Одіозний Олексій Арестович став легким на руку, коли за його бажанням його звільнили з посади позаштатного радника глави Офісу Президента України (ОПУ). Бо невдовзі після цієї відставки в Україні спалахнули корупційні скандали, внаслідок яких «полетіли» й інші голови, та почалися нові кадрові пертурбації…

Власне, посад позбулися чимало і відомих, і менш знаних чиновників. 24 січня стало рекордним за кількістю звільнень – свої крісла покинули 11 можновладців. «Найвищою» за рангом стала відставка заступника голови ОПУ Кирила Тимошенка, котрий відповідав за «Велике будівництво», координацію з головами обласних адміністрацій і питанням гуманітарної допомоги в регіонах. К. Тимошенка, як свого часу писала «Галичина», торік супроводжували скандали. Зокрема в жовтні стало відомо, що той використовує як службове авто позашляховик Chevrolet Tahoe, який американська компанія General Motors передала Україні для вивезення людей з зони бойових дій. Потім журналісти встановили, що заступник голови ОП ще влітку 2022 року почав їздити й на новому Porsche Taycan вартістю близько $ 100 тисяч та замешкав в елітному особнякові, що належить відомому забудовнику Ігореві Ніконову…

Між іншим, К. Тимошенко був останнім високопосадовцем в ОПУ, котрий прийшов сюди разом із колишнім головою офісу Андрієм Богданом. Тим-то звільнили і наближених до нього тепер уже колишніх голів Дніпропетровської й Запорізької ОДА Валентина Резніченка й Олександра Старуха, котрих, до речі, теж останнім часом супроводжували корупційні скандали, та керівника Херсонської ОДА Ярослава Янушевича. Подався з посади голови Сумської ОДА й Дмитро Живицький, а донедавнього керівника Київської ОДА Олексія Кулебу пересадили у крісло Тимошенка в ОПУ.

Але ці звільнення, судячи з усього, були заплановані наперед. Тим часом ряд інших пов’язані з серією найгучніших скандалів минулого місяця. Зокрема, як ми повідомляли в минулому випуску газети, 22 січня детективи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) затримали заступника міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Василя Лозинського під час отримання хабаря в розмірі $ 400 тис. за сприяння в укладанні договорів на закупівлю обладнання та техніки для проходження опалювального сезону. Того ж дня Кабмін його звільнив, а Вищий антикорупційний суд відправив чоловіка під домашній арешт.

Окрім того, «під цей шумок» уряд звільнив і інших заступників керівника того самого столичного відомства – Івана Лукерю й Вячеслава Негоду. Їх, як і В. Лозинського, привів було на їхні донедавні посади ще колишній міністр регіонального розвитку Олексій Чернишов. Та пізніше його призначили головою НАК «Нафтогаз України». А Мінрегіон з усім «особовим складом» увійшов до нової структури – Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури, який очолив Олександр Кубраков. Це відомство в перспективі набуде чималої державної ваги. Адже через нього «проходитиме» фінансування від наших міжнародних партнерів повоєнного відновлення України. А тому його керівникові, як видається, потрібні для ефективної діяльності міністерства свої люди, а не «чужі» заступники.

«Пішли» й нардепа від партії «Слуга народу» Павла Халімона з усіх його посад – і заступника голови панівної партійної фракції у Верховній Раді, й керівника Чернігівської обласної організації партії. А все через те, що він не так давно придбав за десяток «лямів» елітне житло у столиці, й це набуло громадського розголосу. Крім того, фракція «слуг…» закликала правоохоронні органи розпочати відповідне розслідування й дати юридичну оцінку тій оборудці.

Ще ганебніший скандал для «слуг…», який «вилився» в інформпростір буквально вчора, пов’язаний і з без того скандально відомим нардепом Миколою Тищенком, котрий напередодні відбув до Таїланду… на «зустріч із виборцями», як слід розуміти, з числа представників тамтешньої української громади… Парламентаря вже виключили зі складу парламентської фракції «Слуга народу» через ту поїздку.

