Хресна дорога – дорога, яку пройшов Ісус Христос на Голготу, – у Католицькій церкві матеріально символізується у вигляді чотирнадцяти стацій того походу. Звичай влаштовувати Хресну дорогу виник ще у XVI cт., а провадять її у часі Великого, чи Великоднього, посту. На Прикарпатті прокладено чимало хресних доріг, кожна з яких по-своєму неповторна. Вирізняється своєю унікальністю і локація Хресної дороги у селі Новий Мартинів Бурштинської ТГ – головно тим, що є стрижнем історико-релігійного центру «Гора над Дністром» і представляє активні кроки керівництва територіальної громади у розвитку не лише краєзнавчого, а й духовного туризму на Бурштинщині.

Уже шість чи, може, краще – ще лише шість років минуло, як о. Ярослав Озарків очолив церковні громади сіл Новий Мартинів і Тенетники Бурштинської ТГ, а його праця на духовній ниві вже дає добрі плоди. А серед таких духовних скарбів – і «Гора над Дністром» на лівому березі Дністра.

– Наш історико-релігійний центр – місце унікальне, яке приваблює людей. Тут кожен може у спокої й мирі відпочити від земної суєти і зосередитися на молитві чи розважаннях з Богом, і не лише у часі Великого посту, а й будь-якої пори року чи дня. Вхід до центру «охороняють» фігури святих верховних апостолів Петра і Павла, встановлені обабіч величавої кованої металевої арки, яку виготовили майстри із села Крилоса. Всі охочі перед тим, як перейти до духовних локацій, мають змогу дізнатися про історію села і церкви Нового Мартинова з інформативних табло.

Уздовж центральної алеї посаджено невеличкий біблійний сад, де ростуть насадження, які згадуються у Святому Письмі, – гранатові та оливкові дерева, верба, гофер, лаванда, лілії, троянди, пшениця, ячмінь та ін. Тут розташована унікальна скульптурна композиція «Адам і Єва», яку нам створив майстер із Закарпаття і яка є справжнім витвором мистецтва. А далі – композиція з Оливною горою, на якій Ісус Христос у Страсний четвер молився перед Своїми стражданнями і смертю на Голготі. Саме того дня, перед Великоднем, ми щороку з парохіянами приходимо на це місце, запалюємо свічки, слухаємо Євангелію і молимося до Ісуса Христа.

В історико-релігійному центрі є також унікальна скульптура «Богородиця, яка розв’язує вузли». Її особливість ще й у тому, що вона – найбільша в Україні за розмірами. Тринадцятого дня кожного місяця біля цієї скульптури відбуваються молебні до Богородиці. Приходять усі, хто вірить, що Мати Божа обов’язково почує їхні молитви і визволить від лих і проблем. Коли ми почали будувати Хресну дорогу кілька років тому і привезли перший камінь, то колесо автомобіля провалилося в землю – і проступило давнє цегляне склепіння. З’ясувалося, що там колись була священнича резиденція. А у давнину, як кажуть, очевидно, хід з того підземелля вів аж попід Дністер. Ми навели лад у цьому підвалі. Але цю знахідку ще потрібно досліджувати. Адже колись на цьому місці був замок.

Коли приїжджає влітку митрополит і архиєпископ Івано-Франківський УГКЦ владика Володимир, то тут – на спеціально облаштованій молитовній терасі – відбувається Архиєрейська Літургія. Адже Хресну дорогу в історико-релігійному центрі «Гора над Дністром» владика Володимир освятив ще 2018 року. І кожної першої неділі місяця – з квітня по листопад – ми тут її провадимо.

Цього року відкрили ще одну цікаву біблійну локацію – «Розмова Ісуса з жінкою-самарянкою біля криниці Якова», а також «Місток наречених», куди можуть приїжджати молодята і молитися та фотографуватися. Тут була давня глибока криниця, викладена з тесаного каменя. Ми її вичистили й обновили. Саме з цього місця починаються стації Хресної дороги. На будівництво кожної з них офірували кошти місцеві родини. Їхні прізвища викарбувано на підмурівках кожної стації. На першу стацію, до речі, свого часу – ще далеко до виборів – жертвувала родина чинного голови Бурштинської міської ради територіальної громади Василя Андрієшина. Та й тепер вони з дружиною Ярославою не обходять увагою наш центр, офірують на його розвиток. До речі, догляд за всіма квітами чи самшитовими насадженнями у вигляді хреста або тризуба – справа рук саме Ярослави Андрієшин. Територія велика, тому щоби лише полити насадження, потрібно докласти чимало праці.

На кожній зі стацій вказано прізвища родин-благодійників – Андрієшиних, Чернецьких, Тарновських, Кропильницьких, Бартківих, Романових, Романівих, Андрухівих, Каратників, Ляховичів, Журавських, Курганів, Дебенків, Мидловців, Українських та ін. На завершення Хресної дороги маємо локацію Гробу Господнього з невеличкою копією Туринської плащаниці всередині і величаву статую Ісуса Христа, який возносить руки над нашим селом, як на кормі могутнього корабля, над нашою парафією, над Дністром і Україною…

Очевидно, Бог давно мав Свої плани на це чудове місце у Новому Мартинові. Ще у давні часи на цій парафії відбувався влітку відпуст і збиралося багато молільників з інших сіл. І коли я прийшов на парафію у це невеличке на сто обійсть село шість років тому, то думав, якою буде моя праця. Але на цій горі був місійний хрест, який всіх притягував до себе. Так і виник задум створити там Хресну дорогу. Але потрібна була рушійна сила. Дякувати Богу, що були декілька активних сільських родин парохіян, серед яких і подружжя Василя й Ярослави Андрієшиних, були наші братство і сестринство та ін. Я запитав їх, чи будемо будувати Хресну дорогу? Відповіли: «Будемо». А коли вже облаштували її, то нам цього видалося замало. Виникло бажання не стримуватися. Тож і досі не можемо зупинитися. Кожного року маємо нові бажання щось творити. Все, що зроблено, то тільки з волі Божої, людської праці та пожертв.

