Уперше від початку великої війни в Україні ймовірність того, що обсяги міжнародного збройового постачання нашій державі можуть істотно поменшати, вийшла із площини суто поголосів та окремих заяв поодиноких політиків і стала об’єктом дискусій і на масштабних публічних дійствах світового рівня. Власне, можливість зупинки допомоги нам від США та вже тривалі діалоги навколо цього мовби підсумував Варшавський безпековий форум, що тривав кілька днів упродовж першого жовтневого тижня.

Нагадаємо, що такий традиційний захід щороку відбувається цими днями у столиці Польщі. Але форум 2023-го ввійде в історію як такий, що його провели на тлі цілої низки безпрецедентних міжнародних подій, украй несприятливих для України як держави, котра в запеклій борні захищається від рашистських агресорів і сподівається на допомогу в цьому західних партнерів. Причому вони ще й громадяться, наче гірська лавина…

Візьмімо хоча б новину, з якої мовби все й почалося. 30 вересня Конгрес США ухвалив законодавчий акт про тимчасове (до 17 листопада) фінансування американського уряду, щоб уникнути в його роботі так званого шатдауну, та який, проте, не містить жодного пункту про нову військову допомогу для України. Правда, президент Джо Байден, який того ж дня підписав цей документ, уже 1 жовтня виступив із заявою про недопустимість зупинення постачання важкого й іншого озброєння Україні. Але, образно кажучи, тієї ж злощасної останньої вересневої суботи перший камінь згори й покотився.

Втім, на наш погляд, своєрідною прелюдією до цієї лавини могла послужити публікація на сайті посольства США переліку антикорупційних та інших вимог на адресу офіційного Києва, про що ми писали в матеріалі «Невблаганний ультиматум чи лише чергове «останнє китайське попередження?» в «Галичині» за 5 жовтня. Бо вже напередодні виходу у світ цього числа нашої газети впливова в геополітиці Politico заявила з посиланням на конфіденційну інформацію, що, як ми й припускали, адміністрація Байдена набагато більше стурбована корупцією в Україні, ніж визнає публічно. І що в «секретній» версії тих вимог, яка майже втроє більша за обсягом застережень і рекомендацій, ультимативно зазначено, що в Україні «корупція на найвищому рівні може підірвати довіру української громадськості та іноземних лідерів до уряду воєнного часу». Й вона містить більше подробиць про цілі Вашингтона – зокрема про приватизацію банків, допомогу більшій кількості шкіл у викладанні англійської, заохочення переходу армії на протоколи НАТО…

Зрештою, хоч як, а ще однією «лавинною подією згори» стало звільнення з посади спікера Палати представників США (третя після президента та віцепрезидента США посада «у черзі» на керівництво державою, якщо в разі непередбачуваних випадків щось трапиться з чинними чільниками країни) Кевіна Маккарті, знаного своєю твердою позицією щодо безперебійного надання належної допомоги Україні.

Не вдаватимемося в подробиці цієї нагально вимушеної відставки з такої важливої посади, що, як стверджують американознавці, сталося вперше (!) в історії США. Але тепер необхідність обрати нового спікера Палати представників США відтерміновує розгляд аж кільканадцяти законопроєктів про видатки для фінансування уряду США на наступний рік. У тому числі – і про додаткове фінансування для України. А це особливо актуальне й через те, що більшу частину безпекової допомоги нашій державі з боку США вже вичерпано, й отже, для її продовження потрібно вжити відповідних заходів.

Ось як про це напередодні чітко сказав зокрема речник Держдепартаменту США Метью Міллер: «Фінансування за програмами USAI (Ініціатива сприяння безпеці в Україні. – В. М.) та FMF (Допомога іноземним арміям. – В. М.) припинено. Це програми, які дають змогу нам укладати контракти для України у довготерміновій перспективі, тому ми не зможемо це зробити без наступних дій-рішень з боку Конгресу».

Це все вкупі, а також українсько-польська зернова суперечка («Штучне протистояння» в «Галичині» за 28 вересня), що загострилася у серпні-вересні й призвела до односторонніх санкцій Варшави, позову України до СОТ тощо, перемога на виборах у Словаччині партії, яка брала участь у них з відверто антиукраїнськими гаслами, й зумовило те, що делегати Форуму з безпеки у Варшаві серйозно застановилися над тим, що буде далі з підтримкою українців у війні з росією. Тим паче, що конгресмени зі США з огляду на відставку К. Маккарті цього року не взяли участь у Варшавському дійстві.

