ГО «Коло старійшин Івано-Франківської області» у вересні 2025-го сповниться лише друга річниця. Активісти цієї нової громадської організації краю, створеної відповідно до давньої української традиції враховувати думку старійшин при ухваленні важливих для влади і суспільства рішень, зібравшись недавно на своє щомісячне засідання, проаналізували діяльність ГО від заснування до нинішнього дня й окреслили для себе нові завдання.
Голова організації Євген Романишин відзначив передовсім те, що великою мірою завдяки зусиллям Кола старійшин у другій половині 2023-го на Прикарпатті посилили увагу до надання територіальними громадами допомоги Збройним силам України. Адже як один із перших своїх документів ця громадська структура ухвалила та надіслала очільникам ТГ, а також голові ОДА/ОВА Світлані Онищук звернення щодо необхідності збільшення громадами матеріальної підтримки армії. І, на думку Є. Романишина, не без впливу того звернення й оприлюднення Колом старійшин інформації про реальний стан справ ситуація набагато поліпшилась. Якщо на початку 2023-го частка наданого з бюджетів ТГ для ЗСУ фінансового ресурсу становила лише 1,5%, то на кінець року – уже в середньому понад 15%.
Тут незаперечним лідером виявилась Івано-Франківська МТГ, яка спрямувала на допомогу Силам оборони України майже 920 млн грн. Це з урахуванням коштів, виділених на соціальну підтримку сімей загиблих на війні українських захисників та на лікування поранених воїнів – жителів громади, становило понад 20% річного бюджету в сумі 3,3 млрд грн. Торік, як поінформував присутніх на засіданні Кола старійшин його очільник, частка витрачених на підтримку війська коштів міського бюджету в сумі 3,6 млрд грн дещо знизилась – до 16,6% (600 млн грн). А 2025-го передбачено асигнувати на допомогу армії та соціальний захист членів сімей загиблих військових із річного бюджету МТГ в обсязі понад 5 млрд грн ще менше – 10,5% (525 млн грн).
Така негативна тенденція простежується і в інших територіальних громадах області. Вона свідчить, що на третьому році повномасштабної московсько-української війни фактично погіршилося ставлення органів місцевого самоврядування до армії – у сенсі конкретних обсягів матеріальної підтримки ними потреб фронту. Це, зрештою, на думку Кола старійшин Івано-Франківщини, відображає погіршення ситуації в державі загалом. Все очевиднішою стає потреба у створенні уряду національного порятунку, який переламав би ту тривожну тенденцію.
А на рівні ТГ, яких в області 62, новий громадський рух вбачає своє завдання у повсякденному акцентуванні самоврядних органів громад на пріоритетності допомоги ЗСУ у видатках їхніх бюджетів. Є. Романишин переконаний і переконує в тому інших, що у часі війни можна і треба зачекати з ремонтами деяких інфраструктурних об’єктів у населених пунктах до кращих часів:
– Як-от з асфальтуванням дороги на околиці мого рідного села Радчі Івано-Франківської міської територіальної громади: на цій вулиці лише кілька хат, – каже він. – Так само, на мій погляд, не було потреби у покращенні фасаду дитсадка у с. Тисменичанах. Важливий резерв економії коштів для збільшення фінансового ресурсу на допомогу ЗСУ – скорочення роздутих як для воєнного часу штатів у відділах рад багатьох ТГ. Варто б порівняти обсяги їхніх фондів оплати праці у 2024-му з 2022 і 2023 роками та зробити з цього належні висновки. Водночас у громадах мали б проаналізувати видатки і за тією статтею їхніх бюджетів, на якій, навпаки, аж ніяк не можна економити, – скільки в області облаштували торік нових тирів для навчання стрільби старшокласників і студентів, цивільного населення. Маю великий сумнів щодо того, чи ще хоча б один-два відкрили додатково у територіальних громадах…
Є. Романишин уже не вперше порушує питання і про такий чинник, який чомусь недооцінюють у контексті обороноздатності Української держави:
– Буквально за 16 годин до початку повномасштабного московського вторгнення Верховна Рада проголосувала у першому читанні за законопроєкт 5708-1 «Про обіг цивільної вогнепальної зброї». Відтоді минуло майже три воєнні роки, але чомусь його і досі не внесли для наступного розгляду на сесії парламенту. Чому? Запитання риторичне, мабуть, влада боїться власного народу. Боїться того, щоб він так само, як у західних демократичних країнах, був озброєний. На сьогодні Україна залишається єдиною з європейських держав, у якій немає закону про обіг зброї. А отже, без законодавчого врегулювання його, на думку обласного Кола старійшин, немає у громадян України, у нашого народу й справжньої свободи. Ми всі повинні чітко усвідомити такий взаємозв’язок між першим і другим. У Сполучених Штатах, нагадаю, зареєстровано у середньому на 100 громадян 90 одиниць вогнепальної зброї. Звернення до Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука з вимогою невідкладно розглянути законопроєкт 5708-1 у другому читанні було одним із найперших документів, які ухвалила наша громадська структура й адресувала центральним органам влади. Тож тепер підготуємо аналогічне нове звернення й надішлемо керівникові парламенту, а також народним депутатам від Івано-Франківщини…
Колишній голова Івано-Франківської міської ради, народний депутат України V і VI скликань Зіновій Шкутяк на засіданні регіонального Кола старійшин привернув увагу до того, що чималі суми коштів міжбюджетних трансфертів, наданих для будівництва всіляких об’єктів, у деяких громадах до кінця 2024 року не встигли освоїти й поспішили повернути в обласний і Державний бюджети:
– А краще було б спрямували їх на допомогу ЗСУ. У цьому разі, з огляду на критичні потреби військових на фронті, місцеві ради, як на мене, не мали б «перестраховуватись» перед ревізорами, котрі, мовляв, у такому використанні коштів можуть побачити порушення норм Бюджетного кодексу...
