Цьогорічний ІІ Всеукраїнський фестиваль хорової музики «Катедральні дзвони» представив краянам і гостям міста передусім два видатні українські хорові колективи світового рівня: національну заслужену академічну капелу України «Думка» під орудою її художнього керівника і головного диригента Євгена Савчука та муніципальний камерний хор «Київ» під орудою Миколи Гобдича.

Водночас надзвичайно цікавими були й виступи колективів, не менше залюблених у хоровий спів: житомирської академічної хорової капели «Орея» (художній керівник та диригент Олександр Вацек), івано-франківських муніципального камерного хору «Галицькі передзвони» (художній керівник і диригент Ігор Дем’янець), митрополичого камерного хору «Кредо» (Жанна Зваричук) та народного камерного хору «Воскресіння» (Володимир Рудницький).

Відкрила фестиваль у катедральному соборі Івано-Франківська блискучим пасхальним концертом українських духовних творів легендарна «Думка». Вона привітала іванофранківців пасхальним привітом «Христос воскрес!» –світлим однойменним твором видатного українського класика Дмитра Бортнянського.

Після такого піднесеного початку до слова запросили міського голову Івано-Франківська Руслана Марцінківа й секретаря міської ради Оксану Савчук. Короткі й зворушливі слова привітань чільників міської влади, яка виступила ключовим організатором цього непересічного урочистого дійства у великодньому часі, вказують, що ми починаємо глибше розуміти важливу роль духовного співу в житті нашого народу. Як і належне поцінування митців хорового співу, для яких організатори зуміли вибудувати вдалий концепт заходу, організувати відповідний прийом і належний побут. А все це, як влучно відзначила О. Савчук, заради кращого розвитку фестивалю хорової музики, який став би «черговою доброю традицією і невід’ємною частиною духовного життя нашого міста».

Власне, «Думка» з перших хвилин викликала у наших краян надзвичайне захоплення. Мури храму ще не витримували такого шквалу овацій, якими слухачі вшановували виконання співаками під орудою геніального маестро кожного твору. Понад півторагодинний виступ капели завершився хоровим концертом №15 «Прийдіте, воспоїм, людіє», – одного з найпопулярніших тричастинних хорових концертів, який виконують на Великдень.

Цей та інші хорові твори Д. Бортнянського чи не найліпше охарактеризував сучасник українського класика французький композитор і диригент Гектор Берліоз: «Його твори свідчать про рідкісний досвід у групуванні вокальних мас. У цій гармонійній тканині є поєднання, які здаються неможливими: то чулися зітхання, то неясний дрімотний шепіт, часом з’являлися акценти, за силою схожі на крик, який захоплює ваш дух, стискає серце й груди… Здавалося, хор ангелів залишив землю й поступово зникав у небесній височині». Щодо «хору ангелів», то ці слова можна цілковито віднести і до співаків «Думки». Особливо це стосувалося їхнього довершеного виконання творів українських класиків часів створення й перших років діяльності хорової капели «Думка»: Миколи Леонтовича «У Царстві Твоїм», Кирила Стеценка «Благослови, душе моя, Господа» і «Милість спокою», Олександра Кошиця «Іже херувими».

Також перші два дні фестивалю особливо запам’яталися твором геніального Валентина Сильвестрова «Отче наш» з «Диптиху» у виконанні «Думки» Євгена Савчука. До речі, музикознавці відзначають безсумнівно вельми вдалу художню інтерпретацію творів В. Сильвестрова Є. Савчуком. Нагадаємо, що його прочитання Сильвестрового «Реквієму для Лариси» і творча праця з колективом зробили капелу «Думку» номінантом престижної музичної премії «Греммі» у США за найкраще хорове виконавство ще у 2004 році. Тут хочемо особливо підкреслити мужню громадянську позицію Валентина Сильвестрова, яка заслуговує окремого визнання, про що, на жаль, мало хто знає: наш легендарний композитор світового рівня вистраждав свій Майдан Гідності й чи не кожного дня брав у ньому участь. І щодня писав музику. Зокрема і цикл «Майдан-2014»…

Словом, наші краяни мали змогу самі переконатись у правдивості слів відомого доктора мистецтвознавства Юрія Чекана: «Кожний виступ «Думки» – це свято високої музики, внесок до духовної скарбниці людства, вияв творчого генія України».