Представники ключових європейських країн чесно констатували, що цілковито замінити американську частку військової допомоги Україні їхні держави фізично не в змозі. Але вони готові й надалі хоч і повільно, зате неухильно нарощувати свою частку… Та чи справді ризик того, що підтримки від США не буде, такий великий? Адже попри складну політичну ситуацію у Штатах катастрофічний сценарій далеко не гарантований. Навіть у разі обрання Дональда Трампа на президентських виборах 2024 року. «США – не монархія, і президент не всесильний. Конгрес і надалі відіграватиме свою роль у тому», – нагадав один з учасників форуму колишній безпековий радник президента Трампа генерал Герберт Макмастер.

Отож навіть якщо зменшення американської допомоги буде, вона все одно не впаде до «нуля». Однак навіть часткове падіння буде дуже болючим, а тому для України збереження підтримки США є безальтернативним сценарієм, над яким працюватимуть друзі нашої держави і всередині США, і в європейських державах. Та все ж нагальна потреба нарощування спроможностей ВПК об’єднаної Європи стала темою номер один Варшавського форуму, як і зростання військових бюджетів країн ЄС, причому навіть у тих державах, що донедавна мали імідж так званих україноскептиків. «У нас триває передвиборча кампанія, але продовження підтримки України чи збільшення бюджету оборони не є її дискусійними темами, бо ці обидві позиції дуже широко підтримують у нашому суспільстві», – пояснила зокрема чільниця Міноборони Нідерландів Кайса Оллонгрен.

Зрештою, що більше зростатиме внесок Європи в оборону України, то більший шанс на збереження також американської підтримки. А про те, що ж робити, якщо у Штатах події таки підуть за негативним сценарієм, гарно сказав шведський експрем’єр Карл Більдт. Навіть не маючи можливостей постачати зброю у тих обсягах, які Київ отримує від США, Євросоюз може допомогти йому витримати перехідний період з допомогою грошових вливань. «Ключове завдання – щоб Україна зберегла стабільність, а для цього вона має отримувати достатньо фінансової допомоги», – зазначив він.

Інша річ, чи в Україні, де ще й не розгортали, як належить, власну оборонну галузь, використовуватимуть ті кошти за призначенням і ефективно. Та хоч як, а схоже, всі європейські сили буде кинуто на те, щоб відвернути ймовірну катастрофу (не лише для нас, а й попервах для наших найближчих західних сусідів), пов’язану з можливим припиненням американської збройової допомоги нашій державі. Принаймні це підтвердили вже позавчора-вчора під час засідання «Рамштайну-16» (вичерпніше – в наступному випуску газети)…

Усе ж чи не головним результатом для Києва форуму у Варшаві стало інше, дещо несподіване для нас. Те, що на його кожній дискусійній панелі за польської участі лунали заяви, що Польща – ключовий безпековий партнер України. І ним вона зоставатиметься й надалі, як запевнив зокрема глава Бюро національної безпеки Польщі Яцек Севера. І наголосу тому додало те, що делегація цьогорічного партнера Варшавського форуму – Великої Британії, проукраїнськість якої не підлягає сумніву, подякувала полякам за таку їхню визначну роль у російсько-українській війні – як рушія всеєвропейської й американської підтримки України.

Словом, як стверджують спостерігачі за перебігом того міжнародного заходу, всі побачили Польщу як таку, що цілковито підтримує нашу державу й допомагатиме їй і надалі. Попри всі недавні заяви деяких її урядовців, зроблені, зрозуміло, спересердя. Хоча ще кілька тижнів тому ситуація видавалася іншою!.. Так, той зерновий конфлікт триває, але, схоже, він уже більше не виходитиме за рамки суто торговельних питань. Мабуть, це можна назвати другим народженням польсько-української дружби, випробуваної нинішнім лихом в Україні…

P. S. Арабо-ізраїльське протистояння, яке спалахнуло з новою силою 7 жовтня, в разі його масштабного розгортання може внести істотні корективи в теперішній геополітичний момент України та в перебіг великої війни на сході й півдні нашої держави.