Також ексмер обласного центру прикро вражений нагнітанням у нашому суспільстві упередженості до працівників ТЦК, а то й розгортанням істерії навколо тих, хто належно виконує свої посадові обов’язки. Тим паче, що більшість із них було скеровано на службу в ці установи Міністерства оборони України після того, як вони зазнали на війні важких поранень і тривалий час проходили лікування й реабілітацію.
– Якщо є факти службових порушень посадових осіб територіальних центрів комплектування, то у кожному такому випадку, певна річ, слід ґрунтовно розібратись, а не обмазувати дьогтем усіх працівників ТЦК. Бо це в підсумку б’є по обороноздатності держави – і ми тим самим ллємо воду на млин нашому ворогові, – каже З. Шкутяк.
На своєму грудневому засіданні Коло старійшин Івано-Франківщини підтримало звернення ГО «Рада старійшин Надвірнянського району» щодо проведення у березні 2025 р. обов’язкових звітів депутатів та фракцій місцевих рад перед виборцями. Це громадське утворення існує найдовше серед аналогічних в області – вже понад 20 років, а отже, має і чималий досвід впливу на діяльність місцевих рад і обранців. Рада старійшин Надвірнянщини, як розповів її очільник, заступник голови обласного Кола старійшин Ярослав Лесюк, наприкінці листопада своїми зверненнями до голів Надвірнянської міської ради – Зіновія Андрійовича та районної ради – Олександра Кеніза, до голів сільських та селищних рад територіальних громад району нагадала їм, що згідно зі ст. 16 Закону «Про статус депутатів місцевих рад» обранці періодично, але не рідше одного разу на рік, зобов’язані звітувати про свою роботу перед виборцями, об’єднаннями громадян.
Звіт депутата, відповідно до ч. 2 цієї статті, має містити відомості про діяльність у раді та в її органах, до яких його обрано, про особисту участь в обговоренні, ухваленні та організації виконання рішень ради, а також про роботу на виборчому окрузі й виконання доручень виборців. На місцеві ради покладено законом обов’язок визначити орієнтовні терміни проведення звітів депутатів, і вони мали б до лютого розробити, погодити з головами фракцій, затвердити на сесіях і розмістити на своїх офіційних вебсайтах графіки звітування, яке відбуватиметься впродовж березня.
Рада старійшин тримає це питання на контролі, тож спершу звернулася до вказаних адресатів, щоб надіслали їй рішення сесій рад із затвердженими графіками звітів фракцій та депутатів. Створено оргкомітет з організації та проведення звітів депутатів та фракцій рад з місцевих виборів 2020–2025 рр. Його очолює знана в Надвірній і районі активістка – журналістка Любов Скаврон. Оргкомітет також створив з-поміж виборців ініціативні групи зі збору підписів про відкликання із рад тих, хто, на думку місцевих жителів, незадовільно виконує свої депутатські обов’язки.
ГО «Коло старійшин Івано-Франківської області» підтримало ініціативу Ради старійшин Надвірнянщини та звернулося до голів усіх рад ТГ краю з вимогою скрізь, відповідно до закону, провести звіти фракцій і депутатів місцевих рад перед виборцями.