Окремо зазначимо, що ще далекого 1984-го, коли «Думку» очолив Євген Савчук, капела однією з перших розпочала процес відродження української духовної музики та популяризацію творів українських класиків. Тепер цей напрям творчої праці хорової капели став доброю традицією колективу й останніми роками набрав ще більшої потуги.

Втім, про феномен української хорової капели, яка поєднала ознаки церковної, фольклорної та світської капел і увібрала їх найяскравіші особливості, краще почитати в короткому науковому дослідженні солістки «Думки» заслуженої артистки України Оксани Нікітюк. Нагадаємо, що її голос зачаровував наших краян під час виконання «Купальських пісень» Євгена Станковича і повернув слухачів до народних джерел української пісні в їх модерному прочитанні…

Цього року капела «Думка» святкує 100-річчя, 35 років з них її незмінно веде художній керівник і диригент Євген Савчук. Вже лишень перелічування його титулів, звань, заслуг свідчить про його покликання до духовної справи й харизматичність таланту: Герой України, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка, академік Національної академії мистецтв України, голова хорового товариства України, професор і завкафедри хорового диригування Національної музичної академії України ім. Петра Чайковського. Втім, знавці хорового мистецтва висловлюються про його постать просто: геніальний хоровий диригент сучасності. Ми попросили Євгена Герасимовича поділитись міркуваннями щодо репертуару видатного хорового колективу загалом і «фестивального» зокрема, щодо нових планів і задумів та особистих вражень від Івано-Франківська.

– Свій ювілей Ваша капела відзначатиме на гідному місці серед провідних хорових колективів світу. Під Вашою орудою вона зробила вагомий внесок у розвиток національного мистецтва і є поважним репрезентантом українського музичного духу за кордоном. Яка ідея запропонованого Вашим колективом репертуару на фестивалі в Івано-Франківську?

– В історичній ретроспективі ми намагались перекинути місток від українських класичних композиторів, які творили в часі виникнення «Думки»: Леонтовича, Стеценка, Кошиця, до сучасності. І тим самим показати нашим слухачам, наскільки їхні твори є актуальними і затребуваними нині. В київському концерті ми додали ще й твори часто виконуваних нами сучасних класиків: Сильвестрова, Станковича, Скорика, Лесі Дичко. Єдине – ми там співали із симфонічним оркестром кантату Скорика «Гамалія» і рапсодію «Думка» Лесі Дичко. Наразі в Івано-Франківську не було таких умов, як у Києві, тому ми обмежилися вже тим, що ви почули (а це 13 творів плюс ще два на біс у кафедральному соборі в четвер за більш ніж півтори години і 10 творів наступного дня, вже на відкритій сцені під ратушею. – Р. І.)

– Правда, Ви почали перший день свого виступу виконанням творів Дмитра Бортнянського й завершили його хоровим концертом…

– Ці корективи нашого ювілейного концерту були обумовлені великодніми днями, як і пасхальним характером фестивалю. Втім, ми зберегли принципову тяглість української класичної музики від початків минулого століття до сучасності. Безумовно, одним концертом ми не можемо охопити інших українських композиторів великого масштабу, зокрема таких, як Лятошинський, Ревуцький, Людкевич. Але наш ювілейний тур іншими містами України вже охоплюватиме і їхні твори. З Івано-Франківська їдемо на Буковину, де моя мала батьківщина.

– Втім, не менш відома за акапельний спів «Думки» і друга сфера її репертуарного пласту – вокально-симфонічна музика. Навесні у Києві з успіхом пройшла прем’єра «Фауста» Гектора Берліоза…

– Маємо великий доробок виконаних шедеврів європейської музики: усі чотири «Страсті» Й.-С. Баха, Дев’ята симфонія Л. Бетховена, «Пори року» Й. Гайдна, «Реквієм» Дж. Верді, «Кредо» Кш. Пендерецького… Недавно виконували Дебюссі у франкомовному варіанті, а в Чернігові заспівали німецькою «Реквієм» Й. Брамса…

– Твори бароко й романтизму мають властиву тільки їм манеру і техніку виконання, натомість, як видається, для Вашого колективу це взагалі не проблема.

