є добра дружба між представниками греко-католицької і православної церков. Бо найважче, що ділити, – то Бога.
З метрики громади
Космацька територіальна громада налічує понад 8 тисяч жителів. Її територія сягає 106 кв. км. У громаді діє два ліцеї І–ІІІ ст., п’ять гімназій І–ІІ ст. і дві початкові школи ІІІ ст. Загалом у школах навчається 1 233 учні. На бюджетному утриманні громади перебувають дитячі школи – спортивна «Гірське орлятко» та мистецтв на 100 учнів, два дошкільні навчальні заклади на 85 дітей, три будинки культури, чотири сільські бібліотеки, дільнична лікарня, дві амбулаторії і три фельдшерсько-акушерські пункти, дві пожежні частини. На 2021 рік місцевий бюджет становить 69,8 млн грн.