Крім офіційних письмових звернень до керівників органів місцевого самоврядування та державної виконавчої влади, найактуальніші питання суспільного й державного значення активісти регіонального Кола старійшин порушували й безпосередньо на зустрічах з головою ОДА/ОВА Світланою Онищук та головою Івано-Франківської МТГ Русланом Марцінківим. Не всі із цих питань вдалося вирішити, проте є й позитивні приклади. Скажімо, очільникам навчальних закладів директор департаменту освіти і науки ОДА Віктор Кімакович надіслав листи, щоб сприяли Колу старійшин області в організації лекцій для учнів та вчителів. Ідеться про лекції передовсім з історії України (на теми, висвітлені у навчальних програмах недостатньо або із застарілих позицій), про здоровий спосіб життя. Аналогічного змісту позитивну відповідь регіональне Коло старійшин отримало й від заступниці голови Івано-Франківської МТГ – директорки департаменту освіти та науки міської ради Вікторії Дротянко.
У затвердженому на нинішній рік плані заходів регіонального Кола старійшин, в обговоренні якого виступили також Олег Вівчаренко, Іван Жирик, Любомир Волосянко, Тарас Лялик та інші активісти, є зокрема й пункт про організацію і проведення круглого столу зі священнослужителями УГКЦ і ПЦУ на тему майбутнього об’єднання цих християнських Церков у єдину Українську апостольську церкву. Багато хто скаже, що говорити про таке об’єднання не на часі або передчасно, що воно принаймні видається для нашого суспільства ще дуже далекою перспективою. Проте насправді, як вважають Є. Романишин та інші громадські активісти, це дуже важливий пункт, про який уже потрібно говорити. Коло старійшин Івано-Франківщини торік надіслало звернення відповідного змісту главі УГКЦ, Верховному архієпископу Києво-Галицькому Святославу (Шевчуку) та Митрополиту Київському і всієї України, главі ПЦУ Епіфанію. На жаль, досі не отримало від них відповідей.
Насамкінець про нинішню ситуацію у Колі старійшин України після подій з негативним резонансом, які сталися у цій громадській структурі невдовзі після її заснування і про які писала «Галичина». Всеукраїнське коло старійшин, по суті, перестало існувати, коли в травні 2024-го від нього відкололася так звана «київська група» під керівництвом Анатолія Будніка. Він скликав збори з участю лише чверті голів регіональних Кіл старійшин, які попри відсутність кворуму все ж переробили попередній статут Кола старійшин України та затвердили новий в інтересах Будніка і компанії.
– Від інших обласних Кіл старійшин, у тім числі й нашого, – каже Євген Романишин, – вони відділилися. Вирішили зібрати в березні у Палаці «Україна» загальноукраїнський конгрес громадських організацій «Коло старійшин» з тим, щоб потім пройти маніфестацією від палацу до Офісу Президента і Кабінету Міністрів на вул. Банковій. СБУ завчасно дізналася про наміри Будніка організувати й очолити цю маніфестацію, яка в умовах воєнного стану є, звісно ж, протизаконною. Тож цього очільника псевдоструктури під назвою «Коло старійшин України», яку він спромігся зареєструвати в Мін’юсті й замінити нею справжню всеукраїнську громадську організацію, заарештували, триває слідство у порушеній проти нього кримінальній справі. Проти Будніка СБУ дотепер застосовує запобіжний захід – тримання під вартою.
Попри це Коло старійшин Івано-Франківської області, за словами пана Євгена, продовжує свою діяльність відповідно до затвердженого статуту й плану роботи громадської організації. Тепер Кола старійшин низки інших областей відновлюють свою діяльність і виходять на контакт із прикарпатським.
– Розкол, який стався у цій всеукраїнській громадській структурі, – гіркий урок для нас, бо це прикрий результат того, що на місцях форсували створення таких обласних організацій, поблажливо, без належної вимогливості, підходили до прийому в них, – розповідає Є. Романишин. – Через те в ряди багатьох обласних Кіл старійшин потрапили випадкові люди. Втім, прикарпатцям з цього погляду було легше: Івано-Франківськ та область невеликі, і записували ми до Кола старійшин уже знаних людей, активістів інших ГО (приміром, у складі нашого кола є четверо членів «Просвіти»). А от до аналогічних громадських структур столиці й Київщини приймали, з усього тепер видно, і «котів у мішку» – наслідки, як бачите, не забарились. Певна річ, заяви й дії з наміром повалення чинної влади насильницьким шляхом для нас неприпустимі. Активісти нашої регіональної організації бачать основну мету її діяльності у тому, щоб допомагати своїми порадами й справами, спираючись на власний багатий фаховий і життєвий досвід, місцевому самоврядуванню і державній виконавчій владі повнокровно й ефективно виконувати покладені на них Конституцією і законами функції, «зшивати» Україну, всіляко підтримувати ЗСУ в жорстокій війні з московським агресором. Коло старійшин Івано-Франківщини працює й працюватиме задля українізації України, пропагуючи серед населення правдиву її історію, наші традиції та символи, поширюючи інформацію про давність і значущість української мови для формування інших індоєвропейських мов, здійснюючи кроки щодо поступового об’єднання християнських Церков у єдину Українську апостольську церкву.