Скандальна відставка не оминула й Генеральну прокуратуру України (ГПУ). Звідти «з тріском» вилетів заступник генпрокурора Олексій Симоненко. Як з’ясувалося, під час воєнного стану в державі він побував у відпустці за кордоном – у розпалі новорічних свят десять днів провів в іспанській Марбельї, тобто порушив заборону самого Президента В. Зеленського на такі вояжі службових осіб. Причому їздив чоловік туди й назад на «мерседесі», зареєстрованому на компанію ТОВ «Холдинг «Гранд Готель», яка належить дружині відомого львівського підприємця із сумнівною репутацією Григорія Козловського (свого часу «Винниківську тютюнову фабрику», яка йому належить, звинувачували у виробництві нелегальних сигарет).

Та це, либонь, тільки привід. Найцікавіше, що О. Симоненко був ще заступником генпрокурорки Ірини Венедиктової, курував розслідування вбивства журналіста Павла Шеремета, а також розслідування справи Катерини Гандзюк. Він підписав підозру колишньому президенту Петрові Порошенку. Водночас, за даними видання «Бабель», саме він на рівні ГПУ «розвалив» кримінальну справу щодо заступника голови ОПУ Татарова (як «його людина» в ГПУ), котрий уже давно в полі зору НАБУ.

Та, мабуть, «найголоснішим» став скандал із закупівлями послуг з організації харчування для особового складу військових частин, дислокованих у низці тилових регіонів. Як повідомило «Дзеркало тижня», в одній з угод Міноборони (МО) з того приводу на загальну суму 13,16 млрд грн, фігурують удвоє-втроє завищені ціни на окремі продукти. Наприклад, відомство законтрактувало яйця вартістю по 17 грн за штуку, тоді як їхня роздрібна ціна навіть у крамницях Києва не сягає й семи гривень, а оптова вартість, яку й закладають у такі угоди, є ще нижчою.

Правда, ця резонансна оказія наразі не призвела до належних, сказати б, «високорангових» відставок. Заяву на звільнення за власним бажанням написав лише заступник міністра оборони Вячеслав Шаповалов, який відповідав за тилове забезпечення ЗСУ. Звісно, його прохання відразу задовольнили. Щоби хоча трохи випустити «пару» із суспільного котла, який уже закипав. Натомість сам міністр оборони Олександр Резніков «натравив» на журналістів видання відповідні служби – буцімто «за наклеп» на його відомство, зініціював розслідування того, хто і як «злив» медійникам інформацію про ті злощасні закупівлі. А у своїх коментарях на публіку зокрема зазначив, що в угоді помилково вказали 17 грн як ціну одного яйця, тоді як насправді, мовляв, це вартість кілограма яєць, чим викликав ще гучніший вияв відповідних емоцій у соцмережах та на вулицях міст і сіл країни.

Словом, скандал іще триває. У відповідь на випади О. Резнікова «Дзеркало…» опублікувало новий матеріал, у якому порівнює «захмарні» ціни в «харчовій» угоді МО і цілком «пристойні» – у відповідних контрактах Державної прикордонної служби України, в яких, скажімо, ті ж яйця «котируються» за ціною від 5,1 до 6,6 грн. за штуку…

Є всі підстави вважати, що ця неприємна історія, в якій головним фігурантом виступає Міноборони і яку почали розкручувати в переддень засідання (20 січня) «Рамштайну-8», коли, як ми теж розповідали в минулому випуску газети, зірвалося формування «танкової коаліції» західних країн, і послужила причиною того пробуксовування попередніх домовленостей. Натомість 25 січня, тобто відразу після рекордного за кадровими чистками 24-го, США раптом заявили, що нададуть для потреб Сил оборони України не «хоча б один» Abrams, як пропонував офіційний Берлін, який гальмував ту справу, а понад три десятки цих танків. Після такої обіцянки крига скресла, і країни НАТО почали наввипередки декларувати, хто скільки «леопардів» відправить до України. І сукупне число вже гарантованих і ще очікуваних танкових поставок сягнуло 300 одиниць.

Але перед тим «до України приїжджав «вісник змін» – Борис Джонсон, – повідав журналістам політичний оглядач Олександр Кочетков. – Він поспілкувався із Зеленським. І саме після цього почалися заяви про відставки. Це друг України порадив нашому гарантові зробити ці кроки. Тому що наші союзники вкрай незадоволені корупцією в Україні… Але треба розуміти, що самих звільнень замало. Потрібні розслідування та покарання злочинів».

Тим паче, що в розпалі війни немає корупції, як написав у фейсбуці волонтер Юрій Касьянов, а є саботаж, диверсії, зрада – як на фронті, так і в тилу, за що однаково належить кара за законами воєнного часу.