На братській могилі січових стрільців у Серафинцях на Городенківщині досі височить оригінальний хрест із червоного каменя. Чому пишу «досі»? Бо ж відомо, що совіцька сатанинська влада з приходом на Західну Україну знищила, принаймні у Галичині, всі січові могили, в тому числі й символічні.

А цей хрест уцілів і зберігся до наших днів. Мабуть, єдиний на Прикарпатті. Як і могила січовиків. У цьому й дивовижа…

Коли у 90-х роках минулого століття майже в усіх наших селах відновлювали символічні січові могили, то в Серафинцях потреби в тому не було. Адже тутешнє поховання стрільців збереглось, як мовлять, в оригіналі. Але як же та клята радянська влада не зруйнувала його?! Тим паче, що й нині на хресті на січовій могилі чітко видніється напис: «Борцям за волю України», а над ним зображено тризуб!

Це означає, що ніхто із серафинців не доніс кагебістам про наявність таких раритетів у селі, і за це великий респект тим чесним людям.

Загалом Серафинці – рідне село Левка Бачинського, віцепрезидента ЗУНР. Тут і нині проживає чимало його родичів. Скажімо, мій хресний – Теодор Бачинський – його небіж. До речі, саме батько свахи моєї сестри Ярослав Бачинський, якому вже 97, розповів, що хрест на січовій могилі в селі поставили десь у 20-х роках минулого століття.

Із Серафинців чи не найбільше з-поміж інших сіл Городенківського повіту служило вихідців саме в Легіоні Українських січових стрільців. Хтось із них у цій братській могилі й знайшов свій вічний спочинок.

Нині на серафинецькому цвинтарі лягло в землю вже п’ятеро борців за Українську державу з лав ЗСУ. Боротьба з ворогом України триває…