Звісно, можна б зазначити, що деякі чиновники КП «Теплий дім» Івано-Франківської міської ради своїм недолугим спілкуванням з користувачами послуг не сприяють іміджу комунального підприємства – не намагаються знайти шляхи розв’язання проблеми, а натомість напружують стосунки з людьми. Але нам не хочеться, як це часто практикується у таких ситуаціях серед різноманітних послугонадавачів, шукати стрілочника серед працівників «Теплого дому», а просто елементарно і з надією на розуміння звернутися з проханням до його директорки: Наталіє Іванівно, не шукайте виправдань вчинкам своїх підлеглих, не тіште людину відписками чи нас – коментарями, а просто розв’яжіть проблему родини Володимира Миколайовича ФАРИЛА, яку створили ваші ж працівники і про яку йтиметься у нашому матеріалі. Образно кажучи, закликаю міських комунальників не тільки називатися «Теплим домом», а й залишати серед містян слід по собі теплий...

Володимир Фарило – військовий пенсіонер, якому вже сповнилося 78, котрий переніс три онкологічні операції, інвалід другої групи. Чоловік з дружиною, яка невиліковно хвора і вже перебуває за крок до межі, мешкає у дев’ятиповерховому будинку на вулиці Молодіжній, 62 – у трикімнатній квартирі №94 на п’ятому поверсі. Володимир Миколайович – глибоко скромна людина, проста, стримана і не скандальна. У ньому я відчув душу справжнього українського офіцера. Чоловік звернувся до нашої редакції по допомогу як до останньої інстанції, а відтак ніяковів, що історія з його ходінням по комунальних муках, стане відома рідним, знайомим, сусідам і численним жителям Івано-Франківська…

– Володимире Миколайовичу, розкажіть, що спонукало Вас шукати допомоги у відносинах з представниками «Теплого дому»?

– Це сталося 16 березня цього року, приблизно о пів на четверту. Я сидів у хаті і годував дружину. Вийшов з ванної кімнати, де мив руки, і враз побачив, як дуже яскраво спалахнули лампочки – я їх включаю у коридорі, щоб було видно при потребі. Потім одна з них вибухнула. Тож я відразу кинувся вимикати всі електроприлади у квартирі – холодильник, телевізор, пральну машину тощо. Дружина ще нагадала, щоб не забув про газовий котел.

Та напруга так стрімко підскочила, що встиг врятувати тільки холодильник – його вимкнув найперше. Всі інші електроприлади вийшли з ладу. Я вибіг у коридор, бо думав, що, може, хтось там біля електрощитової щось робить. Та почув голоси поверхом нижче. Там на четвертому поверсі зібрався з десяток людей – чоловіків і жінок. А біля електрощитової – електрик копирсається. Запитав свою сусідку, чиє помешкання під нашим на четвертому поверсі: що сталося? Жінка пояснила, що в їхній квартирі не було світла, тож викликала електрика, а той щось там зробив – і люди почали вискакувати зі своїх помешкань, що, мовляв, у них пропало світло. Я пояснив, що і у моїй квартирі виникли проблеми зі світлом. Електрик порадив піти і подивитися, що сталося з електроприладами у моїй квартирі. Я побачив, що все вийшло з ладу, і знову повернувся до електрика – що робити?

Чоловік пояснив, що то не він зробив коротке замикання, а мовляв, аварійна бригада, яка приїжджала два тижні тому. Але ж, кажу, впродовж двох тижнів все було добре, а тепер – проблема і ви... біля електрощитової. Сусідка пояснила, що викликала електрика з «Теплого дому». Інші сусіди вище повідомили, що й у них вийшли з ладу деякі електроприлади. Але найбільше постраждали ми.

– Куди і до кого Ви звернулися згодом?

– Зателефонував у відділ звернень КП «Теплий дім». Мені дали номер телефона і порадили поговорити з начальником відділу Альбертом Миколайовичем (очевидно, йдеться про начальника відділу експлуатації Альберта Миколайовича Сурела, якого саме 16 березня виконком Івано-Франківської міської ради відзначив грамотою з нагоди Дня працівників житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення. – Авт.).

– І що? Поговорили?