– То, як я розумію, отче Ярославе, образно кажучи, крапку на розбудові «Гори над Дністром» ще не поставлено?

– Звісно, що ні. Планів маємо надзвичайно багато. Просимо Бога, щоб дав сили їх здійснювати. Думаємо збудувати ще не одну локацію. Щоб було затишно і старому, і малому. Як вдома. Щоб кожен на «Горі над Дністром» відчув до себе любов Бога. Якусь нову духовну цікавинку ми щороку намагаємося створити до празника Різдва Івана Хрестителя. Наприклад, цього року вже провадили тут другий фестиваль духовно-патріотичної пісні «Дністрова хвиля». Пригадую собі, які були шість років тому бур’яни на місці теперішнього історико-релігійного центру, і тільки уявляю, що тут може бути через 20 років, 40 чи 50...

Хай Бог нам усім допомагає! Бо сьогодні «Гора над Дністром» – те місце, де можна зустрітися й поспілкуватися з Богом.

...Додамо, що «Гора над Дністром» – не лише духовний центр, а й культурний. Торік тут відбулося молодіжне наметове таборування «Нам пора для України жить» для дітей з Бурштинської ТГ. Задум втілювали у життя парохія Нового Мартинова на чолі з о. Ярославом Озарківим, Бурштинський осередок «Молодої «Просвіти» та ін. У ролі вихователів себе спробували колишні вихованці молодих просвітян. Програма мала духовну й патріотичну складову. А також провели майстер-класи з ковальства, гончарства, папероплетіння, козівництва т. ін. Їх провадили ті майстри чи майстрині, які входять до зеленого маршруту «Легенди Опілля». Торік у грудні в історико-релігійному центрі відкрили також локацію «Хатинка Святого Миколая» і організували її централізовані відвідини для дітей пільгових категорій не лише з Бурштинської ТГ, а й з інших сіл чи міст.

Торік Бурштинська територіальна громада створила зелений маршрут «Легенди Опілля», який реалізували за сприяння громадської організації «Агенція сталого розвитку «АСТАР» у рамках кластерної ініціативи «Дністер 1362». Цей задум дає змогу завдяки екологічним стежкам відкривати не лише нові історичні, культурні і краєзнавчі об’єкти, а й розмаїті цікаві локації в селах Старий Мартинів, Новий Мартинів чи Тенетники, сприяє розвитку духовної неповторності регіону.

– Суть у тому, щоби зрозуміти наше призначення на землі. У кожного є свої здібності й таланти, які потрібно розвивати. А це можна робити лише у спілкуванні з Богом. Тоді все вдасться. Не можна покладатися суто на свої розум і сили. Я маю досвід з пережитого, тож можу так говорити. І сотворення Хресної дороги у Новому Мартинові відбулося не просто так. Свого часу в селі була духовна місія, а у нашому будинку жили священники, зокрема отець Ярослав Тимішак. Отці звертали увагу на те, яке біля церкви на горі чудове місце для Хресної дороги над Дністром. Доти ж на місці сучасного історико-релігійного центру «Гора над Дністром» було звалище. А коли на парохію призначили отця Ярослава Озарківа, то почали помалу реалізовувати той задум.

– Василю Михайловичу, то Хресна дорога у вашому рідному Новому Мартинові кілька років по тому стала, по суті, осердям, тобто однією з основних локацій зеленого маршруту «Легенди Опілля»?

– Наша справа дуже проста і зрозуміла: все довкола себе робити так, щоб було угодно Богові і приємно людям. Не потрібно сумніватися. Те, що робиться з Господом, то завжди реально. Тоді підказки надходитимуть зусібіч і потрібно їх тільки бачити та втілювати в життя. Збудувавши «Гору над Дністром», ми задумалися і про надання людям ширших послуг такого типу, розмірковували, як розвинути зелений туризм і зробити корисну та прибуткову справу для всієї громади. Тож вирішили прокласти зелений туристичний маршрут «Легенди Опілля», який починається з «Гори над Дністром» і пролягає у село Тенетники, де є унікальна лісова козина ферма, якою опікуються Назар Пендерецький і Уляна Кирилів, відпочинкова локація для дітей «Хатинка-царинка», розпорядником якої є Роман Завада, давня церква, кузня коваля Ореста Трача, майстерня з розпису на склі Наталії Трач. На маршруті можна також скуштувати «опільські мегуліни», тобто м’ясні смаколики Павла Нижника, ознайомитися з папероплетінням «під лозу» майстрині Лесі Романів, відвідати музей «Родинні обереги», який працює у Старому Мартинові під керівництвом Ірини Лесюк, і т. ін.

Звісно, не кажу, що сьогодні «Легенди Опілля» вже дуже популярні або громада має відчутний зиск із них, але рух навколо маршруту й на ньому вже є. Наразі ми не запровадили туристичний збір, але люди морально вже готові до прийому туристів чи паломників. Про нашу громаду знають. До нас приїжджають, цікавляться. А ми ще більше стараємося, щоб розвинути цей край. Так, крапку на своєму задумі ми ще не поставили. Сьогодні маршрут сягає 30 кілометрів. Маємо плани, що він поведе далі – на Бурштин, через Маріямпіль, на Дубівці, Галич... Бо цей зелений туристичний маршрут справді відкриває для всіх охочих давні легенди нашого Опілля, а водночас і створює нові.