– Ми з упевненістю можемо сказати, що виконавчу манеру капели «Думка» вирізняє з-поміж загалу добрих хорових колективів універсалізм.

– Розкажіть про чоловічий ансамбль капели, який вразив слухачів. Його керівник Олександр Лось – Ваш учень?

– Вісім коротких номерів, які заспівав ансамбль під його керівництвом – «Ірмоси Пасхи» геніального Артемія Веделя. Це я його перед поїздкою попросив: «Сашко! Стань і зроби!» Олександр – мій учень і мій аспірант, який став недавно заслуженим артистом України.

– У вашому творчому доробку — величезна фонотека записів платівок, компакт-дисків, відеофільмів. Над чим працюєте останнім часом у цьому напрямі?

– Протягом останнього року ми записали з колективом 15 концертів Дмитра Бортнянського. Останній з них – 15-й – мали змогу почути івано-франківські слухачі. Але це ми пишемо не за гроші, а заради власного задоволення, викроюючи час поміж навчальними планами, творчими виступами і гастролями. Сподіваюся, що десь за півтора року запишемо всі 35 однохорних концертів Бортнянського. А вже потому візьмемося й до 10 його двохорних концертів.

– Ваші враження від Івано-Франківська?

– Нам дуже приємно від теплого прийому. Було чудово, усі задоволені.

Третій день фестивалю в буквальному розумінні мав соборний та екуменічний і в певному сенсі містичний виміри. В катедрі чотири хори: «Київ» і «Орея» — православної і «Галицькі передзвони» та «Воскресіння» — греко-католицької традицій хорового співу виконували видатний твір учня Миколи Лисенка Якова Яциневича (8.ХІ.1869–25.ІV.1945) «Літургію св. Іоанна Золотоустого». Його було написано на честь створення Української Православної Автокефальної Церкви, в добу визвольної боротьби українського народу на початку ХХ ст. Я. Яциневич змалку зростав у Київській школі церковного співу – спершу став помічником регента, а згодом, по закінченні Духовної академії, був регентом у Свято-Михайлівському соборі й у 20-ті роки минулого століття активно працював в УАПЦ.

Тими часами комуністичний тоталітарний режим безжально винищував український цвіт нації: Миколу Леонтовича було вбито в його домівці; те саме чекало й на Кирила Стеценка, який помер від тифу; врятувався лишень Олександр Кошиць, який мандрував тоді зі своєю капелою країнами Європи й Америки. Але так і не повернувся на Вітчизну, щоб не розділити важку долю своїх геніальних сучасників…

Микола Гобдич, який віднайшов нотні тексти «Літургії» Яциневича і зробив зі своїм хором її аудіозапис, в ознайомлювальному тексті про нього підсумовує його творчість так: «Яків Яциневич – славний син свого народу. Він передав нам і наступним поколінням своє вистраждане послання, яке так органічно вписується в український музичний іконостас тисячолітньої історії». В певному сенсі це послання стосується духовної свободи нашого народу та, як і 100 років тому, вказує на нагальну потребу соборної єдності українців. Співаки й диригенти на прикладі блискучого виконання «Літургії» в архікатедральному соборі Святого Воскресіння показали нам, що це цілком реально...

Власне, усі хорові колективи, які взяли участь у «Катедральних дзвонах», пропонували і знакові твори українських класиків сучасності. А загалом протягом чотирьох днів поціновувачі хорового співу мали змогу почути вражаюче багатство різножанрових шедеврів – від взірців епохи Середньовіччя та бароко до зразків сучасної української класики. Фестиваль став яскравим виявом торжества великодньої радості українського духу та добрим прикладом співпраці Церкви, громади і влади Івано-Франківська.

У Провідну неділю, 5 травня, відбувся у катедрі заключний гала-концерт хорових колективів. На закритті фестивалю міський голова Руслан Марцінків з приємністю звертаючись до владики Володимира Війтишина пригадав, як декілька років тому в їхній розмові виникла ідея такого фестивалю, а сьогодні усі вже побачили доволі успішну її реалізацію.

А поціновувачі і любителі хорової музики, які залишились з масою приємних спогадів і позитивних вражень від фестивалю «Катедральних дзвонів», тепер очікують на новий фестиваль й нові відкриття.