– Так. Розповів йому про те, що сталося. Мовляв, електрик «Теплого дому» щось зробив, а тепер я не знаю, як діяти далі. Він відповів, що вже поінформований про ситуацію. А мені порадив викликати експертів. Коли я знову появився біля електрощитової, то там уже були два електрики – попередній і новий та якісь дві жінки. Спробував їх як представників «Теплого дому» запросити до себе у помешкання, щоб показати, що сталося. Але вони мовчки розвернулися і пішли геть. Тоді я попросив одного з електриків подивитися, що ж сталося у моїй квартирі. Той з порога запитав, чи є світло у помешканні. Я ствердно відповів.

– Ну то все, будьте здорові. Я чую, що є запах, але то не до мене претензії, – електрик повернувся і пішов.

Моя дружина відтак сама зателефонувала Альберту Миколайовичу. Жінка плакала, казала, що хвора, помирає, і їй потрібне тепло в квартирі – просила допомогти... Марно. Наступного дня я все описав у відповідній скарзі, пішов у «Теплий дім» і зустрівся з Альбертом Миколайовичем. Я просив зрозуміти мене і допомогти. Пояснював, що наші з дружиною пенсії головно забирають ліки і комунальні послуги. Та чиновник знову відповів, що все сказав ще телефоном. Я вкотре пояснював, що експерт на кожен з трьох електроприладів, які вийшли з ладу, потребує чималої оплати, а ще ж ремонтувати їх треба. Я не можу собі це дозволити. Альберт Миколайович знову порадив мені найняти експертів і звернутися до суду на «Теплий дім». Далі я розповів йому, як оперативно, завдавши збитків сусідам, відшкодувало ті витрати обленерго – наступного ж дня привезли новий холодильник, а пошкоджений старий забрали. А ще просив, щоб прийшли до мене подивитися, що сталося. Адже відтоді нікого з «Теплого дому» досі не було. А приватний електрик, якого я запросив для ремонту, мені пояснив, що сталося коротке замикання...

– А як запобіжники? Не спрацювали?

– Я також був цим здивований. Та й електрик казав, що, наприклад, ніколи ще не бачив, щоб так виходила з ладу нова пральна машина – «згоріла» так, що утворився отвір на два пальці. Я тоді якраз прав одежу, тож вона працювала. Але ж колись, пам’ятаю, у таких ситуаціях спрацьовували запобіжники. Я відтак їх поправляв на щитку... і все працювало. Тож і цього разу вирішив подивитися до електрощитової. Але побачив, що вимикач від моєї квартири не працює. Покликав відтак знайомого електрика, який знайшов інший вимикач від моєї оселі – в іншому місці електрощитової.

Ми були здивовані: чому його перенесли? А ще – хто зробив перемичку від сусіда і до нас? Можливо, в нашій квартирі погоріли всі електроприлади, тому що ця перемичка була зроблена ще раніше? Таке враження, що хтось провів собі підпільну «фазу» від моєї квартири... Але ж хто дозволив, бо ж електрики, які приходили від «Теплого дому» і пів дня щось перевіряли на всіх поверхах, не могли цього не побачити. Може виявитися, що я ще й гроші за електроенергію плачу замість когось. Але я все незабаром обов’язково з’ясую.

Я дуже ображений на начальника відділу з «Теплого дому» за таке ставлення до моєї проблеми. Я з ним розмовляв, ледь не плачучи, дуже толерантно і спокійно. А він прийняв мене зі зневагою і розмовляв так, що мені було гірко до сліз. Я сказав йому, що звернувся з листом у міську раду до Руслана Марцінківа і до редакції газети «Галичина». То чому ж тому начальнику не прийти до нас, не подивитися, що сталося, визнати свою вину і знайти можливість якось по-людськи допомогти? А може, покрити за рахунок плати за квартиру чи іншим чином?

Натомість начальник мені знову – тільки про експертизи і про суд. Мовляв, зустрінемося в суді. Та це ж сутяжництво на роки. Але якщо так, то буду вимагати не тільки компенсувати мені втрати за пошкодження електропобутових приладів, а й за завдані моральні збитки, сказав я йому на те. А свідків обов’язково знайду. Але той відвернувся й пішов собі.

...Здавалося б, така собі банальна ситуація. Але, на мій погляд, вона дуже промовиста – у сфері комунальних послуг міста Івано-Франківська ніщо не зміниться на краще – навіть з модернізацією за найсучаснішими взірцями, доки начальники, начальнички і начальнята у стосунках з людьми вдаватимуть із себе «начхальників», «начхальничків» і «начхальнят» – тобто не змінять свою філософію думання як надавачі комунальних послуг.