У Білій Церкві вийшла друком книжка поезій «ІV октави», до якої увійшли твори чотирьох, на моє переконання, найталановитіших і найцікавіших поеток літературної платформи «Об’єднані словом» – Наталі Данилюк із Перегінського, Світлани Ткачук із Радчі на Тисмениччині, Лесі Ґеник та Наталії Баницької з Івано-Франківська. Збірка унікальна вже тим, що є першою колективною друкованою ластівкою «Об’єднаних словом» після десятирічної праці в літературному просторі Прикарпаття. Причому вона, по суті, й об’єднала в один яскравий поетичний квартет представниць не лише «Об’єднаних словом», а й інших потужних творчих згромаджень Прикарпаття – літературного об’єднання «Ґорґани» на Рожнятівщині та літстудії «Бистрінь імені Нестора Чира» на Надвірнянщині.
Ґрунтовну аналітичну передмову «Книжка, що звучить голосами квартету поеток» написав поет Іван Гаврилович, член НСПУ і НСЖУ, заступник голови Івано-Франківського міського об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка і заслужений журналіст України. В ній, окрім іншого, відзначаючи вагомість тематичного пласту громадянської, філософської, інтимної чи екзистенційної лірики поеток, відомий літератор підсумовує, що «кожна з авторок ставить перед собою високу творчу планку і… успішно долає її».
Переднє слово І. Гавриловича вагоме і значуще для кожної з авторок, чиї твори – по два десятки поезій – увійшли до збірки «IV октави», тому що об’єктивно представляє їх у сучасному українському літературному просторі. Адже він мав можливість не лише читати друковані набутки Н. Данилюк, Л. Ґеник, С. Ткачук чи Н. Баницької в їхніх поетичних книжках, а й слухати твори авторок з їхніх уст. Зокрема в часі літературних зустрічей «Об’єднаних словом» в редакції «Галичини», яка стала для кожної з них своєрідним подіумом і водночас майстернею, де літераторки вигранювали свій талант.
Рушієм ідеї видання збірки «IV октави» була чільниця літературної платформи «Об’єднані словом», членкиня ТОПІЖ і відома прикарпатська поетка Леся ҐЕНИК, яка в ексклюзивному коментарі «Галичині» зазначила:
– Назва нашої спільної поетичної збірки «IV октави» означає, що йдеться в ній про дуже широкий тематичний діапазон звучання творів кожної з авторок. За роки існування й праці «Об’єднаних словом» при редакції часопису «Галичина» ми не раз намагалися прийти до читачів із колективною збіркою, але щоразу щось ставало на заваді – епідемія ковіду, війна… Хтось із наших побратимів по перу за ці роки ставав самодостатнім і… покидав нашу спільноту, а хтось, навпаки, приходив до нас, аби реалізувати себе в літературній творчості. Але можу констатувати, що у цій книжці представлено найкращі твори від «Об’єднаних словом». Звісно, маємо у своєму згромадженні значно більше добрих літераторів, але наразі вийшли «IV октави».
– Що цією збіркою Ви, Лесю, разом з іншими авторками хотіли сказати читачам насамперед?
– Прагнули вкотре засвідчити, що в сучасному літературному просторі Прикарпаття є сильне поетичне слово – якісна жіноча поезія. Такі авторки мають бути почутими. Нині з’являється чимало книжок поезій, і не всі вони якісні. А поетки, представлені у нашій книжці, пропонують читачам справжню і глибоку поезію, талановите, самобутнє і змістовне українське слово.
– Спочатку те літературне згромадження, яке Ви з першого дня заснування очолюєте, називалося поетичним клубом «Об’єднані словом», відтак – міжрегіональним поетичним клубом «Об’єднані словом», а тепер це літературна платформа «Об’єднані словом»… Йдеться тільки про зміну назв чи й концепції роботи?
– Назви творчої спільноти змінювалися головно тому, що змінювалися робочі принципи нашого літературного згромадження. Бо спочатку це було коло однодумців, які намагалися підтримати одне одного й створити майданчик для творчого розвитку, відтак наша івано-франківська праця зацікавила літераторів з інших областей України – учасниками зустрічей в Івано-Франківську були автори з Києва і Київщини, Львова і Львівщини, Тернополя і Тернопілля, Черкащини, Полтавщини, Закарпаття, Хмельниччини... А згодом у концепцію нашої роботи ми внесли зміни – почали презентувати твори не лише «Об’єднаних словом», а й охочих представників інших літературних спільнот. Тож формат літературної платформи виявився ефективним для спілкування й обміну творчими ідеями. Проте у роботі незламно сповідуємо свої концептуальні принципи. Зокрема кожен, кого представляємо в рамках «Об’єднаних словом», передовсім має бути носієм українськості. У нас звучить суто українське слово – жодних компромісів. Час, на наше переконання, вимагає саме таких підходів у роботі…
Не наводитиму тут жодного рядка поезій із «IV октав» – свого часу кожну з авторок книжки мав за честь запросити до «Літературної світлиці» часопису «Галичина» і зміг досхочу насолодитися їхніми поезіями. А сьогодні до смакування їхнім поетичним словом запрошую читачів. І гарантую їм неповторні відчуття від знайомства з ним.
